«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико і святеє Воскресіння Твоє славимо». У третю неділю Великого посту, яка називається Хрестопоклонною, Церква вшановує Чесний і Животворчий Хрест Господній. В цей день половина великопосного шляху вже пройдена. Про це Іоанн Дамаскін говорить: «Як мандрівник, стомлений тривалою подорожжю, відпочиває під розлогим, тінистим деревом, так і християни, звершуючи духовну подорож у Небесний Єрусалим – до Пасхи Господньої, на половині свого шляху втішаються Древом Хресним, щоб під його тінню набратися сил для подальшої подорожі». Пророк Ісая ще до Різдва Христового сповіщав про Жертву Спасителя: «Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби, а ми думали, що він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучиний за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися». Спаситель терпить зраду, несправедливе осудження, приниження, страждання і смерть на Хресті – заради нас, заради зцілення нашої ураженої гріхом людської природи.
Поклоняючись Хресту Господньому, ми нагадуємо собі, що справжня сила, яка здатна перемагати зло і всі його наслідки – лише в Бозі. І ми можемо стати переможцями, лише підкоривши себе Богові, виявивши смирення перед Ним, добровільно віддавши свою волю – у руки Божі. Гріх у цей світ прийшов через гордість, через бажання людини без Бога та проти Його волі стати «як боги». Спасіння можливе лише через усвідомлення нашої власної немочі, що спонукає нас покаятись і повернутися до Бога, Який турбується про кожного з нас і сила Якого, як сказав апостола Павло, «виявляється в немочі». Ми твердо знаємо, що Безкровна Жертва Тіла і Крові - Свята Євхаристія, яка продовжує звершуватися , яку ми звершуємо, бо це наш святий обов’язок, – приноситься за всіх і за все. Приноситься і за відсутніх, і за тих, хто в немочах лежать, хто милості Божої та допомоги потребують.
Сьогодні у храмах ми чуємо слова нашого Спасителя: „Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною” . Святий апостол Павло у посланні до Галатів повчає нас так: «А я не бажаю хвалитися, хіба тільки Хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим для мене світ розп’ятий і я для світу».
Хрест – знаряддя страти та символ скорботи стає знаменням перемоги, і ось вже майже дві тисячі років вірні Ісусу Христу поклоняються Хресту для того, щоб черпати від нього реальну життєдайну силу.
Цей час скорботи і випробувань нехай приведе нас до щирої та гарячої молитви. Наша віра нехай виявиться у турботі про ближніх, про їхнє здоров’я та безпеку. Особливої опіки та захисту потребують наші воїни та люди старшого віку.Нині Свята Мати-Церква кличе нас йти за Ісусом Христом, співрозіп’яти Йому своє тіло із пристастями та похітями. Якщо Месія страждав і терпів за нас розп’яття на Хресті, то і ми, відповідно, повинні вгамовувати свої тіла та терпеливо нести, кожний, свій власний земний життєвий хрест.