Свято-Покровська Церква, м. Полтава

"Свято-Покровський храм — перший храм, що побудований у Полтаві, після майже столітнього панування богоборчого режиму. Він постав на землях колишнього Покровського жіночого монастиря.
 Будівництво церкви велось силами парафіян і було закінчено у 1996 році ... "

 

ПАСХАЛЬНІ ПОСЛАННЯ

Патріарха Київського і всієї Руси-України
Ф і л а р е т а

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

За пасхальним богослужінням ми чуємо слова Церкви, звернені до віруючих: «Смерті святкуємо умертвіння… іншого, вічного життя початок»
(7 пісня Пасхального канону). Про яку смерть іде мова? Про смерть духовну і смерть тілесну. На хресті Христос Спаситель подолав смерть духовну, а Своїм Воскресінням переміг смерть тілесну.

 


Духовна смерть настає тоді, коли Бог Своєю Божественною благодаттю відступає від людини. Причиною відступлення Бога від людини є гріх. Адам і Єва миттєво відчули, що Бог покинув їх, коли вони згрішили. Це була смерть духовна. А тілесно Адам помер через 930 років. Тому людина може бути фізично живою, а духовно – мертвою, бо в її душі немає Божественної благодаті, а живе гріх. Із цієї причини серед нас, людей, багато живих мерців. Не випадково, Господь наш Ісус Христос сказав чоловікові, який просив Його дозволити поховати свого батька, а потім слідувати за Ним: «Залиш мертвим (тобто духовно мертвим) ховати своїх мерців» (Мф. 8: 22).
Ісус Христос на хресті в тяжких стражданнях подолав гріх у нашій природі. Він як безгрішний не повинен був страждати, бо страждання є наслідком гріха. Але Христос страждав, – і не тільки тілом, а й душею. Доказом Його душевних страждань був кривавий піт, який виходив із Його тіла, коли Він молився Богу-Отцю в саду Гефсиманському. Причиною Його страждань був наш гріх, який Він узяв на Себе. Він страждав добровільно за наші гріхи. Страждаючи, Христос взивав до Отця: «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?» (Мф. 27: 46). Чому Бог-Отець покинув Свого Сина? Через наш гріх, який Син Божий як людина добровільно взяв на Себе. Господь наш Ісус Христос усе перетерпів за нас: і душевні, і фізичні страждання. Перетерпівши все, Він вигукнув: «Звершилось!». Що звершилось? Звершилось подолання гріха у природі Другого Адама – Христа. Якщо гріх переможений, то тепер Син Божий як людина скрикнув гучним голосом: «Отче, у Твої руки віддаю дух Мій» (Лк. 23: 46). Цими словами Христос ніби сказав Богу-Отцю: через гріх людський, який Я добровільно взяв на Себе, Ти покинув Мене; тепер же, коли Я все перетерпів за гріх людський, прийми Дух мій в єднання з Тобою, прийми Мій дух як людини.
Подолавши духовну смерть, Господь наш Ісус Христос повинен був перемогти і тілесну смерть. Але для того, щоб її подолати, треба було спочатку померти. Оскільки духовна смерть після гріхопадіння увійшла в природу Адама миттєво, а тілесна смерть – пізніше, то і Христос Спаситель спочатку переміг духовну смерть (тобто гріх), а потім і тілесну.
Христос воскрес із мертвих. Смерть переможена! Чому вона переможена? Тому що не може тримати у своїх обіймах Того, Хто переміг гріх. Бо смерть увійшла в нашу природу через гріх. Немає гріха – немає і смерті. Воскресіння Христове є перемогою над тілесною смертю, і це – остаточна перемога, бо вона завершує перемогу над духовною смертю. Апостол Павло надає Воскресінню Христовому неперевершене значення. Він каже: «Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших» (1 Кор. 15: 17). І, дійсно, без Воскресіння Христового немає християнства. Сутність християнства полягає у Воскресінні Христовому. Хто не вірує у тілесне Воскресіння Христове, той не може навіть називатися християнином. Він гірший від невірного.
Але апостол Павло впевнено говорить, що «Христос воскрес з мертвих» (1 Кор. 15: 20). Не тільки апостол Павло впевнений у Воскресінні Христовому. В ньому переконані і всі апостоли, і жони-мироносиці, і більше п’ятисот братій, які бачили Його воскреслим. Вони не лише бачили, але й доторкалися до Його воскреслого тіла. Він їв перед ними. Це був не дух Його, а справжнє воскресле тіло. Навіть вороги Христа не звинувачували апостолів у тому, що вони говорять неправду, коли проповідують про Воскреслого Христа. Вони тільки просили: просили, а не наказували і не погрожували, щоб апостоли не проповідували про Воскресіння. Апостоли проповідували «про те, – як пише Іоан Богослов, – що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки наші» (1 Ін. 1: 1).
Так, ми віримо у Воскресіння Христове! Тому на привітання «Христос Воскрес!» упевнено відповідаємо: «Воістину Воскрес!». А якщо ти не віриш у Воскресіння Христове, то навіщо промовляєш: «Воістину Воскрес!»? У такому випадку не будь лицеміром і не говори неправду.
А якщо ми дійсно віримо, що Христос воскрес, і, більше того, радіємо цьому, то яке значення це має для кожного з нас? Ми теж воскреснемо з мертвих, як воскрес Христос. Воскреснуть усі: віруючі і невіруючі, християни і нехристияни. Чому всі воскреснуть? На якій підставі? На це запитання дає відповідь апостол Павло. Він каже: «Як смерть через людину (мається на увазі Адам), так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15: 21–22). Значить, усі ми воскреснемо, тому що воскрес Христос. Адам через гріх помер, з ним помираємо і ми, тому що народжуємося від нього. Христос у Собі воскресив людську природу. А ми всі до неї належимо, тому ми й воскреснемо.
І сьогодні разом з апостолом Павлом радісно вигукнемо: «Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?». Бо Христос воістину воскрес!
Воскресіння Христове дарувало нам віру, сильнішу за страждання. Воно дає нам силу перемагати їх, бо радість Воскресіння Христового для всіх християн є джерелом світла, мужності й сили. Нехай не подумає хтось, що цієї радості у Воскреслому Господі достойні тільки люди святі, пустельники, подвижники. Ця радість дарована і нам, слабким і грішним дітям Отця Небесного. Святитель Іоан Золотоустий у своєму Пасхальному слові говорить: «Нехай ніхто не оплакує гріхів; прощення бо засяяло із гробу».
Цього року Україна на державному рівні разом з усіма Українськими Церквами урочисто відзначає 1025-ліття Хрещення Київської Руси. Сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, улюблені браття і сестри, зі святом світлого Христового Воскресіння! Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Януковича, Верховну Раду, Український уряд, Збройні сили нашої держави, всіх християн України і весь український народ. Сердечно вітаю зі світлоносним святом все українство в усіх країнах світу, на всіх континентах. Відзначаючи святу Пасху, будемо зберігати великодню радість Воскресіння в розумі і серці. Свята Церква закликає нас жити в мирі, любові, у всякому благочесті і чистоті, чесною працею служити ближнім, всьому українському народу і Українській державі, щоб у день нашого воскресіння бути достойними вічної радості з Воскреслим Господом і Спасителем нашим, Якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом на віки віків. Амінь.
Воістину Христос Воскрес!
Філарет,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України

Архиєпископа Полтавського і Кременчуцького Федора боголюбивим пастирям, кліру та всім вірним Полтавської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату 
Понеділок, 29 квітня 2013, 20:20

Дорогі брати і сестри! Христос Воскрес!

Світле Христове Воскресіння є найбільшим християнським святом для усього православного світу, а особливо для нашого народу. У ці святкові дні ми вітаємо один одного сповненими радості словами «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» Радість Пасхи Христової відчувають усі християни. Але особливі відчуття переживають ті, хто готував себе до цього свята духовно. Адже радість Христового Воскресіння є насамперед радістю духовною.
Духовне життя є найважливішою справою серед усіх справ людини. Бо усі земні турботи є тимчасовими і не роблять людину повною мірою щасливою. Щастя – це відчуття внутрішнього миру і духовної радості. Цей стан досягається тільки життям у Христі.
Воскресіння Христове дало нам можливість духовно відроджуватися і здобувати радість нового життя у Христі через покаяння і воскресіння внутрішньої духовної людини. Воскреслий Господь Ісус Христос дає нам силу для боротьби з гріхом і перемоги над ним. Для того, щоб воскреснути духовно і відчути радість цього світлого свята, ми маємо відкрити двері нашого серця Спасителеві. Як ми можемо це зробити? Коли спрямовуємо зусилля своєї волі на боротьбу із гріховними схильностями плоті, коли входимо в особисте спілкування з Ісусом Христом у молитві, коли читаємо Святе Писання, коли очищаємо своє серце і душу в Таїнстві Сповіді і найтісніше єднаємося з Господом у Таїнстві Святої Євхаристії, коли служимо з християнською любов’ю нашим ближнім і своєму народові.
Земний шлях Спасителя, Його проповідь і чудеса, розп’яття і Воскресіння закликають нас збагнути головне: змінити зовнішні умови земного життя ми можемо лише змінивши себе внутрішньо. Багато людей думають, що для покращення життя потрібні зовнішні зміни. Але історія Церкви й історія України показує, що зміна життя на краще відбувається завдяки внутрішнім духовним змінам, тобто завдяки вірі і життю за вірою. В іншому випадку усі зовнішні зміни будуть марними, бо причина усіх наших негараздів прихована у схильності людини до гріха і небажанні боротися з ним.
Для християнина Воскресіння не є актом тільки майбутнього. Наша вічність розпочинається з нашим народженням і продовжується за гробом. Воскресіння Христове є запорукою і нашого воскресіння. Ісус Христос лише «первенець» серед померлих, і тепер ми належимо Воскреслому Христу, щоб приносити плід Богові (Рим. 7, 4). Цей плід залежить від нашої віри у Воскресіння, рішучість шукати Бога, прагнення виконувати Його святі заповіді у повсякденному житті. Наскільки велика наша віра і любов до Бога, настільки і велике бажання, незважаючи на слабкість душевних сил, спокуси диявола, іти за Христом, жити за Його животворчими заповідями.
Нашу православну віру справедливо називають релігією воскресіння. Із вірою у Воскресіння наше життя преображається, підноситься над буденністю. Усі вчинки християнина – тільки відображення його віри у Воскресіння Христове.
Після Воскресіння Христового смерть для нас не страшна, бо за словами святителя Кирила Єрусалимського, смерть істинна не є розлученням душі з тілом, але розлученням душі з Богом. Тому після Воскресіння Христового смерть втратила свою владу над нами. Земне життя віднині стало початком життя вічного. Відтепер ми знаємо, що земне життя – це не місце скорбот і страждань людини, а початок вічного блаженства, заради якого Син Божий сходив на землю і заради якого постраждав на хресті.
У час посту Церква закликала нас до покаяння і самозаглиблення, до боротьби з нашими гріховними нахилами і звичками, до служіння ближнім. У дні покаяння і скорботи необхідно плакати і тужити, а у дні свят і торжеств ніщо не повинно затьмарювати духовної радості. Бо із гробу нам засяяло життя вічне. Отож, відкинувши усі сумніви, обіймімо один одного і виголосімо: «Христос Воскрес і з мертвих! Смертю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував! І нам дарував життя вічне».
У ці святкові дні щиро вітаю благочинних, настоятелів храмів та все духовенство Полтавської єпархії. Нехай благодать Воскресіння Господнього укріпляє вас у нелегкому пастирському служінні, але й нагадує, що ми, священнослужителі, повинні служити Богові віддано, благовістити Христа як проповіддю, так і власним життям. Вітаю представників обласної та місцевої влади. Нехай духовна радість Воскресіння Христового просвітлює ваші серця і розум, дає вам сили віддано служити своїй державі і своєму народові. Щоб жодні спокуси неправедного збагачення чи недбалості не звабили вас, адже усіх нас чекає Страшний Суд Христовий. Сердечно вітаю усіх вірних Полтавської єпархії! Нехай Воскреслий Христос подає вам Свою благодать, являє Свою милість і любов. Нехай радість Світлого Христового Воскресіння перебуває з усіма нами вічно!
Воістину Христос Воскрес!
Федір, архиєпископ Полтавський і Кременчуцький.