6-та неділя після Воскресіння Христового Церква згадує подію про зцілення сліпоронародженого. Найстрашнішою недугою є не втрата фізичного зору, а сліпота душі. Людина може мати здоровий зір, але бути духовно сліпою: не бачити страждань ближнього, не помічати власних гріхів, не розуміти сенсу свого життя і відвертатися від Бога. Сліпий від народження — це образ людства, яке без Христа перебуває в духовній темряві, не знаючи істинного Бога. Господь проходячи біля храму, побачив сліпого від народження чоловіка.
Його серце загорілося жалем і любов’ю і Він зціляє сліпого. Учні розуміли що всяке нещастя це покарання Боже або за гріхи, або за гріхи батьків і тому запитали в Ісуса Христа: «Вчителю! Хто згрішив, він чи його батьки, чому він народився сліпим?». І Господь відповів, що ані він, ані його батьки не грішили, а сліпий він тому, щоб на ньому про- явилися діла Божі. Він плюнув на землю зробив суміш слини і землі помастив ним очі сліпому і послав його: « вмийся в Силоамській купелі». Виконавши це сліпий став зрячим бо звершилося велике чудо, і люди розгубилися бо чудо було завершене в суботу що за законами фарисейськими законами було недопустимо.
Зцілений сліпець виявляє мужність, визнати Христа і вірити в Нього тоді як фарисеї, маючи фізичний зір, залишаються духовно сліпими через гординю. Книжники і фарисеї вигнали сліпородженого, відкинувши такий явний вияв на ньому сили Божої. Дізнавшись про це, Господь знайшов його і запитав: «Чи ти віруєш в Сина Божого?» Він відповів: «А хто він, Господи, щоб я увірував у нього?». Ісус Христос сказав йому: «Ти бачив Його і Він говорить з тобою». Сліпець, що прозрів вигукнув: «Вірую, Господи!», і, вклонившись, подякував Йому. Христос сказав: «...прийшов Я в світ цей, щоб ті, що не бачать бачили, а ті що бачать стали сліпими».
Багато чудес вчинив Господь але іудеї залишилися сліпими, не прийняли цих чудес і не увірували в Нього. Сліпець же позбавлений зору, здобув можливість бачити не тільки матеріальний, але й духовний світ, який осінив душу його пізнанням Слова Божого. Він зрозумів слова життя вічного, котрі ми чуємо через Святе Євангеліє. Віруймо ж брати і сестри у Господа і молімось щоб відкрилися наші духовні очі, щоб ми могли побачити всі наші гріхи. Адже безпечність, байдужість та духовна сліпота не дають можливості усвідомити нам наші недуги, не дозволяють вийти із гріховного туману, бо ми, дивлячись не бачимо і, слухаючи, не чуємо. У світі немає нічого випадкового.
Повсякденне наше життя підвладне Божому розумові, благій та досконалій Його волі. Одна людина розуміє і приймає караючу правицю Божу, кається і виправляється, а інша не підкоряється волі Божій, залишається у своїй гріховній впертості і гине. Ми повинні розуміти і вірити в слова: «Нехай буде воля Твоя, Господи Боже мій. За Твоїм провидінням і попущенням все це здійснилося, і я, грішний і немічний, з вдячністю приймаю все від Тебе Судді Справедливого».
Євангелія дає нам приклад простої та щирої віри людини, сліпої від народження, яка завдяки вірі отримала від Бога зцілення від сліпоти тілесної. Часто цій щирій відкритій вірі протистає віра в самих себе, у власну непомильність , виняткову мудрість, яку виявли законовчителі та начальники народу.
Ставши свідками нечуваного чуда зцілення сліпонародженого, вони відкидають істину і шукають доказів, які відкидають цю істину бо вона увійшла у суперечність з їхнім людським переконанням. Але Христос запевняє нас каже до всіх нас зрозумілими словами: «Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
Він є Істина. Він є Син Божий, в Якому благовоління Отця і Якого ми маємо слухати."