Святих апостолів Петра і Павла.
Святкуємо пам'ять двох великих апостолів – Петра і Павла, які своїм життям і служінням засвідчили вірність Христу. Петро, який колись зрікся Спасителя, потім став "каменем віри", мужньо сповідуючи Його перед світом. Павло, колишній гонитель християн, перетворився на найревнішого проповідника Євангелія. Їхні життя – це приклад того, як Бог може використовувати кожного з нас, незалежно від наших помилок і недоліків. Вони закликають нас до віри, надії і любові, до безстрашного свідчення про Христа у нашому сучасному світі. Молімося до святих апостолів Петра і Павла, щоб вони допомогли нам наслідувати їхню віру і мужньо йти шляхом спасіння.
Про апостола Павла знаємо, що він був одним із тих, хто переслідував християн, “дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів”. Він у своїй завзятості їхав у Дамаск, аби віднайти християн і привести їх на суд до Єрусалиму. Але Бог мав інші плани на нього. “Коли ж він був у дорозі і наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?.” Почувши голос Бога він, навернувшись ревно трудився над спасінням людських душ, проповідуючи святе Євангеліє аж до прийняття мученицької смерті. На останній вечері, після закінчення якої всі вирушили на Оливну гору. Ісус сказав їм: «Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі…». Петро і каже йому: «Навіть якби усі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи!” Ісус хоче, аби Петро замислився, бажає переконати його, що Він, як Бог, говорить правду, що правда на Його боці, тому каже Петрові: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі Мене відречешся. Каже йому Петро: «Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!»” .
Іван Золотоуст про святого апостола Петра говорив: “Солодке диво Церкви, світильник вселенної, чиста голубиця, вождь апостолів, полум’яний апостол, що горить духом; ангел і чоловік, посередник благодаті, нерухома скеля віри, премудрість Церкви, своєю чистотою від самого Господа заслужив назву блаженного і сина голубиці, від самого Христа прийняв ключі Царства Небесного”.
Петро і Павло – апостоли Божі – віддали своє життя за Божу правду. Петра розіп’яли головою вниз на хресті, а Павло – 68-річний старець – поклав свою голову під меч. Вони стали мучениками і правдивими свідками Христа. Ці два апостоли показують нам шлях, що провадить до Бога навіть тоді, коли б наше життя було “пооране глибокими грішними скибами”. Найбільші наші падіння дають нам надію, що Боже милосердя – як море, в якому легко тонуть наші провини, коли каємося за них і просимо у Господа прощення. Які вдячні були апостоли, що могли свідчити вірність Христові мученицькою смертю! Хай їхня слава охоплює і надихає всіх людей, особливо зневірених, і нагадує, що спасіння можна завжди здобути, якщо покладатися на Бога! Не довіряймо собі, не віримо нашому безсиллю, покладімо всю нашу надію на Господа, що милосердиться, прощає і любить нас завжди такими, якими ми є. Святі верховні апостоли, Петре і Павле, моліться перед Богом, щоб ми всі були спасенні й зустрілися з вами в небі!
Святкуємо пам'ять двох великих апостолів – Петра і Павла, які своїм життям і служінням засвідчили вірність Христу. Петро, який колись зрікся Спасителя, потім став "каменем віри", мужньо сповідуючи Його перед світом. Павло, колишній гонитель християн, перетворився на найревнішого проповідника Євангелія. Їхні життя – це приклад того, як Бог може використовувати кожного з нас, незалежно від наших помилок і недоліків. Вони закликають нас до віри, надії і любові, до безстрашного свідчення про Христа у нашому сучасному світі.
Молімося до святих апостолів Петра і Павла, щоб вони допомогли нам наслідувати їхню віру і мужньо йти шляхом спасіння.
Про апостола Павла знаємо, що він був одним із тих, хто переслідував християн, “дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів”. Він у своїй завзятості їхав у Дамаск, аби віднайти християн і привести їх на суд до Єрусалиму. Але Бог мав інші плани на нього. “Коли ж він був у дорозі і наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?.” Почувши голос Бога він, навернувшись ревно трудився над спасінням людських душ, проповідуючи святе Євангеліє аж до прийняття мученицької смерті. На останній вечері, після закінчення якої всі вирушили на Оливну гору. Ісус сказав їм: «Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі…». Петро і каже йому: «Навіть якби усі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи!” Ісус хоче, аби Петро замислився, бажає переконати його, що Він, як Бог, говорить правду, що правда на Його боці, тому каже Петрові: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі Мене відречешся. Каже йому Петро: «Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!»” .
Іван Золотоуст про святого апостола Петра говорив: “Солодке диво Церкви, світильник вселенної, чиста голубиця, вождь апостолів, полум’яний апостол, що горить духом; ангел і чоловік, посередник благодаті, нерухома скеля віри, премудрість Церкви, своєю чистотою від самого Господа заслужив назву блаженного і сина голубиці, від самого Христа прийняв ключі Царства Небесного”.
Петро і Павло – апостоли Божі – віддали своє життя за Божу правду. Петра розіп’яли головою вниз на хресті, а Павло – 68-річний старець – поклав свою голову під меч. Вони стали мучениками і правдивими свідками Христа. Ці два апостоли показують нам шлях, що провадить до Бога навіть тоді, коли б наше життя було “пооране глибокими грішними скибами”. Найбільші наші падіння дають нам надію, що Боже милосердя – як море, в якому легко тонуть наші провини, коли каємося за них і просимо у Господа прощення. Які вдячні були апостоли, що могли свідчити вірність Христові мученицькою смертю! Хай їхня слава охоплює і надихає всіх людей, особливо зневірених, і нагадує, що спасіння можна завжди здобути, якщо покладатися на Бога! Не довіряймо собі, не віримо нашому безсиллю, покладімо всю нашу надію на Господа, що милосердиться, прощає і любить нас завжди такими, якими ми є. Святі верховні апостоли, Петре і Павле, моліться перед Богом, щоб ми всі були спасенні й зустрілися з вами в небі!