Коли настав час загибелі гонителів Православної Віри та Церкви Христової, тоді Господь благословив повернення на нашу землю храмів Божих. Першим храмом, що був побудований у Полтаві після майже столітньої перерви, став Свято-Покровський храм, що в Садах-2..

На землях колишнього Свято-Покровського монастиря міською Радою в 1992 році було виділено земельну ділянку для будівництва храму. Цього ж року за проектом архітекторів Валерія Трегубова та Сергія Шпіки було завершено проект храму та розпочато будівництво . Будувався він виключно на пожертви людей. Перед Покровою в 1996 році храм було освячено Святійшим Філаретом Патріархом Київським і всієї Руси-України.

Багато полтавців того дня прийшли на свято освячення церкви, що постала в новому мікрорайоні. Після Божественної Літургії було слово Патріарха. Глибоке і змістовне воно хвилювало присутніх. Патріарх нагородив будівничих храму патріаршими благословенними грамотами . Настоятелем храму він призначив протоієрея Миколая Храпача та нагородив його за заслуги перед Українською Православною Церквою хрестом з прикрасами та митрою.
Активними учасниками будівництва були протоієрей Євген Носенко, протоієрей Юрій Кулик, парафіяни Микола Кульчинський , Петро Колотій, Юрій Самойленко, Анатолій Луценко, Віктор Комісаренко, Олександр Балико, Петро Пришнівський, Олексій Шум, Олексій Стороженко, Олександр Кириченко, Володимир Стороженко, Валентина Демянко та багато інших парафіян та мешканців міста.

Жертводавцями храму стали українці з діаспори, переважно виходці з Полтавщини, які зорганізувались у товариство „Полтавщина”. Це родина Петра Зінченка , Галина та Дмитро Грушецькі, Олександра Дяченко, протоієрей Федір Коваленко, Протоієрей Микола Степаненко та паніматка Галина Степаненко, Володимир Базилевський, протоієрей Іван Наконечний, Іван Медяник, Олександр Лой, Тамара Денесенко, Валентина Чудовська, Микола Шаблій , Борис Макаренко, родина Коломійців, Іван Драч, Єфросинія Дітель, Ала Герець, Іван Ширай, Дуся Попель, Степан Чупейда, Іван Драгун, Петро Одарченко, Євген та Уляна Дмитренки, Марія Шолуха, Анастасія та Іван Саранчі, Левко та Галина Майстренки, Людмила Німців, Валентина Цурковська..

Велику підтримку матеріалами надало підприємство „Укрбургаз” на чолі з начальником Стасенком Володимиром Миколайовичем.

Різьблення іконостасу здійснили полтавські митці Юрій Панкевич та Михайло Гах. Ікони написав Петро Гуменюк. Вітражі виготовив Юрій Самойленко. Престол , запрестольний хрест та семисвічник виготовив Петро Волик.

В 2010 році за ініціативи настоятеля було споруджено дзвіницю.