Свято-Покровська Церква, Полтава

"Свято-Покровський храм — перший храм, що побудований у Полтаві, після майже столітнього панування богоборчого режиму. Він постав на землях колишнього Покровського жіночого монастиря.  Будівництво церкви велось силами парафіян і було закінчено у 1996 році ... "

 

 

ВЕЛИКИЙ ПІСТ це  час покаяння , сповідання гріхів , посилена молитва.  Молимось  за Україну,  за  воїнів , за  народ наш в час  тяжких  випробувань.

Хто бажає благовгодити Богові та стати спадкоємцем Божим по вірі, щоб йому наректися і сином Божим, народженим від Духа Святого, той передо всім, ввзявшись за великодушність і терпіння, повинен мужньо переносити скорботи, які трапляються з ним, біди та нестатки, — чи будуть це тілесні хвороби і страждання, чи безчестя і образи від людей, чи різні невидимі скорботи, які наводять на душу лукаві духи з наміром привести її в розслаблення, недбальство і нетерпеливість, а тим перешкодити їй увійти в життя; наводять же за Божим допустом, який допускає кожній душі бути спокушуваній різними скорботами, щоб явними стали ті, хто любить Бога всією душею, як мужньо вони переносять все, що наводить лукавий і не втрачають уповання на Бога, але завжди за благодаттю з вірою і великим терпінням очікують порятунку; тому стають здатними витримати будь-яку спокусу, і таким чином, отримавши обітницю, стають гідними царства.

 

Тому душа, слідуючи слову Господньому, повинна згідно з написаним, щодня брати на себе хрест свій (Мт.10:38), тобто, бути готовою потерпіти для Христа будь-яку скорботу і будь-яку спокусу, чи то явну, чи таємну, і в Господі завжди утверджуватися упованням, тому що в Його владі, щоб душа, за Його допустом, піддавалася скорботі, і Ним же була визволена від будь-якої спокуси і скорботи. А якщо душа не мужається і не переносить з твердістю будь-якої спокуси і будь-якої скорботи, а засмучується, журиться, обурюється, тривожиться і не дбає про подвиг, або навіть впадає у відчай, ніби вже нема надії на порятунок (втягти ж душу в зневіру і недбальство є хитрість того ж лукавого): то така душа, не зберігши в собі уповання, яке з безсумнівною вірою очікує милості Божої, звичайно, не робиться достойною життя, тому що не послідувала всім святим і не ходила слідами Господніми.

Дивися ж і спостерігай, як давні отці, патріархи, Пророки, Апостоли й мученики, пройшовши цей шлях скорбот і спокус, змогли догодити тим Богові; мужньо перетерпівши всякі спокуси і всякі скорботи, в скрутних положеннях радувалися, в упованні на очікувану винагороду, як говориться в Писанні: як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси. Будь серцем праведний і постійний, а в нещасті — не бентежся. (Сир.2:1.2). І Апостол також говорить: Коли ж вас виховано без картання, — якого всі зазнають, — то ви незаконновроджені, а не сини. (Євр.12:8); і ще в іншому місці: все, що трапляється з тобою приймай за благо, знаючи, що нічого не буває без Бога. І Господь говорить: Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі. (Мт.5:11-12). І ще: Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне (Мт.5:10). Розуміються ж гнані чи явно від людей, чи таємно від лукавих духів; тому що вони протиборствують душі, що любить Бога, втягують її в різні скорботи, щоб перешкодити їй ввійти в життя. Піддаємося гнанню разом і для того, щоб перетерпінням всякої скорботи, збереженням уповання до кінця і засвідченням, що душі чекають порятунку, хоч були вони спокушені, дійсно люблять Бога. Навпаки, душа, яка сумує, недбайлива і слаба в надії виявиться не спарвді люблячою Бога. Різні ж скорботи і спокуси показують, які душі гідні і які негідні, які мають віру, надію і терпіння і які не мають; так що, якщо душі виявляться в усьому бездоганними, вірними і гідними, перетерплять до кінця і збережуть уповання віри, то, сподобившись порятунку по благодаті, по всій справедливості, стануть вони спадкоємицями царства.

Тому кожна душа, яка бажає вгодити Богові, передо всім нехай зберігає мужнє терпіння й уповання; в такому випадку зможе вона протистояти будь-якому повстанню лукавого і скорботи. Бо Бог не попускає душі, яка уповає на Нього і терпеливій, бути спокушуваною в такій мірі, щоб дійти їй до відчаю і впасти в такі спокуси і скорботи, яких не може вона перенести, як говорить Апостол: Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести. (1Кор.10:13); тому що лукавий не в такій мірі спокушає душу і придушує скорботою, в якій хоче, але в якій попущено йому Богом. Тільки душа, переносячи мужньо, нехай тримається уповання по вірі, очікуючи від Бога помочі і заступництва; і неможливо, щоб вона була залишена. Навпаки, наскільки більше подвизається душа, прибігаючи до Бога з вірою і надією, і безсумнівно очікуючи від Нього помочі і порятунку, тим скоріше рятує її Господь від всякої одержимої її скорботи. Тому що Він знає, скільки душа повинна піддаватися випробуванню і спокусі, — стільки й попускає: тільки б вона перебувала терпеливою до кінця і не засоромилася, як сказано: утиск виробляє терпеливість, терпеливість — досвід, а досвід — надію. Надія ж не засоромить (Рим.5:3-5). І ще: як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах і т.д. (2Кор.6:4). І Господь говорить: хто витриває до кінця, той спасеться (Мт.10:22); і ще: Вашим стражданням ви спасете душі свої. (Лк.21:19). І в іншому місці говорить: Чи зазнав хтось ганьби, довірявши Господеві? Чи був хтось полишений, страхавшись його? Чи, взивавши до нього, був хтось від нього погорджений? (Сир.2:10)?

Навіть люди, які не багато смислять і розуміють, вміють випробувати і розрізнити, яку вагу і багаж може нести кожна тварина, наприклад, віслюк чи верблюд, і такий тягар кладуть по силах тварини. Якщо гончар, виготовивши посудини, не покладе їх до печі, щоб обпечені ствердли, то не будуть вони придатними до вжитку людям; але знає він, скільки часу потрібно тримати їх у вогні, поки не стануть відповідними, і не залишає їх в печі більше належного часу, щоб не лишилися недоробленими і негожими до вжитку. Отже, якщо люди в розмірковуванні про тлінне і видиме мають стільки розбірливості й знання, то наскільки більше Бог, незбагненний у віданні і розумінні, досконала Премудрість, знає, скільки мають потреби у випробуваннях і спокусах душі, які бажають вгодити Йому і жадають отримати вічне життя, щоб, таким чином, мужньо, з готовністю і з упованням, перетерпівши будь-яку скорботу до кінця, потім вже зробитися ним бездоганними і здатними до одержання небесного царства?

Як прядиво не буває придатним для того, щоб прясти з нього дуже тонкі нитки, якщо не тріпають його багато разів, і чим більше б`ють його, тим воно робиться чистішим і придатнішим для того, щоб прясти, так і боголюбива душа, піддаючись багатьом випробуванням та спокусам і мужньо перетерплюючи скорботи, робиться чистішою і придатнішою для духовного вдосконалення, і нарешті удостоюється успадкувати небесну область царства. Як щойно виготовлена посудина щойно кинута у вогонь, непридатна ще для вживання людям; чи, як дитинка не здатна до справ мирських, тому що не будує міст, не може ні садити, ні сіяти, ні зробити іншої якоїсь мирської справи; бо вона ще дитина: так і душі, які стали причасними Божої благодаті, з причини дитинства їхнього, благодаттю Господньою залишаються в спокої духу, ще не випробувані від лукавих духів різними спокусами і скорботами, в яких виявляється терпіння; але є поки що дитячими, і скажу так: непридатними для царства, як сказано: бо кого Господь любить, того карає, і б`є кожного сина, якого приймає (Євр. 12:6). Таким чином скорботи і спокуси корисні людині, роблять душу бездоганною і твердою, якщо вона мужньо, охоче, з довірою до Бога і з упованням переносить все, що трапляється, з бузсумнівною вірою очікуючи порятунку від Господа і милості Його. І їй неможливо не одержати обітниці Духа і порятунку від порочних пристрастей: але сподобиться вона цього, як бездоганна і вірна в терпінні, яка до кінця зберегла уповання на Господа.

Святі мученики, як бачимо, терпіли багато мук і, наближаючись до смерті, з упованням на Господа встояли в доброму визнанні, і таким чином, виявившись бездоганними, сподобилися отримати вінці правди. І які перенесли більше мук, притому важчих, ті придбали більшу славу і відвагу перед Богом; а які злякавшись скорбот і бичувань, відступили від віри, не встоявши до кінця в доброму визнанні, ті виявляються боягузливими і засоромленими, і тут, і в день суду. Так само й душі, які піддаються скорботам для випробування, невидимо і неоднаково мучені лукавими духами, як таємно, внутрішньою тяготою скорбот, чи лукавими помислами, так явно, тілесними стражданнями, — якщо будуть мужньо терпіти, зберігати уповання і чекати винагороди від Господа, то сподобляться вінців правди, маючи всередині себе той же порятунок, і в день суду придбають однакову з мучениками відвагу перед Богом. Бо однакові муки в скорботах, які одні терплять на хресті, інші ж від лукавих духів, які на них діють. І чим більші терплять скорботи і напади від лукавого, до кінця зберігаючи уповання, тим більшу здобувають собі славу в Бога. І тут ще, по упованню своєї надії, будуть вони врятовані, і сподобляться розрад Духа, і там стануть спадкоємцями вічних благ і царства. А які душі піддаються боязні і страхові, не витерпівши скорбот, навіть доходять до недбальства, нетерпеливості і розпачу, звертають з праведного шляху, і не очікують до кінця Господньої милості; ті, виявившись неправедними, як зможуть ожержати вічне життя? Бо всяка душа, заради Господа за нас померлого, до самої смерті є зобов`язана бути великодушною, терпіти до кінця і зберігати упованне на Нього, щоб таким чином сподобитися вічного спасіння.

Бо всі, хто бажає цілком позбутися вічної геєни, в якій мучаться грішники, і одержати вічне царство, тут постійно терплять геєнські скорботи, з причини спокус, які наводить лукавий. І якщо до кінця терплять, з вірою очікуючи Господньої милості, то благодаттю рятуються від спокус і скорбот, удостоюються внутрішнього спілкування зі Святим Духом, а там позбудуться вічної геєни і успадковують вічне царство Господнє. Сам Господь означив, щоб такий був шлях, який веде до життя, згідно з написаним: вузький і тісний ; тому мало тих, що йдуть ним (Мт.7:14).

Отже , оскільки така є в нас надія і такі дані обітниці правдивим Богом, то мужньо будемо переносити всяке повстання лукавого і всяку скорботу, в упованні на приготоване нам на небесах. Бо які б скорботи не терпіли ми заради Господа: чи можна їх якось порівняти з майбутнім, обіцяним нам, вічним життям чи з розрадою Святого Духа, яка зверху подається душам, що терплять, чи із звільненням від гріховної пітьми і з тими довгами, які лежать на нас від безлічі гріхів наших, як сказано: Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом (1Кор.11:32); і ще: страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з`явитися. (Рим.8:18). Як мужні воїни будемо готові вмерти за Царя свого. Коли були ми в світі, коли займалися справами житейськими, тоді не терпіли стільки, не піддавалися таким скорботам: а тепер, оскільки зважилися ми догоджати Господеві, вибудовує на нас лукавий такі повстання, і спокуси, і скорботи. Бачиш, що терпимо ми заради Господа, тому що лукавий заздрить нам, заміряється звернути з шляху життя, привести в розслаблення і недбальство, щоб, догодивши Богові, не спаслися ми. Отже, скільки б не повставав на нас лукавий, в терпінні можемо знайти мужність. Якщо будемо тверді, ревні, готові, давши обітницю, терпіти навіть до смерті по упованню на Христа; то всі підступи ворогів знищаться; тому що нашим захисником і заступником — Христос, Який і нам скорбним і уповаючим на Нього дає терпіння, і їх осоромлює, між тим як від Господа приймемо ми за труди нагороду, тобто, царство. Будемо подібні до ковадла; якщо й б`ють нас, то не покажемо на собі від бичів і спокус навіть слідів розслаблення, недбальства і зневіри. Приймаючи на себе удари, піддаючись гонінню, будемо перемагати супротивника терпінням. Бо так і Господь наш вчинив подвиг цей: битий, зневажуваний, гнаний, осміяний, запльований, нарешті, зраджений Він беззаконними безчесною смертю на хресті; і все це перетерпів нашого заради спасіння, залишивши нам зразок життя, щоб яким шляхом скорботи, спокуси і смерті йшов Він, таким самим шляхом йшли істинно віруючі в Нього і бажаючі бути співспадкоємцями Йому, щоб, як він після багатьох страждань, вмерши потім на хресті, розп`ятий переміг і умертвлений умертвив і засудив гріх, плоттю скинувши супротивні сили, як сказано: роззброївши начала і власті на хресті , виставив їх на видовище, перемігши їх у ньому (Кол.2:15), так і ми мужньо і охоче, навіть до смерті, перетерплюючи всяке повстання лукавого і всяку скорботу, якщо протистанемо супротивникові вірою, терпінням і упованням на Господа, то зробившись через це бездоганними, і тут сподобилися Його порятунку, і сповнилися святині Духу, і там стали спадкоємцями вічного життя; тому що в духовній боротьбі перемога над супротивником здобувається стражданнями і смертю. З готовністю стражденні і умертвлені заради Господа, переможемо ми супротивника. Тому всяку скорботу і всі спокуси вважайте не важкими і жорстокими, а легкими. Станемо ж проти всякого повстання ворога, з любов`ю маючи завжди перед очима смерть для Господа; і як сказав Господь, щодня піднямаючи на себе хрест, тобто, смерть, будемо йти за Ним, і з легкістю переносити всяку скорботу як таємну, так і явну. Бо якщо очікуємо перетерпіти смерть за Господа і з бажанням маємо її завжди перед очима, то з наскільки більшою легкістю, охотою і радісно перетерпимо скорботи, які б важкі вони не були. Бо, якщо з нетерпеливістю вважаємо скорботи важкими і обтяжними, то це тому, що не маємо перед очима смерті для Господа, і думка не завжди спрямована до Нього з любов`ю. Хто прагне бути спадкоємцем Христовим, той згідно з цим нехай прагне й постраждати, як постраждав Христос. В тому і пізнаються люблячі Христа, що будь-яку скорботу, яка їх зустрічає, переносять мужньо і з готовністю, з упованням на Христа. Отже, будемо молити Господа, щоб Він дав нам розуміння до пізнання волі Його і до ревного виконання її з терпінням і великодушністю в радості, яку сам Він дарує нам, зміцнивши нас на всяке благоугодне діло, щоб, виявившись бездоганними і гідними Його, отримали ми вічне спасіння в Христі Ісусі, Господі нашому. Йому слава, держава і сила на віки віків! Амінь.

Чим будуть хвалитися люди недбайливі, ледачі і байдужі ? Невже своєю зніженістю , безтурботністю і погибеллю ? Горе їм, що збайдужіли.

Прийдіть, друзі мої, прикладемо старання; прийдіть, припадемо до Бога: будемо невідступно плакати і проливати перед Ним сльози, щоб подарував нам душевне просвічення. Зрозумійте підступи ворога і супротивника нашого, цього ненависника добра, який влаштовує нам на шляху заміри і спокуси, шкоду любостяжательності, звеличування віку цього, плотське задоволення, а також очікування довговічної тривалості теперішнього життя, страх подвигів, лінь до молитви, сон під час псалмоспіву і плотський спокій. Наскільки він старанний, настільки ми недбайливі і безтурботні; наскільки він підступний, настільки ми недбалі, знаючи, що дні наші скорочені, що настав час, і Господь слави гряде в благоліпності краси Своєї, з страшними силами царства Свого, відплатити кожному за ділами його. Боюся, брати мої, щоб на нас не сповнилося слово Господнє: багато прийде зо сходу й заходу і півночі і моря, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім. Ви ж будете викинуті геть (Мт .8:11, 12).

Благаю Тебе, Христе, світло істини, народження Благословенного Отця, образ і сяйво іпостасі Його, що сидить праворуч величі Його, незбагненний Син, недослідимий Христос, недовідомий Бог, хвала і радість тих, хто любить Тебе, життя моє, Христе, спаси мене грішного у царстві Твоєму і не воздай мені за ділами моїми, але спаси мене за благодаттю Твоєю і ущедри мене по благоутробію Твоєму. Бо Ти благословенний і препрославлений на віки віків! Амінь.

 

Коментарі


Ми у соцмережах

Mykolay Khrapach

Настоятель храму

Розклад богослужінь

  • Щонеділі - Божественна  Літургія  о 9-00
  • Напередодні в суботу - Всенічне бдіння о 17-00
  • Щосуботи - Божественна Літургія о 9-00
  • Напередодні - в п'ятницю  утреня о 17-00 
  • Крім того напередодні  двунадесятих та великих свят - всенічне бдіння о 17-00
  • У свята - Божественна Літургія о 9-00

Допомога церкві!

Допомога на розвиток і утримання церкві

Ваші запитання

отаман
розкажіть будь ласка чи вінчають другий раз. як проводиться розвінчання?
Четвер, 16 червня 2011
Галина
Слава Богу отче! Якщо можна, поясніть мені одне місце із Святе. Письма, а саме Луки 5, 36-39. Там притчі про латку з ...
Понеділок, 13 серпня 2012
Григорян
Здравствуйте, около месяца назад состоялась покупка подержаного автомобиля ( побывавшего в ДТП) Автомобиль ...
Четвер, 31 березня 2016