Свято зустрічі з Ісусом Христом.
Після Різдва Христового, на сороковий день, Пречиста Діва Марія за старозавітнім звичаєм принесла Своє Божественне Дитя до храму. За законом перший народжений син мав належати Богу. “Освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими…” (Вих. 13: 2).
Старець Симеон який в цей час перебував у храмі був праведний й побожний, а до всього цього, через його благочестиве життя. Святий Дух відкрив йому, що він не зазнає смерті аж поки не побачить Господа. Він впізнав Христа Спасителя, взяв Його на свої руки і промовив молитву, яку ми й донині повторюємо: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико...”. Пророчиця Анна, яка теж прославляла Бога і говорила про Спасителя всім, хто чекав визволення в Єрусалимі. Симеон Богоприїмець тримав Його на своїх руках і бачив у Ньому звершення всіх давніх пророцтв про те, що настане день, коли ворожнеча між людиною й Богом прийде до кінця, коли Сам Бог зійде до нас тілом як наш Спаситель, примирюючи нас Своїм втіленням, Своїм життям, Своїм вченням і Своєю смертю на хресті з Богом нашим і Отцем. Людина зустрічається з Богом у молитві, в радості, у стражданні й хворобах, особливо, у Таїнстві Святого Причастя. Нинішній день — це день нашої з вами зустрічі з Христом Спасителем. Можливостей зустрітися з Богом безліч. Про цю неминучу зустріч треба пам’ятати, до неї треба готуватись. Остання зустріч не залежить від нашого бажання: можна в цьому світі свідомо чи несвідомо зневажати зустрічами з Богом, відкидати їх, але та, остання, зустріч не залежить ані від нашого бажання, ані від нашої готовності.Господи! Сподоби нас пройти земний шлях, з миром промовити своє “нині відпускаєш...” і, зустрівшись із Тобою, почути не грізне – “... ідіть від Мене, прокляті...” (Мф. 25: 41), а милостиве Твоє слово: “Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу” (Мф. 25: 34). Амінь.
