Притча про блудного сина глибока і невичерпна для кожного хто вибирає дорогу спасіння душі.
Церква пропонує нам цю притчу щоб ми перед Великим Постом ще раз оглянулись на своє часто неправедне життя і задумались чи ми не стали , порушуючи заповіді Божі , рабом гріха, не піддались гріховним страстям. Так, ми маємо звільнитись від гріха , щоб не втратити зв'язок з Богом.
Батько дозволив сину йти своєю дорогою. Йдучи нею блудний син отримав що хотів, але втратив все що мав. Людина яка відкидає Волю Божу і сподівається тільки на свої недосконалі сили не встоїть і втратить найголовніше свою душу. Такий шлях людина обирає добровільно .
Ось і молодший син отримавши свою частину багатий і гордий попрямував далеко у чужі землі «…де розтратив своє майно, живучи розпусно». Почав бідувати «І він радий був насититися стручками, які їли свині…» ». Він, як і сьогоднішня молодь, хотів мати все і негайно.
Опам’ятавшись він сказав «…встану , піду до батька мого і скажу йому: батьку ! Згрішив я перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином …» Ми часто зайшовши в життєву складну ситуацію ( не везе, нічого не виходить, все валиться з рук і т.д.) приходимо до священика і просимо про допомогу . Але не розуміємо що причина такого стану не в матеріальному , а в духовному. Ми забули про Бога ! Не треба доводити ситуацію до стану блудного сина. Треба навернутися до істинного християнського життя. Треба пам’ятати що людині є тільки два шляхи релігійний і матеріальний. Тільки перший вивищує людину і веде її істиним шляхом до спасіння душі.
Треба звернути увагу на любов батька до блудного сина. Одяг сина в найкращий одяг, заколов теля годоване. «Бо син оцей був мертвим і ожив, пропав і знайшовся.» Це вияв Божественної любові найбільшої заповіді без якої немає спасіння . Бо якщо ми не маємо любові то ми не християни. На цій заповіді тримається закон .
Старший же брат замість співчуття брату і батькові, вихваляє свої заслуги, а брата навіть не бажає назвати братом, а каже «цей син твій». Тут ідеться про фарисейство старшого брата. Замість радості з покаяння брата вихваляється своїми заслугами.
Євангеліє часто нагадує нам про блудних синів які згрішили проти неба , але розкаялись показавши нам приклад повернення до Христа.
Розбійник на хресті говорить» Пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїи».
Жінка грішниця своїм волоссям витирає ноги Ісуса Христа і вигукує « Вірую Господи! Допоможи моєму невірству».
Апостол Петро який відрікся від Христа покаявся і гірко плакав і т. д.
Все Євангеліє, все християнство від початку і до кінця є одкровення про блудного сина.