В соборі Святителя  Миколая м. Барі , Італія . Біля  престолу де  зберігаються  Його  святі  мощі. 

Щороку у  листопаді ми  святкуємо  великих  святих  Церкви  Христової. Особливе  місце    серед  них  посідає тріада   великих подвижників  христових,  які  є   прикладом  для  нас -  Свята  великомучениця  Варвара,  преподобний  Сава Освященний та  Святитель  Миколай  Чудотворець.

І   в цей  рік  у ці дні  в  нашому  Свято-Покровському  храмі  ми  будемо  служити  Божественні  Літургії  і  молитись до  цих  святих.   Наша  занедбана   гріхами  душа  потребує  їх  молитовної  підтримки  і  допомоги  нам немічним тілом .  То  ж   запрошую  у  ці дні   на  соборну молитву  у  нашому  храмі.

 Свята великомучениця Варвара.

Здавна в Україні Варвару вшановували як святу, яка у важких обставинах рятує від небезпеки -смерті без Причастя. Існує переказ про те, як до неї у в’язницю з’явився Ісус Христос, зцілив її рани та причастив. В народі  говорили, що за великий подвиг віри Св. Варвара отримала особливий дар визволяти людей від випадкової, несподіваної смерті. Cлава про Великомученицю Варвару та чудесне зцілення біля її мощей значно поширилися по українських землях та за її межами. Сьогодні її Святі   мощі спочивають Володимирському  соборі  Києва де  щотижня  люди  моляться  перед ними  отримуючи  зцілення хвороб. Від давніх давен і до сьогоднішнього дня Св. Варвара користується великою пошаною не лише в Україні, а й в інших країнах Європи. Представники важких і ризикованих професій завжди намагаються вшанувати великомученицю. Пілоти, водії, військові перш ніж відправитися в подорож обов’язково беруть з собою іконку Святої. Шахтарі-гірники теж воліють не опускатися під землю без образка Св. Варвари й часто покладають на неї надію за свою безпеку. Свята Варвара – одна з християнських святих, покровителька гірників всього світу. Її художні і скульптурні зображення можна зустріти не тільки в численних храмах, але і в шахтах (рудниках) не тільки України, але й багатьох європейських країн. Свята великомучениця Варвара в очах гірників є прикладом мужності, нескореності і твердості у вірі. Ці якості, які властиві і самим гірникам, зробили Св. Варвару їх покровителькою і захисницею.

Преподобний  Сава осященний.

На восьмому році життя  преподобний  Сава  пішов у монастир, де під проводом старих монахів зростав у науці і в чеснотах, а найбільше в послуху і покорі.

На десятий рік життя у монастирі святий Сава, з благословення ігумена, пішов до Єрусалиму, щоб поклонитися святим місцям. Пробувши в одному з монастирів цілу зиму, він пішов до пустельної лаври святого Євтимія і, припавши до ніг цього великого святого, просив його прийняти до своїх учнів. Святий Євтимій сумнівався, чи зможе молодий літами Сава витривати в такому строгому житті, яке провадили зрілі літами монахи його монастиря, і послав його до монастиря для початківців, під начальство свого учня, ігумена святого Теоктиста.  Святий Євтимій називав його “молодим старцем”.

Коли ж після смерти преподобного Євтимія строгість монашого життя стала занепадати, тоді преподобний Сава покинув лавру і перебрався в околиці потоку Кедрон, де пробув на самоті наступних п’ять літ. Слава про його чесноти поширилася всюди, і до нього стали горнутися численні учні. Святий Сава заклав для них лавру і серед висохлого потоку побудував маленьку церковцю, в якій Службу Божу правилося лиш тоді, коли сюди приходив якийсь священик, бо святий Сава, через велике смирення, навіть не смів думати про те, щоб прийняти сан священика. Але коли деякі монахи нової лаври, а їхня кількість зросла вже до ста п’ятдесяти, стали нарікати, що не мають священика, тоді патріярх Єрусалиму Салюстій висвятив преподобного Саву, проти його волі, на священика, і тому й назвали його “Освященний”. Розбудувавши  монастир який  став  школою для  сотень  монахів, з  якого  вийшли  багато  святих які  заснували  інші  монастирі.  Завжди, коли Церкві загрожували небезпека, преподобний Сава сміливо ставав в її обороні, навертав єретиків, укріпляв у вірі.  Заснув у Бозі святий слуга Божий 5 грудня 532 р.

Святий Миколай.

Посеред великого числа святих  християни з особливою увагою вшановують святого Миколая Мирлікійського, Чудотворця. Цього Божого угодника  Церква у богослужіннях  по особливому прославляє 19 грудня та 22 травня, а також кожного четверга тижня  наша церква, оспівуючи його велику любов до Бога та ближніх, називаючи його правилом віри, взірцем лагідності та великим заступником вірних. 

Образ святого Миколая – це живий приклад для наслідування. Це – взірець того, як належить поступати нам у нашому повсякденні. Часто і ми мусимо оглянутися довкола, щоб побачити тих, хто потребує помочі та розради у життєвих труднощах. Довкола нас так багато людей, зранених розпачем невдач і сповнених болем відкинення та самотності. Християнин покликаний горіти любов’ю до кожного потребуючого, допомагаючи йому відродити в собі гідність людини за образом і подобою Божою. Доброчинність чи милостиня – це не одноразова допомога чи якась звичка, а велика чеснота, стан душі, порив чистого серця, яке в кожній людині вміє побачити образ Христа. Лише глибоко воцерковлену, практикуючу у вірі людину можемо назвати милостивим доброчинцем.

Насправді, у світлі віри все має бути інакше, я б навіть сказав, радикально інакше. Про св. Миколая в літургійних текстах сказано: «Бо Христове Євангеліє сповнивши, положив ти душу твою за людей твоїх». Спершу було Євангеліє, оця Добра Новина про Божу любов до нас. А Миколай настільки перейнявся цією благовістю, що був готовий життя своє віддати за людей. Ось джерело його доброти: Божа любов і доброта до Нього, Божа любов, в яку він повірив і якою прагнув ділитися з іншими.

Нас від святого отця Миколая віддаляє відстань у більше, як 16 століть. Але для кожного із нас він є надзвичайно близьким. До нього і після нього існувало чимало видатних та визначних людей. Можливо, їхні сучасники ставили і їм пам’ятники. Проте час не залишив і сліду від них, а довга та вдячна пам’ять про милосердя та співчуття святого Миколая дійшли аж до наших днів.

Особа святого Миколая показує нам. Як можна ці блаженства, до котрих закликає нас Спаситель, зреалізувати у нашому житті. Життя цього чоловіка відкриває нам таємницю Божої любові. Його життя може стати для кожного із нас взірцем служіння Церкві, ближньому, своїй громаді.

Дивлячись на особу нашого доброго святителя Миколая, навчімося служити ближньому і Церкві. Він був стійким у вірі, і кожен із нас має бути стійким у вірі у цьому хиткому світі. Він привів до Христової віри чимало людей, і кожен із нас має приводити до Христа своїх дітей, своїх онуків, своїх рідних та близьких. Він мав так багато чеснот, і кожен із нас має вправлятися у чесноті милосердя, прощення, любові, терпінні й віри. Амінь.