Сталося це напередодні хресних терпінь Спасителя. Проте народ і апостоли все ще сподівалися, що їхній Учитель – це Той Месія, який відновить земне царство єврейському народові. Надія ця стала ще більш напруженою після того, як господь воскресив із мертвих Лазаря, хоча сама ця надія не відповідала ні духу Старозавітних пророків, ні науці Самого Спасителя, Який навчав, що Царство Його “не від світу цього” (Ів. 18,36), що воно “в середині вас є” (Лк. 17,21), і заключається те царство в “праведності і мирі і радості у Святому Дусі” (Рим. 14,17). І в Царство те може увійти не кожен, а лише той, хто покається у гріхах (Мф. 4,17) і народиться з гори (Ів. 3,3), бо воно потребує боротьби з гріхом (1Кор. 6,9-10), а в цій боротьбі неодмінно будуть терпіння і “багато скорбот” (Дії 14,22). А заснувати це царство ціною власних терпінь за наші гріхи повинен Сам Господь Ісус Христос (Мк. 8,31).
19 березня народився митрополит Василь Липківський.
Митрополит Василь Липківський (1864— 1937) — одна із найбільш трагічних фігур у сучасний історії України, людина, яка стояла у витоків творення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) і віддала за її становлення своє життя. Липківський очолював УАПЦ у 1921—1927 роки. Це були часи більшовицької окупації України та розгорнутого тотального владного терору, метою якого було фізичне винищення всіх інакодумців. До них належали також ті люди церкви, які не йшли на компроміси чи на співпрацю з органами.
