Пам’яті побратима
4 листопада минуло вже два роки як несподівано обірвалося життя Петра
Григоровича Колотія. «Петро» - перекладається з грецької як камінь. І справді,
в житті на нього можна було покластися.
Він був немов із українського граніту, як і постав його образ на
могильному камені -у вишиванці, жилавий, немов прадіди-козаки. І немов живий - для рідних і близьких, тих, хто зібрався на
панахиду біля його могили у рідному селі. В серці мимоволі виникало таке відчуття що це
він, як живий, зібрав нас на річницю його відходу до іншого світу. Протоієрей
Вячеслав Рукас запросив присутніх до заупокійної молитви і над могилами
розлилася тремтлива пісня парафіян.

