28 липня – день пам’яті святого Рівноапостольного Великого княза Володимира та річниця Хрещення Київської Руси-України. Цього року Україна відзначає два визначні ювілеї – 1000-ліття упокоєння святого Володимира та 1000-ліття мученицької кончини його синів благовірних князів страстотерпців Бориса й Гліба.

В урочистоястях з  нагоди  свята  прийнала  участь і  Полтавська  єпархія. Серед учасників  святкування   молились у  Патріаршому Володимирському  соборі  та  приняли участь у Хресній  ході  та  молебні  біля  памятника  Святому  Володимиру   27 парафіяни  нашого храму.

 11 червня  в день  смерті святійшого  Мстислава патріарха  Київського і Всієї  України та з  нагоди 25-  річчя його інтронізації  в Свято-Покровській  церкві   було  відслужено  панахиду за  спокій душі  спочилого .  Парафіяни  та  духовенство  поклали  квіти  до  хати  де  народився та  провів  своє  дитинство та  юність майбутній  патріарх. Сьогодні  хата  напівзруйнована і  потребує  термінового  втручання  влади  з  метою її реконструкції  та  облаштування  музею  Патріарха  Мстислав - першого  Патріарха  Українт.

«Ви не уявляєте, яка це для нас радість» 

- Радість…яка це радість…Ви не уявляєте, яка це для нас радість, - немовби не з уст, а із глибини зболеного серця прозвучали ці слова людини, яка стомилася від років переживання і духовного страждання. - Нарешті в Опішні буде Українська Церква.

 - А це справді Українська Православна Церква Київського Патріархату?, - тихо питали люди, які прийшли на архієрейську літургію в Опішні.

- Так, ви ж чуєте, служба йде українською мовою, - відповідали ті, що вже були на Богослужінні в неділю, на Трійцю.

День П’ятдесятниці відзначався і через сім тижнів після того, як Христос воскрес із мертвих. І ось саме в цей день приходить відчуття Божої присутности в світі, потужніше за будь-коли пережите людством. Тоді в Єрусалимі перебувала невеличка громада апостолів, яка тяжко переживала свою самоту , особливо протягом останніх десяти днів від Господнього вознесіння. Адже припинилися і періодичні зустрічі із воскреслим Спасителем, до яких апостоли вже почали були звикати. Саме в мить їхньої молитви, коли, може, серед тих сотень тисяч людей, ворожих щодо них, ворожих до Христа, вони відчули себе, як ніколи, самотніми і полишеними, приходить до них не тільки об’явлення Бога Отця, як колись в давнину до їхніх предків. Повертається відчуття присутности Божого Сина – їхнього Небесного Учителя. А з волі Бога Отця, за молитвою Бога Сина приходить третя особа Святої Тройці – Дух Святий, щоб назавжди лишитися у Церкві.