Євангеліє 29 неділі після Пятидесятниці розповідає нам про чудесне зцiлення Господом Iсусом Христом десяти прокажених. Проказа найгірша хвороба біблійних часів. Дотик до прокаженого вимагав обряду очищення. Хвороба контагіозна . Її вважали як знаком прокляття Божого. Прокажені жили поза містами, на околицях, ховалися по пустелях і горах. Їм не дозволяли підходити до людей. Тому побачивши Ісуса хворі на проказу лише здалеку попросили Його: «Ісусе, Наставнику, помилуй нас».
Господь Милосердний не відкинув їх, а вислухавши їхнє благання, змилосердився й оздоровив їх. Серед оздоровлених прокажених був самарянин. Господь не відкинув його а виявив Свою любов до іновірного, який достойно оцінив милосердя Спасителя . Це був вияв подяки і поклоніння Богу, це назавжди змінило життя прокаженого ця дія Божого Слова назавжди перевернула його життя. Спаситель не відразу оздоровив хворих, а відправив їх до священиків що означало навернення їх до Господа до Джерела їхнього оздоровлення. Отримавши зцілення всі відвернулись від Бога поспішаючи виконувати земні , життєві справи. Тільки самарянин щиро подякував Ісусу. На жаль, і сьогодні досить часто зустрічаємо людей які отримують зцілення, чи поліпшення здоров'я , або вирішення життєвих проблем залишають Церкву не дякуючи Спасителю. Прокаженні мали віру, бо на слово Ісуса вони пішли показатися священикам, і по дорозі оздоровилися. Мали віру та не мали чесноти вдячності, яку мав самарянин. Ось чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей. Вони були невдячні і втратили милість, яка дісталася лише одному самарянинові. “Встань, іди; віра твоя спасла тебе”, – звернувся до нього Господь, очищаючи його таким чином і від гріхів, які погибельніші від усякої прокази.