Про митаря і фарисея.
У святому Евангелії Христос в проповіді керувався притчами. Вражає те що сказане більше двох тисяч назад є актуальним сьогодні і бентежить наші серця. Слухаючи це ми відчуваємо як глибоко слова притчі проникають у наше серце і ніби стосуються нас .
Ось і притча про Митаря і Фарисея, яку пропонує нам церква у однойменну неділю , спонукає нас до покаяння - переоцінки своїх думок і справ, заглибленню в себе, бажання змінитися, очиститись від гріхопадіння.
Митар збирає податки , його професію зневажають бо вона пов’язана з хабарицтвом, корупцією, і всякою неправдою.
Фарисей ревнитель благочестя є представником впливового іудейського суспільства.
Ось як по різному вони заходять до храму і моляться.
Фарисей дякує Богу і вихваляє себе що він те ткий як митар: «Пощу двічі на тиждень , даю десятину з усього що надбаю».
«А митар стояв віддалік не смів навіть очей звести на небо але б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного».
Ця притча Христа і сьогодні є страшною пухлиною фарисейської гордині нашого життя – особливо серед сильних світу цього. Поки ця пухлина буде рости в світі буде процвітати ненависть , страх, війни і кров..
Тільки повернувшись до смирення можливо очистити світ від фарисейства і гордині.
Смирення це визнання іншої думки, повага до ближнього, вміння признати свою помилку, покаятись і стати на шлях виправлення - зміни свого гріховного життя. Бо кожний що вивищує себе буде принижений.
Від самозвеличення , неправди і темряви фарисейства – до світла правди, смирення і любові закликає нас Христос у цій притчі.