23 листопада Україна і світ вшановували жертви голодомору - геноциду українського народу 1932-1933рр. Полтавська єпархія також прилучилася до молитв за всіх невинно померлих під час цієї трагедії. У Свято-Покровській церкві о 10 годині ранку по закінченні Літургії парафіяни, представники громадських організацій зібрались біля памятних хрестів жертвам голодомору на территорії Покровської церкви. Багато квітів , які принесли парафіяни.
Пам’яті побратима
4 листопада минуло вже два роки як несподівано обірвалося життя Петра
Григоровича Колотія. «Петро» - перекладається з грецької як камінь. І справді,
в житті на нього можна було покластися.
Він був немов із українського граніту, як і постав його образ на
могильному камені -у вишиванці, жилавий, немов прадіди-козаки. І немов живий - для рідних і близьких, тих, хто зібрався на
панахиду біля його могили у рідному селі. В серці мимоволі виникало таке відчуття що це
він, як живий, зібрав нас на річницю його відходу до іншого світу. Протоієрей
Вячеслав Рукас запросив присутніх до заупокійної молитви і над могилами
розлилася тремтлива пісня парафіян.
Сьогодні до Свято-Покровської церкви завітали жителі Горбанівського геріатричного пансіонату ветеранів війни та праці. Вони познайомились з храмом . Поставили свічки та помолились . Настоятель, прот. Миколай Храпач, відслужив молебень до Спасителя Ісуса Христа , Богородиці та Святителя Миколая за здоров’я всіх присутніх людей похилого віку , благословив їх та окропив освяченою водою. У своєму слові отець побажав їм здоров’я та довголіття. Всі щиро дякували за теплий прийом.

