Дарунок від ліквідаторів аварії на ЧАЕС

«14 грудня 1986 р. завершився перший етап ліквідації наслідків Чорнобильської аварії», - так розпочав говорити Сергій Козлов, звертаючись до парафіян Свято-Покровської церкви. Він розповів, що Бог сподобив його написати полтавський список ікони «Чорнобильський Спас». Він сам був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і його глибоко вразило те, що він там побачив. Через тридцять років потому 19 квітня 2016 р. полтавська делегація побувала в зоні відчуження. В м. Чорнобилі ліквідатори вшанували пам'ять загиблих, духовенство відслужило панахиду і освятило полтавський список «Чорнобильського Спаса».

Парафіяни  храму  молились  за   замучених  голодною  смертю. В нашому  храмі   відбулась  Літургія під  час  якої  духовенство  молилось  за  всіх  померлих  під  час  великої  трагедії - геноциду  спрямованого  проти   Українського  народу. Після  служби  Божої  парафіяни  хресною  ходою  підійшли  до  пам'ятних  хрестів де  було  відслужено поминальну  службу -  панахиду.  На  заходах   були  присутні представники  Обласної  адміністрації та  представники  громадських  організацій.  

Тут  можна  переглянути  відео 

Діти  школи-інтернату  № 1  м.  Полтави прийшли до  пам'ятних  хрестів, що встоновлені  на  території  Свято-Покровської  церкви ще  до  70  річчя  сташної  трагедії. Вони  прийшли  разом  з  учителями щоб помолитися  за тих хто  загинув  від злочинної  сталінської  влади, яка  спричинила  голод  на  Україні 1932-1933рр. Діти  поклали квіти до  хреста,  помолились у  церкві  та  поставили  свічки за  тих хто  не  пережив  цієї  страшної  трагедії. Учні  вислухали   розповідь  про ті  страшні  дні геноциду  нашого  народу.

       24 жовтня у день  відходу  у  інший  світ в Свято –Покровській  церкві  м. Полтави  духовенство та  парафіяни  молились  за  упокій душі  митрополита   Євсевія (Політила). Панахиду  очолив   прот. Миколай  Храпач.  Не  довго, всього  лише 2.5 роки,  очолював полтавську єпархію владика  Євсевій. Та за  цей  термін  він став  авторитетним пастиром.  Його  полюбили  як  духовенство так  і  миряни.   Його досвід як  священика,  запальне щире  слово,  що  линуло  під  час  проповідей , навертало  людей  до  храму до Бога. Він професійно навчав  , переконував  парафіян у  ставленні  до  Української  Церкви  його слово зміцнювало віру У Бога.