У 5 неділю після Пасхи Церква вшановує пам'ять про самарянку, яка зустрічається з Христом біля криниці яку викопав старозавітній патріарх Яків. Христос зустрічає самарянку, яка приходить щоб набрати води. Між юдеями і самарянами була глибока ворожнеча національна і релігійна. Господь руйнує цю ворожнечу попросивши у самарянки напитися води і розмовою з нею. Господь розмовляє з жінкою грішницею, самарянкою Фотинією, напівпоганкою яка після розмови з Спасителим стала благочестивою християнкою, котра за проповідь віри Христової мученицьки постраждала.
Розмовляючи з жінкою Господь розкриває всьому людству як нам потрібно поклонятися Господу. «Бог є Дух, і хто поклоняється Йому, повинен поклонятися у Дусі та істині». Духовне поклоніння, це молитва до Бога, це спілкування з Ним. В молитві ми підносимо наш розум, душу та серця до Бога. Наша душа лине до Творця, розмовляє з Ним, або до святих, яким ми молимось і відчуває від цього невимовну радість. «Жива Вода» — Божественна благодать яка втамовує духовну спрагу, звільняє від гріха та дарує вічне життя, закликаючи до щирого покаяння та поклоніння Богові . Зустріч самарянки з Христом показала що Божа любов не відкидає нікого, хто шукає істини. «Всі ви – сини Божі через віру в Христа Ісуса; усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодяглися. Нема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви – одно в Христi Ісусі» - нагадує нам апостол Павло.
Ніщо не може бути перешкодою для того, щоби стати християнином, долучитися до спільноти покликаних Богом, до Церкви – всезагального таємничого тіла Христового. Жива Вода спасає нас і рятує від духовної смерті всіх хто йде за Христом. Поклоніння в дусі й істині навчає нас , що справжнє поклоніння Богові не обмежене місцем чи храмом, а базується на щирій вірі і спонукає жити за Божими заповідями. Якщо ми відволікаємось від молитви - стоїмо у храмі а душа наша мандрує світом, то дух не приймає участі у молитві.
Якщо ж Бог з нами тоді наш дух невидимо розмовляє з Богом та небожителями – тоді ми на вірному спасительному шляху. Молитва Господу не є повною, якщо вона не поєднується з тілесним( поклони , хресне знамення, свічка ...) бо так навчає нас святий апостол Павло: «Прославляйте Бога у тілах ваших і в душах ваших». Сьогоднішнє Євангеліє нагадує нам, що Бог шукає кожну спраглу душу, а Церква є місцем зустрічі з Ним. Не забуваймо браття і сестри що церква є лікарнею, для хворих на гріх, якими є всі ми. Тож будемо прагнути отримати оздоровлення, вилікуватися і очиститися від гріхів. Христос спілкуючись із самарянкою, не відкинув її а також викрив її у помилках і гріхах, спонукаючи пізнати істину і полишити гріх.