Притча  про  блудного  сина  глибока  і  невичерпна для  кожного  хто   вибирає  дорогу  спасіння  душі.

Церква  пропонує  нам  цю  притчу щоб  ми  перед  Великим  Постом  ще  раз   оглянулись  на  своє   часто  неправедне  життя і  задумались   чи  ми  не  стали , порушуючи заповіді Божі ,  рабом  гріха,  не  піддались гріховним  страстям. Так,  ми  маємо  звільнитись від  гріха , щоб  не  втратити  зв'язок  з  Богом.

Батько дозволив  сину йти  своєю  дорогою.  Йдучи  нею блудний  син  отримав  що  хотів, але  втратив  все  що  мав.  Людина  яка  відкидає Волю  Божу і  сподівається  тільки  на  свої   недосконалі  сили не  встоїть і  втратить  найголовніше  свою  душу.  Такий шлях  людина  обирає  добровільно .

Ось і  молодший син отримавши  свою  частину  багатий  і  гордий попрямував далеко  у  чужі  землі  «…де розтратив  своє  майно, живучи розпусно».  Почав  бідувати «І він  радий  був  насититися  стручками,  які їли свині…»  ».  Він, як  і  сьогоднішня  молодь, хотів  мати  все  і  негайно. 

            Опам’ятавшись  він  сказав  «…встану  ,  піду  до  батька  мого і  скажу  йому: батьку !  Згрішив я перед  небом  і перед  тобою  і  вже  недостойний зватися  твоїм сином …»  Ми  часто  зайшовши  в  життєву складну  ситуацію ( не везе, нічого не виходить, все валиться з рук і т.д.) приходимо  до   священика і просимо   про  допомогу .  Але  не  розуміємо  що  причина    такого  стану  не  в  матеріальному ,  а  в духовному.   Ми  забули  про Бога !  Не  треба  доводити   ситуацію  до   стану  блудного  сина.  Треба  навернутися до  істинного  християнського життя.  Треба  пам’ятати   що  людині  є  тільки  два  шляхи релігійний  і  матеріальний.  Тільки  перший вивищує  людину і  веде її   істиним  шляхом до  спасіння  душі.

 Треба  звернути  увагу   на  любов  батька  до блудного  сина.  Одяг  сина  в  найкращий  одяг,  заколов  теля  годоване.   «Бо син оцей  був  мертвим  і  ожив,  пропав  і  знайшовся.»  Це  вияв  Божественної  любові  найбільшої  заповіді  без  якої  немає спасіння . Бо  якщо  ми  не  маємо  любові то ми не християни.  На  цій заповіді  тримається закон .

Старший же брат замість  співчуття  брату  і  батькові,   вихваляє свої  заслуги,  а  брата навіть не  бажає  назвати братом,  а каже  «цей  син  твій».  Тут  ідеться  про  фарисейство старшого брата.  Замість  радості з покаяння  брата  вихваляється  своїми  заслугами.

Євангеліє часто нагадує нам  про  блудних  синів які згрішили  проти  неба  , але  розкаялись   показавши  нам  приклад   повернення до  Христа.

Розбійник  на  хресті говорить» Пом’яни  мене,  Господи, у  Царстві Твоїи».

Жінка  грішниця  своїм  волоссям  витирає  ноги   Ісуса Христа і   вигукує « Вірую  Господи! Допоможи моєму  невірству».

 Апостол  Петро який  відрікся  від   Христа   покаявся  і гірко плакав  і т. д.

 Все  Євангеліє,  все  християнство  від  початку  і до  кінця є одкровення про  блудного  сина.