У цьому році іконою свята пияцтва і розпусти став змій.

Прийнявши в райському саду образ змія, сатана досі заграє з нами в цьому образі. За Божественного вироком, харчуючись прахом нечистот людських гріхів і пристрастей в усі дні свого життя, намагається жалити нас в п'яту (ср.: Побут. 3: 14-15). «Він був душогуб споконвіку, і не встояв в правді, бо немає в нім правди. Коли говорить неправду, то говорить своє, бо він неправдомовець і батько неправди» (Ін. 8: 44).

Великий учитель і отець Церкви Іоанн Золотоустий називає Різдво Христове початком усіх свят. Оскільки не було б Різдва – не було б і Богоявлення, Хрещення в Йордані, не було б і Воскресіння Христового. Кожного року в ці різдвяні дні ми вітаємо один одного словами: «Христос народився! – Славімо Його». З найкращими побажаннями і щорічним посланням до своєї пастви звертається наш Предстоятель – Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Перед своїми стражданнями, Ісус показує  своїм  учням те, що від них було приховано до певного часу. Ця подiя вiдбулася перед голгофськими стражданнями  Господа нашого Iсуса Христа. Цього разу Господь показав Своє Божество апостолам Петру, Якову та Iоану. Сучасники Христа бачили чудеса, якi творив Господь, але перед собою вони бачили хоч i святу, але все-таки людину. Божество Iсуса Христа залишалося невидимим навiть для апостолiв.

Праці патріарха Філарета
Слово про спасіння душі

  Спасіння душі – це загальнохристиянська мета. 
  Звичайне розуміння спасіння душі – це приготування себе до загробного життя. Дійсно, ми живемо на землі для того, щоб увійти у вічність. Вічність, як і безсмертя душі, від нас не залежить. Такими нас створив Бог. 
Але від кожного з нас залежить, що чекає нас у вічності: блаженство чи страждання. Щоб увійти у вічне блаженне життя, треба на землі жити духовним життям.