Притча про блудного сина глибока і невичерпна для кожного хто вибирає дорогу спасіння душі.
Церква пропонує нам цю притчу щоб ми перед Великим Постом ще раз оглянулись на своє часто неправедне життя і задумались чи ми не стали , порушуючи заповіді Божі , рабом гріха, не піддались гріховним страстям. Так, ми маємо звільнитись від гріха , щоб не втратити зв'язок з Богом.
Свято Стрітення Господнього є згадкою події з життя нашого Спасителя. «Одного разу принесли батьки Дитя Ісуса до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі яка розкриває утробу, була посвячена Господу і щоб принести жертву… « Лк.( 2,22-40). Закон Мойсея приписував, щоб кожна жінка після народження дитини 40 днів не сміла входити до храму , бо в той час вона вважалася нечистою. Ці 40 днів називалися днями очищення. Після закінчення цих днів мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов’язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак празника: «Утробу Дівичу освятив Ти Різдвом Твоїм». Та все-таки вона в покорі виконує припис закону і приносить у жертву дві горлиці. При храмі, куди принесли Немовля та жертву за нього (двох голуб’ят) Йосип і Марія, жив старець Симеон, якому Духом Святим було обіцяно, що він не помре доти, поки своїми власними очима не побачить Спасителя.
Дух богослужіння на Стрітення є той самий, що й дух Христового Різдва і Богоявлення: Стрітення Господнє прославляє Богоявлення на землі, звеличає Христове Божество та віддає честь Пречистій Діві Марії, як Богоматері. Фоторепортаж зі святкового богослужіння.
Про митаря і фарисея.
У святому Евангелії Христос в проповіді керувався притчами. Вражає те що сказане більше двох тисяч назад є актуальним сьогодні і бентежить наші серця. Слухаючи це ми відчуваємо як глибоко слова притчі проникають у наше серце і ніби стосуються нас .
Ось і притча про Митаря і Фарисея, яку пропонує нам церква у однойменну неділю , спонукає нас до покаяння - переоцінки своїх думок і справ, заглибленню в себе, бажання змінитися, очиститись від гріхопадіння.
Митар збирає податки , його професію зневажають бо вона пов’язана з хабарицтвом, корупцією, і всякою неправдою.
Фарисей ревнитель благочестя є представником впливового іудейського суспільства.
Ось як по різному вони заходять до храму і моляться.
Фарисей дякує Богу і вихваляє себе що він те ткий як митар: «Пощу двічі на тиждень , даю десятину з усього що надбаю».
«А митар стояв віддалік не смів навіть очей звести на небо але б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного».
Ця притча Христа і сьогодні є страшною пухлиною фарисейської гордині нашого життя – особливо серед сильних світу цього. Поки ця пухлина буде рости в світі буде процвітати ненависть , страх, війни і кров..
Тільки повернувшись до смирення можливо очистити світ від фарисейства і гордині.
Смирення це визнання іншої думки, повага до ближнього, вміння признати свою помилку, покаятись і стати на шлях виправлення - зміни свого гріховного життя. Бо кожний що вивищує себе буде принижений.
Від самозвеличення , неправди і темряви фарисейства – до світла правди, смирення і любові закликає нас Христос у цій притчі.
За місяць до Великого Посту Церква пропонує нам почати підготовку до нього. Сучасній людині важко зрозуміти що крім житейських проблем треба думати і про душу, про наш внутрішній світ. Ми розуміємо про важливість їжі, про її якість і користь. Але не « не хлібом єдиним живе людина, але кожним словом що виходить із вуст Ісуса»
Душу легко засмітити гріхами , а наслідки цього сміття дуже небезпечні. Злоба, ненависть, зло, жорстокість, неправда та власне будь який гріх приводить до духовного занепаду і духовної смерті.
Добро і зло подружились, жаль і співчуття зникають.
Сьогоднішнє свято Богоявлення пригадує нам про важливий Божий крок в історії спасіння. Кожне свято в церковному році, це не лише спогад історичної події з життя Ісуса Христа, Богородиці, чи святих. Спогад цих подій має стати для нас джерелом Божих дарів, нагодою наповнитись духовним добром, зачерпнути Божої мудрості, сили, душевної радості на подальше життя. На це вказує важливий момент у хрещенні Ісуса: коли Він вийшов з вод Йордану, Дух Святий у вигляді голуба зійшов на нього і з неба пролунав голос Небесного Отця: „Це Син мій любий, в ньому моє благовоління" (Мт. 3,
