23 серпня , у день коли  Україна  святкує  день  Прапора,  на  території  Покровської  церкви  м. Полтави  освячено  і  піднято  національний  прапор.  Прапор  встановлено біля  пам’ятних  хрестів жертвам  голодомору.  Прапор  у  присутності  парафіян  освятив  настоятель  прот.  Миколай  Храпач.  Після цього о.  Миколай  наголосив,  що  у  всіх  православних  країнах  Церква  поважає  національні  символи   своїх  Держав .  Бо  саме   Держава  дає  канонічне  право  народу  на  утворення  Помісної  Православної Церкви.  Тому  і ми  підтримуючи  Українську  державу  шануємо наші    національні  символи герб та прапор.  Він  всіх  присутніх  привітав  зі  святом  Незалежності.  Захід  закінчився  співом  «Боже  Великий єдиний  нам  Україну  храни…»

Свято  Преображення  Господнього  відсвяткувала  Свято-Покровська  парафія.  Ще  зранку  дзони  сповістили  про  свято . Відбулась Божественна  Літургія. Більше  50  парафіян  причастились  Таїн Христових. Настоятель  виголосив  проповідь  на  тему  свята.  Потім  на  подвір'ї церкви відбувся  чин  освячення  полодів  які  парафяни  принесли  для  освячення. О 16 годині було  відслужено  акафіст  Преображенню  Господньому.

28 липня 1992року  у  Свято Володимирському   патріаршому  соборі  відбулась   священицька хіротонія  митрофорного  протоієрея Миколая  Храпача.

З цією  подією  його  привітали  парафіяни , священики , духовні діти,   рідні  та  друзі.

Двадцять  років це  чималий  термін. Як  Ви  прийшли  до  такого  рішення і  чому  саме стали  священиком   Української  Церкви?

Дійсно  двадцять років  начебто  багато , а пролетіло  так  швидко…  Найперше  я  завдячую своїй  родині  які  виховали  мене  християнином .  Не дивлячись  на  складний  час  наша  родина  жила  за  християнськими   традиціями і  нас  виховували  у  вірі  до  Бога.  Ще  змалечку  я  знав  що  гріх  ображати  людей, гріх  взяти чуже, гріх творити  зло. У  нашій  хаті  було  багато  ікон і  вони  для  мене  були  тайною і  святинею.   Допомагаючи  мамі   вішати рушники  на  ікони я  з  цікавістю  і  страхом  дивився  на них не наче  на  живих. У дитинстві  часто  причащався Таїн Христових, ходив  до   церкви з  мамою, дідусем  і бабусею. Хоч  зовнішньо  віру  виявляти  було  не  прийнято  та  в душі  вона  жила  і з  віком  укріплялась. Було  посіяно  зерно яке  дало  добрі  сходи…

У  святкуванні  дня   хрещення  Київської  Руси-України взяли  участь більше 20  парафіян  нашої  церкви . А взагалі  представників  Полтавської  єпархії  на  святі  разом  з  духовенством було близько  400 парафіян  з  різних міст  і  сіл. В  черговий  раз  зібралось  близько 20 тис. прихильників   Церкви ,  серед  них  близько 1,5 тис.  священиків, щоб  соборно  разом зі  Святійшим   патріархом  Філаретом  та архієреями  помолитись у  цей  святковий  день. Після   Божественної  Літургії відбувся  хресний  хід до  пам’ятника  великого  рівноапостольного  князя Володимира  Великого. Тут  Святійший   патріарх  Філарет  очолив   молебень  до  Святого Володимира.  По закінченні  якого  всіх  присутніх  привітав  зі  святом,  та  виголосив  змістовну глибоко богословську  в  контексті  сучасного  життя  проповідь.  По  закінченні  учасники  свята  завітали  до  Свято-Михайлівського   золотоверхого  монастиря.