Ми наблизилися до Великого Посту і стоїмо вже, як би на порозі цього великого часу, дарованого нам Матір’ю Церквою для нашого спасіння, для нашого виправлення, для нашого покаяння.
Великий піст даний нам для того, щоб в нас відбилося Царство Небесне. А Царство Небесне – це Царство любові. Царство любові неможливо досягнути без уміння прощати, уміння бути милосердними навіть до своїх кривдників.
Неділя про Страшний суд.
«Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи…»
Притча про блудного сина глибока і невичерпна для кожного хто вибирає дорогу спасіння душі.
Церква пропонує нам цю притчу щоб ми перед Великим Постом ще раз оглянулись на своє часто неправедне життя і задумались чи ми не стали , порушуючи заповіді Божі , рабом гріха, не піддались гріховним страстям. Так, ми маємо звільнитись від гріха , щоб не втратити зв'язок з Богом.
Свято Стрітення Господнього є згадкою події з життя нашого Спасителя. «Одного разу принесли батьки Дитя Ісуса до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі яка розкриває утробу, була посвячена Господу і щоб принести жертву… « Лк.( 2,22-40). Закон Мойсея приписував, щоб кожна жінка після народження дитини 40 днів не сміла входити до храму , бо в той час вона вважалася нечистою. Ці 40 днів називалися днями очищення. Після закінчення цих днів мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов’язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак празника: «Утробу Дівичу освятив Ти Різдвом Твоїм». Та все-таки вона в покорі виконує припис закону і приносить у жертву дві горлиці. При храмі, куди принесли Немовля та жертву за нього (двох голуб’ят) Йосип і Марія, жив старець Симеон, якому Духом Святим було обіцяно, що він не помре доти, поки своїми власними очима не побачить Спасителя.
Дух богослужіння на Стрітення є той самий, що й дух Христового Різдва і Богоявлення: Стрітення Господнє прославляє Богоявлення на землі, звеличає Христове Божество та віддає честь Пречистій Діві Марії, як Богоматері. Фоторепортаж зі святкового богослужіння.
Про митаря і фарисея.
У святому Евангелії Христос в проповіді керувався притчами. Вражає те що сказане більше двох тисяч назад є актуальним сьогодні і бентежить наші серця. Слухаючи це ми відчуваємо як глибоко слова притчі проникають у наше серце і ніби стосуються нас .
Ось і притча про Митаря і Фарисея, яку пропонує нам церква у однойменну неділю , спонукає нас до покаяння - переоцінки своїх думок і справ, заглибленню в себе, бажання змінитися, очиститись від гріхопадіння.
Митар збирає податки , його професію зневажають бо вона пов’язана з хабарицтвом, корупцією, і всякою неправдою.
Фарисей ревнитель благочестя є представником впливового іудейського суспільства.
Ось як по різному вони заходять до храму і моляться.
Фарисей дякує Богу і вихваляє себе що він те ткий як митар: «Пощу двічі на тиждень , даю десятину з усього що надбаю».
«А митар стояв віддалік не смів навіть очей звести на небо але б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного».
Ця притча Христа і сьогодні є страшною пухлиною фарисейської гордині нашого життя – особливо серед сильних світу цього. Поки ця пухлина буде рости в світі буде процвітати ненависть , страх, війни і кров..
Тільки повернувшись до смирення можливо очистити світ від фарисейства і гордині.
Смирення це визнання іншої думки, повага до ближнього, вміння признати свою помилку, покаятись і стати на шлях виправлення - зміни свого гріховного життя. Бо кожний що вивищує себе буде принижений.
Від самозвеличення , неправди і темряви фарисейства – до світла правди, смирення і любові закликає нас Христос у цій притчі.
