Святе Богоявлення. Хрещення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа. Йордан.
Предтеча Іоан проповідував про прихід очікуваного Месії-Христа і про необхідність приготуватися до зустрічі з Ним через покаяння і виправлення свого гріховного життя. Люди під впливом цієї проповіді каялися. І на знак їхнього очищення Іоан занурював їх у води Йордану, як це було за звичаєм старозавітного закону визначено для ритуального звільнення від нечистоти.
На річці Йордані відбулось хрещення Господа нашого Ісуса Христа. Слід розуміти що хрещення Ісуса це не таїнство яке встановив Господь для хрещення людей і яке є другим народженням людини від води і Духа. Людина в таїнстві хрещення народжується для Царства Небесного. Іоан Хреститель занурював у воду грішників що каялися і закликав людей вірити у Того хто йде за ним, це було лише прообразом таїнства Церкви. Іоан говорить: «Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене, Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем».
Друзі. Вітаю з святом святителя Миколая Мирлікійського чудотворця. Покликаний оберігати Церкву Божу святитель Миколай був великим подвижником, показуючи пастві приклад лагідності, незлостивості і любові до людей.Миколай був ревним і сміливим воїном Церкви Христової. Він власноручно зруйнував язичницькі капища і храми в Мирах Лікійських і околицях міста.
У 325 році святитель Миколай був учасником I Вселенського Собору, що прийняв Нікейський символ віри, і повстав зі святими Сильвестром, папою Римським, Олександром Олександрійським, Спиридоном Триніфунтським та іншими отцями Собору проти єретика Арія.Повернувшись до своєї єпархії, святитель приніс мир і благословення, сіючи слово Істини. Він був воістину світло світу і сіль землі, бо життя його було світлим, і слово його було розчинено сіллю премудрості.Ім’я великого угодника Божого, святителя і чудотворця Миколая, швидкого помічника і молитвенника за всіх, хто до нього звертається, прославилося у всіх кінцях землі, в багатьох країнах і народах. На Русі безліч соборів, монастирів і церков присвячено його святому імені. Немає, мабуть, жодного міста без Миколаївського храму. Святитель Миколай не залишає своїм заступництвом нашу землю. Молімось до святителя Миколая і він не залишить нас без допомоги .
У неділю перед Різдвом Христовим ми згадуємо пам’ять Святих Отців і готуємось до святкування , величної подію в історії спасіння людства. Людство очікувало здійснення Господньої Обітниці, яку Він дав нашим прабатькам Адамові та Єві в раю, а саме, що Син, Божий зійде з Неба на Землю і спасе всі народи від гріхів і відчинить Небо для всіх, хто вірує в Нього!
Церква у цей день нагадує нам увесь родовід Ісуса Христа і додає нам віри, вказуючи, що наш Спаситель – тіло від нашого тіла, Він від нас, Він бере на Себе гріхи Своїх предків і наші гріхи. Тож зі великою радістю і подякою зустрічаймо Його прихід. Бо Він прийшов ради нашого усиновлення Богом, ради і прощення та спасіння.
Сьогоднішнє Євангеліє розділяється на три частини. Перша частина від Авраама до Давида, друга – від Давида аж до вавилонського переселення і третя – від переселення вавилонського до пришестя Христа Спасителя. Перед нами постає вся історія іудейського народу. Перший період відповідає періоду патріархів, другий – правлінню царів, а третій період – правління первосвящеників. З народженням Христа розпочинається нова епоха, яку ми називаємо Новим заповітом. Різдво – це велике милосердя Боже. Ісус Христос – Той, чиї корені, чиї предки є чисто людськими. Його прихід відбувся коли настала повнота часу, коли знайшлася Та в людському роді чиста і непорочна, Яка стала вмістилищем Бога.
Іоанн Златоуст нагадує нам: «Євангеліст розділив весь родовід на три частини, бажаючи цим показати, що юдеї із зміною правління не робилися кращими; але і під управлінням суддів, священиків і царів не зробили жодного успіху в доброчесності». Саме через це, як навчає блаженний Феофілакт єпископ Болгарський, вони мали потребу в істинному Судді, Царю і Первосвященику, Яким є Христос. Авраам – основоположник цього родоводу. Саме йому Господь обіцяв ті блага, котрі він та його нащадки отримають в спадок Ханаанські землі, а цар Давид буде царювати над цілим світом. Однак історія показує, що замість могутнього царства нащадки Авраама потрапили у Вавилонську неволю. Перебуваючи на чужині, їм здавалося, що ті обіцянки є назавжди втраченими, що вони потонули в морі гріхів Ізраїльського народу.
Проте пророки вірили, що Бог поверне Свою ласку нащадкам Авраама та всьому роду Давида. Люди очікували Божого суду та визволення від гріхів. Та за словами Матфея, народилося те Дитя Божий помазаник, останній із царського роду, Месія, Котрого всі очікували та про Якого говорилося в стародавніх пророцтвах.
Тож приймаймо від Бога Його любов, Його прощення, Його велич і силу. Приймаймо Того, Хто нікого не відкидає, якими б грішними ми не були . Він прагне всіх обійняти і прийняти до Свого Царства та завжди поспішає нам на допомогу, спасає та прощає. І не забуваймо що Він ради нас людей , ради нашого спасіння прийшов з Небес. Позбуваймось всього тягаря гріхів і єднаймось з нашим Спасителем Ісусом Христом.
Найважливіший і найдревніший з багатоденних постів є Великий піст. Це час підготовки до найважливішого православного свята – Світлого Христового Воскресіння.
Мета посту не у тому, щоб схуднути або тілесно підлікуватися. Святитель Феофан Затворник навчає що піст є «періодом спасительного лікування душ, засобом для очищення від усього старого і брудного», тобто всякого гріха.
Православні християни повинні не тільки обмежувати , себе в їжі ,а намагатися уникати у своєму житті всього, що віддаляє людину від Бога.
Піст перед святом Святої Пасхи, називається Великим по особливій важливості його встановлення.
Свята Чотиридесятниця встановлена апостолами у наслідування сорокаденного посту Мойсея , а головним чином – Господа Ісуса Христа, що постив в Іудейській пустелі сорок днів.
Про те, що Великий піст – встановили святі апостоли свідчить 69-е Апостольське правило - постити у Святу Чотиридесятницю. Про це також засвідчують святі отці Церкви I-IV віків : Ігнатій Богоносець , Віктор, єпископ Римський , Дионісій Олександрійський та інші.
В IV столітті у східних Церквах був існуючий і донині порядок дотримання Великого посту. Після сиропусного тижня (масниці) і до Великої Суботи . Свята Чотиридесятниця ( 40 днів Посту) а також Страсна Седмиця, яка встановлена як говорить св. Симеон Солунський : «заради спасительних Страстей Христових». Перші християни проводили цей піст з особливою суворістю вживаючи лише хліб і овочі.
Піст є час молитви і покаяння, коли кожен з нас повинен вимолити у Господа прощення своїх гріхів і гідно причаститися святих Христових Таїн. Під час Великого посту треба намагатись регулярно приступати до таїнств Сповіді й Причастя.
Церква благословляє послаблення посту людям похилого віку, дітям, хворим, вагітним і матерям годувальницям, а також людям зайнятих важкою фізичною працею. За благословенням про послаблення посту, слід звернутися до духівника.
Піст спонукає нас до покаянної молитви, пом’якшує душу , допомагає бачити свої гріхи, з’являється бажання очистити совість і покаятися пере Господом. «Піст є зброя, підготовлена Богом» – пише преподобний Ісаак Сирин. Піст встановлений для всіх: і ченців, і мирян.
Афанасій Великий говорить: «піст хвороби лікує, бісів проганяє, лукаві помисли видаляє і серце робить чистим». Християни під час посту повинен обмежувати себе від розваг – відвідуванням бенкетів, веселої музики, надмірного перегляду соціальних мереж і тому подібне.
Очевидним є й те, що подвиг покаяння і молитви, під час посту, повинен супроводжуватися думками про свою гріховність і, звичайно, обмеженням від всяких розваг. Іноді піст може нашкодити якщо безрозсудно проводити пісні дні особливо багатоденні може з’явитися дратівливість, озлобленість, нетерпеливість або ж марнославство, зарозумілість, гординя.
Святитель Іоан Золотоустий нагадує нам: «Хто молиться з постом, той має два крила, що легші самого вітру; він швидше вогню і вище землі; тому, такий піст особливо є ворогом і воїном проти демонів, так як немає сильніше людини, що щиро молиться і постить». Сенс посту – у вдосконаленні любові до Бога і ближніх. Преподобний Серафим Саровський навчає: «Піст, молитва і будь-які інші справи християнські, якими б добрими вони не були, не є метою християнського життя, а слугують головними засобами для її досягнення. Істинна ж мета християнського життя – стяжання Духа Святого Божого. Піст і молитва, милостиня і добрі справи є засобами для стяжання Святого Духа».
Сенс посту – у вдосконаленні любові до Бога і ближніх, тому що саме на любові грунтується всяка доброчесність. Нічого не вартий піст, подвижництво, будь яка добра справа якщо не має любові. Бо написано Бог є любов.
І нарешті важливі слова св. Іоана Золотоустого: «Не одні вуста повинні постити, – ні, нехай постять і око, і слух, і руки, і усе наше тіло… Піст є відсторонення від зла, приборкання язика, стримання гніву, приборкання похоті, припинення наклепу, брехні і клятвопорушення… Ти постиш? Нагодуй голодних, спраглим дай пити, відвідай хворих, не забудь ув’язнених, пожалій змучених, утіш скорботних і таких, що плачуть; будь милосердний, лагідний, добрий, тихий, довготерпеливий, жалісливий, незлопам’ятний, благоговійний і степенний, благочестивий, щоб Бог прийняв і твій піст, і вдосталь дарував плоди покаяння».
Сенс посту – у вдосконаленні любові до Бога і ближніх, тому що саме на любові грунтується всяка доброчесність. Преподобний Іоан Касіан Римлянин говорить, що ми «не покладаємо надії на один піст, але, зберігаючи його, хочемо досягти через нього чистоти сердечної і апостольської любові». Ніщо – є піст, ніщо – є подвижництво за відсутності любові, бо як написано: Бог є любов (1 Ін. 4,
