Інформаційний шквал, який переживає сучасне суспільство, здається не може залишити білих плям чи прогалин в нашій пам’яті. Але дві світових війни, Голодомор і більшовицько-комуністичні репресії, які переніс український народ у ХХ столітті, знищили цілі покоління українців, імена яких невідомі до цього часу, а добра пам'ять про українських патріотів знищена тоталітарним режимом.

            Тож цьогорічний ювілей митрополита Василя Липківського, який відзначається на державному рівні, стає актуальним для суспільства, що вперше за багато років зіткнулося з озброєним ворогом, який захоплює українську землю, вбиває українських захисників, зомбує свідомість не лише українців, а людей по цілому світу.

            17–го жовтня в Полтавському педуніверситеті відбувся круглий стіл «Постать митрополитаВасиля Липківського на тлі релігійно-церковного та національного відродження», організований облдержадміністрацією, ПНПУ ім. Короленка, обласною організацією Української Асоціації релігіє знавців та «Полтавським історико-релігієзнавчим культурологічним товариством».

            Дискусія серед учасників розпочалася ще до початку роботи і одразу показала організаторам, що актуальність проблеми виходить далеко за наукові межі.

Відкрив роботу круглого столу ректор університету Микола Степаненко, який привітав єпископат, духовенство, представників облдержадміністрації та громадськості, викладачів і студентів, які зібралися відзначити ювілей митрополита Василя. З вітальними словами до присутніх звернулися і перший заступник директора Департаменту інформаційної політики та комунікацій з громадськістю ОДА Юрій Варченко, єпископ Афанасій (Шкурупій), архієпископ Федір (Бубнюк), ректор Полтавського обласного інституту після дипломної освіти ім. М. В. Остроградського В. В. Зелюк.

Вже із самого початку роботи круглого столу у промовах учасників проглядалася лінія розлому між «постаттю рівну митрополиту Петру Могилі» і непростою долею першого предстоятеля УАПЦ, який був закатований у застінках НКВС. Єпископ Афанасій також відзначив духовну нескореність і мучеництво Липківського, велику перекладацьку роботу першого предстоятеля УАПЦ. Архієпископ Федір, відзначивши своє особисте неоднозначне ставлення до хіротонії митрополита Василя Липківського наголосив, що для нього важливий сам факт відродження Української Церкви, яка відєдналася від Москви, і несла спасительну місію українському народі. В кінці виступу архієпископ Федір передав ректору педуніверситету Миколі Степаненку книгу для бібліотеки університету - збірник документів другого собору УАПЦ.

            Голова обласної «Просвіти» Микола Кульчинський акцентував увагу присутніх на громадсько-державні чинники створення Української Автокефальної Православної Церкви та її соборноправному устрою, масове поширення українських парафій на Полтавщині, незважаючи на великий опір Російської церкви. Микола Георгійович пригадав із власного досвіду в 90-х роках спротив духовенства московської церкви патріотам-рухівцям біля пам’ятника Тарасові Шевченку в Каневі, які хотіли разом із Патріахом Мстиславом відслужити панахиду не Тарасовій горі.

            Професор Сітарчук, голова Полтавського обласного відділення Української Асоціації релігіє знавців, відзначивши великий спектр досліджень діяльності митрополита Василя Липківського, сказав що круглі столи це один із кроків відновити міру конструктивізму у ставленні до українських діячів.

            Єпископ Афанасій навів віщі слова Липківського, що актуальні і сьогодні: «Коли ти не станеш в обороні своєї Вітчизни, то пропадеш в московській неволі». Принцип свободи народу був визначальний в його діяльності. УАПЦ при митрополиту Василю Липківському сакралізувала українську мову. Мотивом його діяльності був імператив служіння «кожен повинен бути апостолом Церкви Української». І він прийняв митрополичу хіротонію від 300 священиків церковного собору зі словами «Ціле життя я був слугою народу». «Не бійтеся. Хіба не знаєте куди йдете?». Митрополит Василь Липківський став прикладом для наслідування, бо він як проповідував, так і жив.

Намагався відділити політику від церковних подій того часу протоієрей Василь Фазан(УПЦ МП). Та грунтуючи свої міркування на матеріалах радянських управлінь по релігії він переніс і антиукраїнські оцінки діяльності Липківського в наш час російської агресії. Емоційна реакція інших учасників круглого столу різко перервала його виступ. Після того учасникам вдалося перевести дискусію в більш помірковані рамки. І навіть висловити спільні пропозиції щодо релігійного виховання дітей.

«Митрополит Василь Липківський став моїм вчителем», - так розпочав свій виступ  протоієрей Миколай Храпач. «Я вчився на його проповідях, його житті». Він кинув виклик РПЦ, згуртував українську громаду, комуністична влада боялась його, бо його підтримувало мільйони людей. Українська Автокефальна Православна Церква показала силу українського народу, це був перший поштовх після століть поневолення московською церквою. При рукоположенні митрополита собором духовенства та  мирян, як розповідав мені один старий священик, на голову Липківському були покладені мощі священомученика  Макарія. Хоч ця хіротонія була не за канонами , але хто скаже, що вона не відбулася, той злукавить. Подібні  хіротонії  відбувались у першохристиянські часи. Він заклав основу церковного відродження і  думаю що недалеко той час, коли він буде канонізований не лише УАПЦ, а й УПЦ Київського Патріархату, як сповідник і мученик.

Проте як більшовицька влада боролася з українським церковним рухом в 20-х роках минулого століття розповіла професор Людмила Бабенко. Вона підняла маликий обсяг архівного матеріалу із спецхранів і ґрунтовно висвітлила церковно-державні процеси за радянської влади. Політика втручання спецорганів у церковні справи стала тотальною, що привело до «зняття тягаря митрополичого служіння» із митрополита Василя Липківського, а згодом і розпуску трьох мільйонної громади УАПЦ. Розколи і зрада підірвала його сили і він десять років провів у маленькій кімнатці своєї сестри, де написав свої проповіді. Трагічний кінець життя українського патріота і національного духовного лідера - його було закатовано в більшовицьких катівнях, а місце поховання до цих пір невідомо.

Підсумовуючи роботу модератор круглого столу викладач педуніверситету Юрій Вільховий сказав, що такі зібрання корисні, бо вони дають можливість почути один одного людям різних поглядів, громадським діячам і представникам різних конфесій.

 В кінці учасники прийняли ухвалу про широке інформаційне освітлення діяльності митрополита Василя Липківського в наш ча

Заступник голови Українського Православного Братства,

Голова Полтавського крайового братства

Олександр Ільченко