Ми наблизилися до Великого Посту і стоїмо вже, як би на порозі цього великого часу, дарованого нам Матір’ю Церквою для нашого спасіння, для нашого виправлення, для нашого покаяння.

Великий піст даний нам для того, щоб в нас відбилося Царство Небесне. А Царство Небесне – це Царство любові.  Царство любові неможливо досягнути без уміння прощати, уміння бути милосердними навіть до своїх кривдників.

«А  коли  не  будете  прощати  людям  провин  їхніх,  то  і Отець  ваш  не простить вам  провин  ваших» (Мф.6.15). Ці  слова   ми  чуємо  перед  початком  Великого  посту.    Церква  закликає  нас  розпочати  подвиг  самозаглиблення,  внутрішнього  очищення,  покаяння  і  повернення  до  Бога  щоб розпочати  піст примирившись, звільнившись від  непорозумінь , образ.  Від  нашого  прощення  ближнього  залежить  і  прощення  нас Богом.

Є різне прощення.  Буває що  людина вчинить  нам якусь    неприємність і  ми  реагуємо  приблизно  так - ну що  з  неї  візьмеш, вона  не  заслуговує  навіть  на  мою  образу і тому  прощаю  її. Це  звичайно  не  є  прощенням .  Це  вияв  нашої  гордині,  зверхності  перед  людиною.

Інколи  ми  говоримо  нашому  кривднику  - я вас  пробачаю і  нічого  проти  вас не  маю ,  але  ніяких  стосунків  з  вами  підтримувати  не  буду,  викреслюю  вас  з  свого  життя.   Таке прощення   не  є виявом  любові  до  ближнього.  Щоб  зрозуміти  глибину справжнього   прощення  треба  почати  не  з  прощення  чужих  гріхів, а  з  прощення  наших  гріхів  Сином  Божим.  В цьому  мета  християнина - очиститися  від  гріха  через  покаяння.  А Бог  прощає  нам  тому,  що Він «так  полюбив  Бог  світ, що  віддав  Сина Свого Єдинородного , щоб  усякий  хто  вірує  в нього,  не  загинув,  а мав  життя вічне».               Людина Боже творіння, носить  образ Божий, за  неї  Ісус  помер  на  Хресті.  Щоб  простить  ближнього  треба  найперше   бачить   його   таким  яким  бачить  людину  Бог і  любить  її  як  своє  створіння.   Бо  молитва  Господня  нас  закликає:  « І прости  нам провини  наші  як  і ми  прощаємо  винуватцям  нашим»  .  Цими словами  молитви і  повинен  керуватися  християнин.  Христос Спаситель ще раз нагадує нам про те, що ми є дітьми Отця Небесного, Який хоче, щоб ми були подібні до Нього.  «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (Мф.5,48), у всьому намагайтеся наслідувати свого Отця, якщо хочете залишатися Його гідними дітьми.  А Він навчає навіть ворогам  прощати і  на  Хресті прощає тих хто Його  розпинає : “Отче, прости їм, бо не відають, що творять”.

Християнське  прощення  засновано  на  любові.. А  любов це ,  насамперед ,  є  віра  в  людину  в  її  Божий  образ.

До  прощення  і  покаяння  закликає  нас і молитва Єфрема  Сиріна  «дай  мені бачити провини   мої і не  осуджувати брата мого…» . В  прощенні  сила  перемагати  будь  яку  неможливість.

За  логікою  Євангелія прощення  потрібне не  скільки  прощеному,  скільки самому  прощаючому, бо  воно  вивищує  його і  приводить до   морального  відродження.

Брати і сестри! Приходить в наше життя благодатний, час покаяння, час роздумів над своїм життям та душею. Не будемо “їсти” один одного й це буде найкращий піст для нас перед очами Бога. Каймося за власні гріхи, молимось  як митар, каємось як блудний син і приймаймо Бога до наших сердець. І Він ввійде  до  нас як увійшов до дому Закхея. “Ось стою і стукаю” - промовляє Христос. Відкриймо  Йому  наші  серця : «Бо де скарб ваш, там буде і серце Ваше». Амінь.