Ця притча вчить нас, що за добрі та правильні дії людина винагороджується, а за безглузді та необдумані несе тяжке покарання. Блудний син не думав, що залишивши батьківський дім доля обійдеться з ним так жорстоко. Він прагнув легкого та веселого життя. Поки він мав гроші, не замислювався про свої вчинки. Жив на широку ногу, нерозважливо витрачав гроші. І жодного разу він не згадав про свого батька, який заробляв ці гроші тяжкою працею. Не згадав він і про свого старшого брата, що працював разом із батьком. Лише тоді, коли бідність і голод, робота в наймах стали нестерпними і всі відвернулися від нього, хто жив його коштом, блудний син зрозумів, що нікому на світі, крім рідних, він не потрібний.

Притча вчить про те, що Небесний Батько завжди зрозуміє прийме і простить своїх дітей. Нам потрібно лише мати бажання навернутися до Нього. Притча навчає визнавати свою провину та прощати.

Блудний син повертаєся до батька, падає перед ним на коліна і говорить що згрішив перед ним і перед небом і землею і негідний називатися його сином. Та батько не гнівається на сина, чекає його, щоб з радістю на очах обійняти.

Блудним сином є кожен із нас, хто відійшов душею від Бога, проводячи життя своє в розбещенні, свавіллі; гріхами своїми губимо не тільки душі, а й дари: життя, здоров’я, силу, здібності, отримані від Бога. І коли ми одумуємося, приносемо щире покаяння, виявляючи смирення та надію на Боже милосердя,а Господь є милосердним, Тоді Він прийме нас і простить наші гріхи. Бо Він радіє разом з ангелами на небі за навернення грішника, прощаючи гріхи, повертаючи милості та дари.