Хотілось у цей піст нагадати про важливість молитви християнина.

Багато хто з людей не знає, що таке Богомислення, що таке внутрішня молитва. Вони думають, що такими лиш молитвами можна спастися, які написані в церковних книгах, і ними тільки треба молитися.

 Природа людини подвійна – тілесна та духовна, так само, як і людина розрізняється зовнішня та внутрішня. Подвійна буває й молитва: зовнішня та внутрішня, яка явно звершується і таємно, спільна та усамітнена, обов’язкова та добровільна.

Явно звершувана за церковним уставом, обов’язкова, спільна молитва має свої часи – полунощницю, утреню, часи, літургію, вечірню, повечер’я. На цю молитву віруючі закликаються дзвоном – така належна данина щоденно воздається Цареві Небесному.

 Потаємно ж звершувана, вільна молитва буває без будь-якого спонукання зовні, при відповідному настроєнні духу і в будь-який час. Церковна молитва має визначене число псалмів, тропарів, канонів та інших пісноспівів та дій єрейських, а таємна і довільна молитва не визначається ні часом, ні числом по клонів, молиться ж кожен, скільки хоче, іноді коротко, іноді тривало. Церковна молитва устами і в голос про мовляється, а ця умом тільки. Церковна стоячи з вершується, а ця і сидячи, і в ліжку – коли тільки випаде звести ум свій до Бога. Спільна молитва відбувається в храмі чи іноді в домі, де декілька чоловік збираються для молитви, а ця усамітнено звершується в зачиненій кімнаті за словом Господнім: коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні (Мт. 6, 6).

Будь-яка молитва, і спільна, і усамітнена, є звертанням ума і помислів до Бога. Молитися – означає стояти умом своїм перед Богом, мисленно вглядатися в Нього, з благоговійним страхом і надією розмовляти з Ним, зібравши всі помисли та відклавши всі житейські клопоти.

Це зведення ума до Бога і заглиблення в Нього може бути досягнуте і в храмі, і в дома. Сама собою ця внутрішня молитва не вимагає мови, не шукає книги, а потребує тільки само зібраності духу. Тому й Христос в Євангелії сказав: бо Царство Боже є між вами (Лк. 17, 21). Чи, як говорить преподобний Макарій Єгипетський: ” Серце – мала по судина, але в ній поміщаються всі речі – там Бог, там Ангели, там життя і Царство, там скарби благодаті”. Ось в цій внутрішній сердечній клітці більше, ніж між дерев’яними і кам’яними стінами, й потрібно частіше зачинятися людині і, зібравши всі помисли свої, молитися Богові потай, теплотою духа і вірою живою, щоб вирости в “мужа досконалого”.

Щоб збудити в серці Божественну любов, щоб з’єднатися з Богом союзом любові, потрібно часто молитися, зводячи ум свій до Бога. Як дрова збільшують полум’я вогню, так само заглиблена молитва збуджує в серці Божественну любов, яка, коли запалає, зігріває цілу внутрішню людину, просвічує та навчає і приносить їй духовну насолоду.

Слід пам’ятати й те, що молитва, вимовлена тільки устами без участі ума і серця, нічого не значить. Яка насправді користь молитися тільки голосом, якщо ум не слухає молитву, а мріє про щось інше? Яка користь багато наговорити язиком, а умом не розуміти вимовленого? Коли ти виспівуєш з усіх сил, в той час як ум розважається помислами, – не принесе така молитва нічого, і залишиться безплідною, і Бог її не почує. Молитва без уваги і розчулення є як кадильниця, яка бряжчить без вогню і ладану. Як ти бажаєш бути почутим Богом, а сам себе не чуєш, не слухаєш? Як хочеш, щоб Бог пам’ятав про тебе під час молитви, ти ж сам про себе не пам’ятаєш? Святий апостол каже: Буду молитися духом, а й розумом буду молитись (1 Кор. 14, 15).

Сердечна і зосереджена молитва буває теплішою і кориснішою, якщо вона коротка, але часто звершувана, ніж тривала. Правда, й тривала буває дуже корисною, але більше для досконалих людей, ніж для початківців, які вчаться молитися. В таких ум при тривалій молитві не може довго стояти перед Богом, а розважається сторонніми мріями, теплота духу швидко в ньому остигає, і буває це не молитва, а збентеження ума, який захоплюється помислами туди й сюди. Коротка ж, але часта молитва, коли, хоч і ненадовго, ум заглиблюється в Бозі, може з вершуватися гарячіше, старанніше. Одне слово митаря умилостивило Бога, і один теплий вислів врятував розбійника.

А як же апостол каже: Моліться без перерви (1 Сол. 5, 17)? Без перерви тут означає часто, а не безперервно. Безперервно, і вдень, і в ночі бути на молитві неможливо. Й інші справи вимагають часу – турботи про необхідне, управління домом, прийняття їжі й пиття, спокій і сон. Отже, часта, але коротка молитва твоя нехай буде без зайвих слів, як і Златоуст повчає: “Хто зайве говорить в молитві, не молиться, а празнословить”. (На послання до Ефес.). Гарно й апостол сказав: волію п’ять слів розумом моїм сказати…, ніж десять тисяч слів мовами (1 Кор. 14, 19), тобто, краще мені коротку молитву до Бога звершити з увагою, ніж словами без уваги наповнювати впусту повітря.

Отже, християнська душе! Візьмися потроху за вивчання молитви; почни ж в ім’я Господнє, бо все, що ви робите, словом чи ділом, все чиніть в ім’я Господа Ісуса (Кол. 3, 17), тобто, робіть з добрим наміром, намагаючись шукати не так своєї, хоч і духовної, користі, як слави Божої, нехай в усіх наших словах, ділах та помислах прославляється ім’я Господа Спаса нашого.

Прот. М.Х.