Неділя вісіх Святих

Всі святі моліть Бога за нас!

1275845634_ikona-vsikh-ukrayinskikh-svjatikh-malijj-rozmir.jpg Православна церква живе за помісним принципом, тобто у кожній державі існує окрема помісна церква яку очолює предстоятель церкви чи то патріарх, чи митрополит. Вона керується Апостольськими Правилами та Церковними Канонами . Всі Помісні церкви є єдиними у сповіданні Віри бо віра у них єдина . Главою Церкви є Господь наш Ісус Христос. Кожна Церква вшановує всіх святих Вселенської Православної Церкви .

Але в кожній церкві є святі які вийшли з їх землі і шануються всім Православним світом . Окрім цього є місцево шановані святі яких вшановує кожна Помісна Церква.

У першу неділі після Тройці Церква згадує всіх святих старозавітних та новозавітних які засяяли на небесному небозводі своїми подвигами. Святий Кирило Єрусалимський говорить, що в часі святої Літургії після освячення "ми згадуємо тих, що відійшли перед нами, найперше, патріархів, пророків, апостолів, мучеників, щоб за їхніми молитвами і заступництвом Бог прийняв наші молитви, а відтак святих отців і святителів, що спочили перед нами...»

В другу неділю після Тройці кожна Церква вшановує святих своєї землі. Українська Православна Церква згадує своїх святих, для якої вони трудились, жертвували своє майно, життя і працю. Численний ряд борців за Святу Церкву, великих подвижників, учителів, проповідників, мучеників, що своїм героїчним життям залишили нам гідний приклад до наслідування. Душі їхні перейшли до Царства Небесного і сьогодні своїми молитвами вимолюють для нас Божу ласку. Наш церковний календар має на кожний день року одного або й кілька святих. Та є дуже багато святих на небі, чиїх імен нема в церковному календарі, про них ніхто не знає, а їхні імена записані тільки в небесних книгах. Отже, свята Церква всім святим, що на небі, відомим і невідомим, віддає належну пошану. Святий Іван Богослов в об'явлені пише: «…Велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити , з усіх племен і колін, і народів і людей, стояли перед престолом і перед Агнцем у білому одязі і з пальмовим віттям в руках своїх. І викликували гучним голосом , кажучи: спасіння Богові нашому , що сидить на престолі, і Агнцеві (Одк. 7.9-11). Це і були святі відомі і невідомі, які своїм праведним життям на землі вибілили свою небесну одежу і удостоїлися найпочеснішого місця в небі – біля самого престолу Божого.

Святий апостол Павло прирівнює їх до великої кількості свідків, яких Бог зберіг для нас, щоб ми наслідували їх життя, осягнули досконалість: «Часу не вистачить мені, коли схочу розповідати про Гедеона, Самсона, Давида, Самуїла та пророків і всіх тих, хто загинув у муках, зазнавав наруг та бичувань, кайданів і в'язниць - їх каменовано, розпилювано, їх допитували. Вони вмирали, вбиті мечем. Тинялися в овечих та козлячих шкурах, - збідовані, гноблені, кривджені. Вони блукали пустелями, горами, переховувалися в печерах та земних вертепах» (Євр. 12.32-35).

Особливу уваги ми приділяємо святим, що вийшли з нашого народу або на нашій землі здобували честь і спасіння у Господі. Своїми, рідними і близькими вони є тому, що подвигами своїми засвідчали, що український народ був і є здатний трудитися для Божої слави. Імена таких святих записані золотими літерами на небі і в історії нашого народу. Тому нашим прямим обов'язком є пишитись ними бо вони жили і творили свій подвиг перед Богом на нашій землі, вони глибоко розуміють нас і по особливому моляться за нас.

Прославляючи святих, ми прославляємо Бога, бо вшанування святих приводить до прославлення Бога. Святі не стали такими по своїй волі, але вони і їхня святість є справою Божої благодаті за їх молитву, працю для Церкви, для Христа. Шануємо святих як Божих слуг, як наших небесних покровителів, які нас оберігають і у Бога випрошують нам прощення гріхів і небесну благодать.

Ми зобов'язані не тільки шанувати святих і до них звертатися, але наслідувати їх життя і святість. До святості покликані всі християни силою святого таїнства хрещення. Кожна людина, може бути святою й зобов'язана прагнути святості. До всіх нас взиває Господь наш Ісус Христос: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий" (Мф. 5, 48). І святий апостол Павло пригадує нам про обов'язок святості: "Це ж саме воля Божа — святість ваша" (1 Сол. 4, 3).

Що таке святість? Святість — це життя за Божими і церковними заповідями, це щоденне виконання Божої волі, це терпеливе несіння свого хреста, або коротко: святість це життя за вченням Христа , за єванглієм. Євангеліє це дорога до неба, це життя чисте і непорочне, невинне, святе, в якому смертна людина прагне до того, щоб ревнувати з небесними ангелами. Євангеліє це хресна дорога на гору Голгофу.

Особливо радісно стає на серці кожного українця, коли він вряди-годи впізнає тих, чиї чесноти і свідчення є особливо близькими йому за духом, бо їхнє життя і діяльність по-особливому пов'язані плоттю і кров'ю з нашим народом, його історією, культурою та релігійним переживанням, нашою традицією. Ось і сьогодні згадуємо, прохаючи про заступництво перед престолом Всевишнього у наших болях та немочах святих рівноапостольних великих Київських князів і просвітителів української землі Володимира та Ольгу, стовпів віри й славетних воїнів Христових, засновників українського чернецтва преподобних Антонія і Феодосія та всіх Києво-Печерських святих , світочів смирення, побожності, миру, справедливості та непротивлення злу страдників Бориса і Гліба,Ірва Почаївського та почаївських святих, Іоана Святогорського та Святогорських святих, наших князів Ярослава Мудрого , Констянтина Острожського,святиелів Макарія Митрополита Київського, Петра Могилу і всіх інших святителів, новомучеників 20 століття і всіх святих нашої Української Землі..

Число українських святих дійсно велике. Серед них знайдемо й мучеників, що життя своє віддали за віру Христову, і рівноапостольних, що ширили цю віру, і Святителів - Єпископів, що відзначилися взірцевим християнським життям або прославились як славні місіонери, котрі серед поган розпалювали світло віри у Христа, і священномучеників (єпископів і священиків), що прийняли мученицький вінець за поширення віри Христової, і сповідників, що за віру терпіли муки й страждання, й велике число преподобних, що своїми чернечими подвигами догодили Богові. Серед них було багато затворників, що перебували у затворі, тобто замикалися в печері й засипали вхід до неї, лишаючи лише отвір для одержування необхідної їжі, або замикалися в невеликій келії в монастирях, щоб на самоті віддаватися молитві й роздумуванням про Бога. Було в нас багато і посників, що в пості й молитві проводили час. Інші преподобні брали на себе подвиг мовчання, ще інші - тяжкої праці, а ще інші служили ближнім своїм у світі, наставляючи їх на добру дорогу. Маємо й преподобномучеників, ченців, що прийняли мучеництво від рук поган або й своїх недобрих людей. Серед українських святих є ряд князів страстотерпців, що невинно терпіли страждання і переносили їх з терпеливістю й надією на Бога. Маємо ряд благовірних князів, що своїм благочестивим життям здобули вічну славу у Бога.

А що вже говорити про тих наших сучасників, які в побуті й на роботі, у родинному житті чи в приятельських і добросусідських стосунках, серед небезпек і терпінь спокійно живуть і трудяться з любов'ю, радістю, миром, терпеливістю, милосердям, вірою, лагідністю і поміркованістю. Ось вони і йдуть важкою дорогою спасіння переборюючи труднощі беручи за приклад життя святих і самого Господа. Тому так важливо сьогодні нам, християнам України третього тисячоліття, йти за Христом і "поводитися, як діти світла", пам'ятати, що сьогоднішнім торжеством Господь перекидає до наших сердець ще один місток через прірву гріха, яка відділяє нас від Його святости, укріплюючи нас і заохочуючи сміливо ступати тим вузьким шляхом досконалости, що його проторили нам сотні і тисячі наших відомих і невідомих братів-співучасників Його благодаті.