Свято-Покровська Церква, м. Полтава

"Свято-Покровський храм — перший храм, що побудований у Полтаві, після майже столітнього панування богоборчого режиму. Він постав на землях колишнього Покровського жіночого монастиря.
 Будівництво церкви велось силами парафіян і було закінчено у 1996 році ... "

p5242588.jpg28 липня 1992року  у  Свято Володимирському   патріаршому  соборі  відбулась   священицька хіротонія  митрофорного  протоієрея Миколая  Храпача.

З цією  подією  його  привітали  парафіяни , священики , духовні діти,   рідні  та  друзі.

Двадцять  років це  чималий  термін. Як  Ви  прийшли  до  такого  рішення і  чому  саме стали  священиком   Української  Церкви?

Дійсно  двадцять років  начебто  багато , а пролетіло  так  швидко…  Найперше  я  завдячую своїй  родині  які  виховали  мене  християнином .  Не дивлячись  на  складний  час  наша  родина  жила  за  християнськими   традиціями і  нас  виховували  у  вірі  до  Бога.  Ще  змалечку  я  знав  що  гріх  ображати  людей, гріх  взяти чуже, гріх творити  зло. У  нашій  хаті  було  багато  ікон і  вони  для  мене  були  тайною і  святинею.   Допомагаючи  мамі   вішати рушники  на  ікони я  з  цікавістю  і  страхом  дивився  на них не наче  на  живих. У дитинстві  часто  причащався Таїн Христових, ходив  до   церкви з  мамою, дідусем  і бабусею. Хоч  зовнішньо  віру  виявляти  було  не  прийнято  та  в душі  вона  жила  і з  віком  укріплялась. Було  посіяно  зерно яке  дало  добрі  сходи…

 

Я багато знав про гоніння  на   Церкву з  розповідей  рідних. У  бабусі  Марійки  було  багато   церковних  книг і  я уже  в  4 класі  читав їх словянською  мовою хоч  це  для  мене  було  складно і  моєю  першою  учителькою  зі  словянської  мови  була  бабуся. Потім  закінчив  школу , інститут  , одружився. За  життєвими  проблемами  мало  приділяв  уваги  духовному  життю.  Перебуваючи  в  різних  містах     ходив  до  церкви  молився,  знав  деякі  молитви  напам’ять  ,  бачив  як  що вечора  дідусь  і  бабуся  моляться і  запам’ятав ці  молитви.

 Чому  українська  . Мабуть  тому  що  в  моїй  родині  виховували  любов до  України , до  мови. Я у  дитячі  роки  знав  про  національно-визвольний  рух двадцятих  років.  Я  чув прізвища  місцевих  отаманів  національно  визвольного  руху - про це говорили  дідусь і  батько , а  я  будучи  дитиною все  це  слухав  і  у  моєму  серці  зріла  національна  свідомість,  ненависть до  ворогів  України. Так  я тоді  чув  прізвища   отаманів  Христового, Мандика, Кундія  які  діяли  в  наших місцевостях.  Та  і  дядьки  моєї матері  перебували  в  цих  формуваннях … На  жаль  доля  їх  невідома… Їх  називали  бандитами , а дід  казав  що  вони  герої.   Ще  один  важливий  момент  вплинув  на  мій  вибір. 1984 році  мені  довелось  побувати   у  своєї  тітки в  США .(  Доля розсіяла їх по світах  по  світах ще  в  20-роки .) Там я  відкрив  собі  всю історію про  Українську  Автокефальну  Православну  Церкву і мене  вразила та  боротьба  яку  вів  Український  народ за  свою   Церкву і  з  якою  жорстокістю  влада  знищувала   її. В Америці я  вперше  почув  службу  Українською  Мовою і  зрозумів  як  це  важливо  розуміти  кожне  слово  служби Божої.

Через  певний  час  в  Україні  почались  процеси  що  призвели  до   проголошення  незалежної  України.  Я  приймав  активну  участь  у  цих  процесах, а  особливо  у  відродженні  православного  братства  і  УАПЦ  .   Божий  промисел  підвів  мене   до  прийняття  священства в  Українській  Церкві. Був  призначений настоятелем Свято-Успенської  церкви, а  згодом   Патріарх  Володимир Романюк  призначив  мене   секретарем   Полтавської  єпархії.

Яким  був  цей  20-літній  щлях ?

Я не  хотів  щоб  мене  вітали  з  цим  днем  бо  для  мене  це  ніби  не  свято – це  хрест  тяжкий  і періодами  дуже  тяжкий.  Бути  першим  ,  іти  дорогою  яку ти  не  знаєш  і  не  знає  ніхто,  дуже  важко.  Та ця  дорога  через  багато  років  виявилась  вірною .  Здолавши  цю  дорогу  я  приблизився  до  Бога і зрозумів  що в  боротьбі  зі  злом  відбувається  очищення  людини.  На  початку  було  багато  відчаю,  і  навіть  сліз.  Начебто  взявся  за  добру  справу  і хочеш  зробити добро, а  тут  скільки  зла і неправди  стає  на  твоєму  шляху. Скільки  неправди і  наклепів перетерпів,  скільки  погроз  і  обмовлянь  і  я  як  духовно  слабка  людина  страждав.  Але  з  часом  зрозумів  що  саме це   і  є  правдивий  шлях  і він  буває  тільки  таким і  я  перемагаю  тому  що  Господь  благословляє.  Найболючішою  була  неправда   наших  братів  з  Московського  патріархату.  Та  брехня про  нашу  Церкву  Страдницю  що  линула  з  ії  уст  була  для  мене  болючою.  Та  я  зрозумів  що   тому  вони і  вдаються  до  таких   м’яко  кажучи  неправославних   дій бо  любові  не  мають ,  а  якщо  не  мають  любові  то  служать не  Богу . Там де  брехня  там  диявол її  батько.  Сьогодні  мені  байдуже  іх розмови  бо  вони  будуть  відповідати  перед  Богом за  кожне  неправдиве  слово. Мені  жаль їх. А тоді  дуже  боліло.

Великою  підтримкою для  мене особисто і для  громади були спілкування  з Святійшим Патріархом  Філаретом , його  мудре, духовне  слово   підтримувало і додавало сил. Другим  моїм  учителем  був  владика  Євсевій. З  колосальним досвідом  священного  служіння  він є для  мене  прикладом вірного  служіння Церкві  і Богові.

Було  багато  перемог  великих  і  малих.  Там  збудували  храм , там   переобладнали  пристосоване  приміщення під храм,  там  зареєстрували  громаду . Перші  роки  це  було  не  просто,  бо був  великий  спротив  влади ,  але  бачачи  нашу   згуртованість, наші  наміри  влада   йшла  на  поступки. А  скільки   ми  втратили  через  відсутність  духовенства.  Полтавщина  це  скарбниця  любові  до  рідної  мови  і більшість  хотіли  молитися  своєю  мовою, але  на  початку   не  вистачало  священників , а  жорстка  пропаганда  Московського  патріархату допомагала   забирати  храми - бо їм  треба  було  лише  зламати  громаду , а  влада  була  нв  їх  боці.  Доводилось  багато  їздити  по  області  адже скрізь   парафії  потребували  підтримки.  Розумів  що   основою  Церкви є  парафії.  Міцні  парафії  міцна  і  Церква. Та  хоч  не  все  вдавалося та  багато і  зроблено. Приділяли  велику  увагу  ЗМІ.  Одними  з  перших  в Київському  патріархаті  відродили  часопис   «Полтавські  єпархіальні  відомості», заснували  щомісячний  додаток  до   цього часопису.  Розробили  інтернет  сторінку Полтавської  єпархії. Тісно  співпрацювали  з  місцевим радіо, телебаченням.  Результатом  мого  служіння  є відроджений    Свято-Успенський  кафедральний  собор, побудована Свято-Покровська  церква і  багато парафій  відкритих  на  Полтавщині.  Та  це  лише  мої  думки; -  люди і  Господь  оцінить  іх   по  своєму.   Я вдячний  нашим свідомим  парафіянам які  були  поруч  і залишаються   і сьогодні  зі  мною хоч  багато  з них  відійшли  у  вічність – нехай  Господь  оселить  їх  за  їх  праведні  справи у Царстві  Небеснім.

А що  найбільше  в житті  не любите?

Найбільше  не  люблю  неправду  , лицемірство, безвідповідальність.  А найбільше  мені  болить коли  до   Церкви  приходять  люди  не  ради  Ісуса,  а  ради  хліба  куса. Вони  лицемірно проповідують  Христа , а живуть без Бога порушуючи  Його Закони.

Які  плани на  майбутнє?

Бог  звільнив  мене  від  адміністративної  рутини  якою  я  займався  більше  20  років і яка  відволікала  від  духовного  служіння тепер  маю намір  віддатися  служінню  людям.  Бо  служити людям  то і є  служити Богу.

Щоб  ви  хотіли  побажати  молодому  духовенству?

Прислухатись  до  старших, шукати  Христа,  служити Церкві  і  Україні.

Вдячний  всім  хто  привітав  мене  з  цією  подією .  Всечесні  отці  , браття і  сестри  нехай  Всемилостивий  Господь  дарує Вам  мир, здоровя і  благословить  на  довге і  побожне  життя.

Розмову провів   Іван Миколайчук.


 


Ваші запитання

Вікторія
Добрий день! Скажіть, будь ласка, як правильно причащати трьохрічну дитину? Чи потрібно бути присутніми на сл...
П'ятниця, 24 лютого 2012
Юлія
Добрий день! Скажіть, будь-ласка, чи відповідають діти за гріхи батьків?
Вівторок, 05 лютого 2013
Олександр
Будь ласка, прокоментуйте інформацію, що з"явилася у ЗМІ щодо зникнення по всій землі світла з 21 грудня,
Неділя, 18 листопада 2012
Галина
Слава Богу отче! Якщо можна, поясніть мені одне місце із Святе. Письма, а саме Луки 5, 36-39. Там притчі про латку з ...
Понеділок, 13 серпня 2012