Напередодні свята Святителя Миколая Мирлікйського чудотворця у музеї Володимира Короленка Полтавським міським центром соціальних служб для сім’ї та молоді було організовано свято для дітей інвалідів. В ньому взяли участь міські організації дітей інвалідів , представники міської влади.
Протоієрей Миколай Храпач
відвідав виставку , що відкрилася 15 грудня у
музеї Панаса Мирного,
з нагоди 60-річчя Катерини Андріївної
Калініченко , відомої
народної майстрині , яка
займається фріволіте – витонченим , елегантним і красивим, повітряним і ніжним плетивом що прийшло
до нас з Франції.
0 хв. читання
12 грудня виповнюється 40 днів з дня відходу в небесні обителі нашого парафіянина активного учасника робудови Української Церкви на Полтавщині, члена Братства апостола Андрія Первозванного, будівничого Свято-Покровського храму Колотія Петра Григоровича. Петро Григорович друкувався у ЗМІ, мав свої твори на тему віри та моралі та становлення Українського Православ’я. Напередодні трагічної смерті він приніс одну з останніх своїх праць. Редакція в пам'ять про нього подає її без змін. Це бачення автора. Його безкомпромісна правдива позиція.
Щоб легко
провести справжнє життя, очиститися від гріхів і з відвагою постати перед
престолом Христовим, будемо невпинно готувати себе молитвами, сльозами, старанністю,
постійністю і терпінням.
Де б ти не був, скрізь можеш поставити (молитовний) жертовник. Прояви тільки добру волю, і не перешкодить тобі ні місце, ні час, хоч ти й не став на коліна, не станеш бити себе в груди і підносити руки до неба, а тільки покажеш гарячу душу, ти цим виконаєш все потрібне для молитви.
Не станемо говорити на своє виправдання, що дім молитви далеко, - благодать Духа нас самих зробила храмами Божими, молитися для нас скрізь легко.
Місце анітрохи не
перешкоджає молитві, аби настрій душі відповідав молитві.
Якщо для сліпого
лихо - не бачити сонця, то яким великим лихом для християнина - не молитися безперервно і не
вводити за допомогою молитви в свою душу світло Христове.
1 - хвилина читання
Установлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних
постів, припадає на давні християнські часи. Уже з IV століття святий Амвросій
Медіоланський і блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У V
столітті про давність Різдвяного посту писав святий Лев Великий, Римський
єпископ.
Спочатку Різдвяний піст у різних християн мав неоднакову тривалість: від семи днів і більше. На соборі 1166 року, що відбувся при Константинопольському Патріарху Луці та візантійському імператорові Мануїлі, було прийнято постанову для всіх християн дотримуватися посту протягом сорока днів перед великим святом Різдва Христового.