ВХІД ГОСПОДНІЙ В ЄРУСАЛИМ, ВЕРБНА НЕДІЛЯ.

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед святом Христового Воскресіння, Православна Церква урочисто святкує Вхід Господній до Єрусалиму. Велелюдний Вхід Спасителя в Єрусалим був вступом Його на шлях Хресних страждань. Майбутній Месія як цар в’їде в Святий Град на молодому осляті, який, на відміну від бойового коня, є символом миру, покірливості і смирення.

Прочани, які йшли до Єрусалиму на свято Пасхи так само, як і Ісус зайшли до Віфанії щоб подивитися і послухати Його, та побачити воскреслого Лазаря, бо слава про воскреслого Лазаря вже облетіла околиці Віфанії. Багато людей, побачивши Лазаря живим, увірували в Ісуса . Всі кричали: «Осанна сину Давидовому! Благословен Грядий во Ім’я Господнє! Осанна в Вишніх!» Так народ виявляв свою радість і добрі побажання Месії. Ісус сівши на молодого осла, їхав дорогою, встеленою пальмовими гілками і одягом народу. Христос таким же урочистим чином в’їжджав у Єрусалим, але не як Цар земний або переможець у війні, а як Цар, Царство Якого не від світу цього , як Переможець гріха і смерті. Із тисяч людей, котрі перебували тоді на вулицях Єрусалиму, тільки Один Христос знав, що замість земного царства Він приносить людині Царство Небесне, замість позбавлення від земного рабства Він звільняє людину від рабства набагато страшнішого – від рабства гріха. Він Один знав, що шлях, усіяний нині пальмовими гілками, веде до Хреста і Голгофи. Церква показує нам що страждання і смерть Спасителя були добровільними. Єрусалим у даному випадку є прообразом Царства Небесного. І празник Входу Господнього в Єрусалим навчає нас, що для того, щоб ми достойно увійшли в Єрусалим, ми повинні звершувати хвалу Богові. Хвала Богові — є потребою людської душі. Це потрібно людині а не Богові.