26  листопада   після закінчення  божественної  Літургії  парафіяни  зібрались  біля   пам'ятника  жертвам   голодомору 1932-1933 рр. Пам'ятник  споруджено поруч з церквою у 2002  році на  пожертви парафіян та жертводавців.    Панахиду  очолив   єпископ  Федір.  Йому  співслужили  настоятель  прот.  Миколай  Храпач , священик Вячеслав  Рукас та  духовенство  Свято-Успенського собору. 

22 листопада 2011 р. в Україні відзначається День Свободи. З цієї нагоди Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звернувся до співвітчизників з вітанням:

Шановні співвітчизники, дорогі браття і сестри!

Сердечно вітаю вас з Днем Свободи!

Це свято нам, як християнам, нагадує про те, що свобода – дар Божий, за гідне використання якого кожен несе відповідальність. Що свобода для людини – це не сваволя, а перемога над неправдою, над гріхом, над злом. Перемога і в самому собі, і в оточуючому світі.

 Громада нашої  церкви закликає  всіх  небайдужих  людей пом'янути всіх  невинно  убієнних під  час  голодомору, геноциду  влаштованого комуністичною владою на  Україні   1932-1933рр. Свято-Покровська  церква  будувалась  як  храм  памяті  жертв  голодомору. Біля  храму  споруджений силами  парафіян пам'ятник, на  жаль єдиний  у  м.  Полтаві, насипано  символічну  могилу  та  встановлено пам'ятний хрест всім хто помер від  цього страшного  лиха. Прийдімо 26 листопада  о 10-30 і помолімось за  них, щоб  Господь  помилував іхні  душі , щоб  ніколи  прийдешні  покоління  не  знали такої біди.

Осіннього ранку   7 жовтня 2011 року заупокійний дзвін скликав парафіян  до Свято-Покровської церкви. Зійшлися рідні, друзі, знайомі, на службу Божу за спокій душі Петра Григоровича Колотія - церковного діяча, одного із ініціаторів відродження українського церковного життя та співзасновника православного братства святого апостола Андрія Первозваного на Полтавщині.

Ті, хто пам’ятає ті часи, коли треба було відстоювати право збиратися віруючим і молитися українською мовою, їздити по містах і селах і розповідати про Українську Церкву, часто бачили  Петра Григоровича серед людей – на зібраннях і мітингах. І скрізь він був у перших рядах – розповідав правду про трагічну історію нашої землі, про відродження Української Автокефальної Православної Церкви і становлення Київського Патріархату. На проповіді у храмі протоієрей Миколай Храпач сказав, що раб Божий Петро стояв біля витоків Української Православної Церкви Київського Патріархату. Він активно працював на благо Церкви, був відданий і любив Церкву, постійно повторював, що це «...сім’я моя, другий дім». Прийшов його час відійти до Бога, і ми сподіваємося що за його працю, за його добре і щире серце Господь прийме його на лоно Авраама, де перебувають праведники, а ми будемо  молитися і пам’ятати його в наших серцях.