Паїсій Величковський (1722–1794) — православний чернець, аскет і святий, що народився у Полтаві, став відомим духовним подвижником, який перекладав на слов'янську мову твори святих отців, засновував монастирі за афонським уставом та очолював освітні та благодійні установи. Його діяльність мала величезний вплив на православне чернецтво, а його переклади, зокрема «Добротолюбіє», стали класикою духовного життя.
Народився в родині священника. Чернечий шлях почав у Києво-Печерській лаврі, а згодом відправився на Афон, де був пострижений у чернецтво та отримав ім'я Паїсій На Афоні заснував скит святого Іллі, зібрав навколо себе братство та почав збирати і перекладати грецькі аскетичні рукописи. За запрошенням молдавського господаря переїхав до Молдови, ставши настоятелем монастирів у Драгомирні, а згодом — архімандритом у Нямецькому монастирі.
Заснував при монастирях школи для підготовки перекладачів, організував друкарні та підтримував освітню діяльність, спираючись на prinsip спільного життя, послуху та молитви. Переклав на слов'янську мову багато творів святих отців, серед яких найвідомішим є «Добротолюбіє» — збірка творів 38 християнських авторів.
Був канонізований у 1988 році. У Полтаві на його честь названа вулиця та встановлена меморіальна дошка на Успенському соборі. Його праці залишаються важливими для православного духовного життя донині.