Осанна в вишніх, Благословен хто йде в ім'я Господнє.

Святом Входу Господнього до Єрусалиму ми відкриваємо Страсну седмицю. Через декілька днів Господь завершить Своє земне життя і підтвердить це на Хресті одним словом «Звершилось!». Вербна неділя – свято торжества і радості, але саме це свято – початок Страстей Господніх.

Це є одне з найтрагічніших двунадесятих свят церковного року. Усе в цьому святі – торжество: Христос вступає в Святий Град, зустрічають Його радісні натовпи народу, готові з Нього зробити свого вождя. Люди думають що  вже скоро наступить царство Ізраїля! Прийшов таки наш Месія!» всі раділи. Всі окрім однієї людини… Він входить в Єрусалим не як земний володар, а як смиренний Цар миру на осляті, показуючи приклад покори та лагідності.

Спочатку «Осанна», в потім  «Розіпни».

Початок Страсного тижня це ,час для молитовного роздуму над стражданнями Христа. Від «Осанна» до «Розіпни»: Проповідники застерігають від лицемірства, коли народ вигукував «Осанна!», а за кілька днів — «Розіпни Його». Це заклик бути вірними Богу не лише в часи радості, а й у часи випробувань.

Символізм верби це символ нашої перемоги над смертю та готовності йти за Спасителем.

Вербна неділя — це перехід від Чотиридесятниці до Страсного тижня, час для молитовного роздуму над стражданнями Христа.

Але Царство Його “не від світу цього” воно “всередині вас є".

І в Царство те може увійти не кожен, а лише той, хто покається в гріхах і народиться з верху. Воно береться силою і потребує боротьби з гріхом.

Вхід Господнійв Єрусалим сповнений невимовною радістю з одного боку і  передчуттям скорих страждань Христих з другого. Радість людей, які зустрічали Спасителя перед воротами міста, була величезною і великою. Вони віддавали Сину Людському велику честь і хвалу, яка виходила з їх доброї волі і не була вимушеною обставинами. Люди вітали в Особі Ісуса Назарянина Учителя слова Божого, вони бачили в Ньому  великого Пророка, Чудотворця,  царя майбутнього земного царства Ізраїлевого. Вони знали що Він воскресив Лазаря, який чотири дні вже лежав у гробі – і всі розуміли, що це  велике чудо.

Господь же наблизився до міста і побачив його, заплакав за ним і промовив: “О, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх. Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені"- розповідає нам Євангеліст Лука.  Він не радів тому, що Христос знав і бачив, що люди Єрусалиму, обраний Богом народ, знову повторює свою фатальну помилку: він бачить у Христі лише земного царя, а не Сина Божого, не Месію – Спасителя світу і сподівалися на земні блага: що буде відновлено Іудейське царство, що Іудея запанує знову над іншими народами. Всі хотіли панувати, всі хотіли земних благ і земного царства і ніхто не думав про Царство Боже.   Але в День Воскресіння скаже до нас Господь, як до нерозумного гостя весільного: “Чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу." І вижене нас геть туди  "де буде “плач і скрегіт зубів”.

Тож відгукнемося на заклик святого Єпіфанія Кіпрського, який з любов’ю закликає всіх нас: “Люди, виходьте на зустріч Господу… Вся земля, всякий чин, всякий вік – всі достойно зустрінемо Господа: виправимо дороги життя, відкриємо Царю входи нашої душі, винесемо гілки перемоги Переможцю смерті, вигукнемо разом з народом: Осанна у вишніх, Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!   "Благословенний, хто йде в ім'я Господнє, благословляємо вас із дому Господнього, Бог Господь і явився нам".

Великий піст — це час духовного очищення, покаяння та підготовки до Воскресіння Христового . Чотиредисятниця - це час, призначений на покаяння. В цей час Церква готує вірних до великої події в їхньому житті, до найбільшої хвилини в році - до святого Пасхального Причастя.

Піст вимагає від нас насамперед стриманості від пристрастей, молитовного подвигу та добрих справ, а не лише стриманості в їжі. Це не дієта, а час для зростання у вірі, очищення душі й тіла, а також примноження любові до ближніх. Без любові не має посту. Церква закликає постити «тілесно і духовно», залишаючи ненависть, гнів та заздрість, стаючи тихими та милосердними. Піст має супроводжуватися молитвою, стриманістю язика від марнослів'я та відмовою від гріховних звичок.

Вступаючи у піст, необхідно простити прощення у всіх кого ми образили словом чи ділом ,щоб і нам отримати прощення від Бога. «І прости нам провини наші як і ми прощаємо винуватцям нашим» . Час посту ми повинні присвятити милосердю та служінню ближнім.