Про чудесне зцілення двох сліпих та німого біснуватого.

Євангельська розповідь про чудесне зцілення двох сліпих та німого біснуватого є особливою новиною для всіх тих, хто знемагає під тягарем хвороби, як рівно ж і для тих, хто доглядає за хорими.  Христос не відразу ж оздоровив сліпців. 
Щоб укріпити їхню віру. Але знову можемо чути закиди на кшталт, що сліпці кликали: «Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!» – невже Ісус цього не чув. Справді, ці слова звернення Господь чув, але Він знав про цю зустріч із сліпцями ще виходячи з дому Іаїра. Проте Ісус не хотів втручатись у їхнє життя, а тому випробовував їх для більшої слави Божої.
         Щоб інші чуючи цей крик розважили над своїм серцем і випробовували свою віру. Напевно Господь це оздоровлення робив також і для нас. Щоби дати поштовх нам усім у наших молитовних зверненнях, постійності та наполегливості. Бо дуже часто наша молитва зводиться до традиційних «Отче наш» та «Богородице Діво» і всі ми в очікуванні чуда. Хочемо щоб Господь залишив все на світі та спішив до нас вирішувати наші проблеми. Але Господь, вислуховуючи нас, краще знає наскільки потрібно чи корисно задоволення цих прохань для спасіння наших душ
         Щоб уникаючи людської слави, показати Своє смирення та покору, Він не зцілює на людях, але вдома при невеликій кількості свідків. Господь даючи нам свобідну волю дає нам зробити власний вибір, перепитуючи сліпців про їхню віру, після позитивної відповіді, торкнувшись їхніх очей відкриває їм зір.
Отці церкви проповідуючи про чудесне оздоровлення у цій євангельській розповіді говорять, що люди за звичай у житті дотримуються віри «догматичної» та рідко віри живої. Саме через це питає сліпців Господь, чи віруєте, що Я можу зробити це вам? Чи визнаєте свою віру серцем чи розумом? Жива віра набувається подвигом постійної молитви та очищення серця. Тому так багато людей не знаючи про ці речі в духовному житті, ціле життя проводять в очікуванні чуда нічого для цього не роблячи зі своєї сторони.
          Почувши про незвичайного цілителя з Назарету, про Його особливі здібності, двоє сліпих людей вирішили, що не мають права втратити свій шанс зцілитись. Сліпці йшли за Ісусом і кричали: «Помилуй нас, Ісусе сину Давидів». Цим проханням вони висловили свою віру, у передбачуваного старозавітними пророками Месію – Христа. Будучи позбавленими біологічного зору, ці люди не втратили зір духовний. Не маючи можливості бачити сонячне проміння, в Ісусі – Цілителю, Який прославився численними чудами, побачили «Світло істинне, Яке просвічує кожну людину, яка приходить у світ» . Їх віра спричинила відновлення зору, а позбавлення сліпоти зробило їх благовісниками Божого милосердя.