7-му неділю після П'ятидесятниці читається Євангеліє про зцілення двох сліпих та німого біснуватого. Сліпі люди наполегливо йшли за Спасителем і голосно кричали: «Помилуй нас, Сину Давидів!» . Господь бачив силу їхньої віри. Сліпці не бачили Христа очима, але серцем відчули Його божественну силу. Їхнє бажання отримати допомогу є прикладом справжньої молитви, а щира, непохитна віра відкривають духовні й тілесні очі. Сліпці благали «Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!», так і ми повинні шукати Божого милосердя. Фізична сліпота є лише образом сліпоти духовної. Людина може бачити світ, але не бачити гріха у власному серці або не помічати потреб ближнього. Сліпота віддаляє нас від Бога, тоді як світло Христове відкриває нам правду. Віра освячує душу, віра для нас має бути лікарем, що лікує нашу природу, зіпсовану гріхом. Вірити – це повністю приймати за правду те, що нам об’явив Господь. Довіра до Нього має бути на першому місці, а віруючій людині можливо усе.
Євангельське читання 6 неділі по Пятидесятниці розповідає про зцілення розслабленої, паралізованої людини. Зцілюючи розслабленого Ісус говорить йому «Прощаються тобі гріхи твої». Цими словами Христос нагадує нам про гріх як джерело всіх хвороб. Тут не йдеться про те, що будь-яка наша хвороба є результатом нашого гріха. Людина хворіє через наслідки первородного гріха. І хоча ми не є співучасниками гріхопадіння прабатьків, проте наслідки їх гріхопадінь приводять нас до хвороб і, смерті.
Іван хреститель ,пророк став першим благовісником Божого милосердя. Народившись від немолодих і безплідних батьків, його поява свідчить, що для Господа немає нічого неможливого, якщо ми відкриваємо Йому своє серце.
Євангелія третьої неділі по Пятидесятниці від Матфея завершується важливими словами Спасителя і стосується кожного з нас. Господь говорить: "Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам". Євангеліст Матвій навчає нас що для нас найважливіше є
шукати Царства Божого і правди його, а все інше є другорядним хоч і важливим.
Слово "Царство", є ключовим для подальшого розуміння. Спаситель нагадує нам про Царство Боже про те що воно не земне царство, звичне для людей, а вище - духовне. Євангеліст Іоанн каже "Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси" - тобто не земне. Від Бога, воно і засновано на Божественній істині й святості. "Дана Мені всяка влада на небі і на землі"- каже Господь.. Влада ця від Отця через принесену на Хресті жертву, про яку ми чуємо сьогодні у читанні послання апостола Павла до Римлян.
Виконання волі Божої, яка є істинним шляхом до спасіння і є Царство Боже. Ось чому сьогоднішні слова Спасителя : "Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його" є головними для нас. Отже, не земне благополуччя чи інші блага треба ставити на перше місце в житті, а волю Божу і заповіді Божіі та втілювти їх в наше життя. Бо виконання божественної волі принесе нам духовні плоди.
"Царство Боже – не їжа i пиття, а праведність, i мир, i радість у Святому Духові" – нагадує нам апостол Павло, а Спаситель каже
"Не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є". Бог обіцяє нам, що не залишить нас у потребі, не відкине нас, якщо ми не відкидаємо Його. Молімось браття і сестри "Нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі" та шукайте: "Царства Божого і правди Його! Адже хто шукає , знаходить, а тому , хто стукає відчиняють".
Петрів піст (Петрівка) — це час духовного оновлення та наслідування ревності святих апостолів. Піст починається через тиждень і триває до свята Петра і Павла.
7-му неділю після П'ятидесятниці читається Євангеліє про зцілення двох сліпих та німого біснуватого. Сліпі люди наполегливо йшли за Спасителем і голосно кричали: «Помилуй нас, Сину Давидів!» . Господь бачив силу їхньої віри. Сліпці не бачили Христа очима, але серцем відчули Його божественну силу. Їхнє бажання отримати допомогу є прикладом справжньої молитви, а щира, непохитна віра відкривають духовні й тілесні очі. Сліпці благали «Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!», так і ми повинні шукати Божого милосердя. Фізична сліпота є лише образом сліпоти духовної. Людина може бачити світ, але не бачити гріха у власному серці або не помічати потреб ближнього. Сліпота віддаляє нас від Бога, тоді як світло Христове відкриває нам правду. Віра освячує душу, віра для нас має бути лікарем, що лікує нашу природу, зіпсовану гріхом. Вірити – це повністю приймати за правду те, що нам об’явив Господь. Довіра до Нього має бути на першому місці, а віруючій людині можливо усе.
