Про  митаря і  фарисея.

У  святому   Евангелії  Христос  в  проповіді  керувався  притчами.  Вражає  те  що   сказане    більше   двох  тисяч  назад  є  актуальним  сьогодні і бентежить  наші  серця.  Слухаючи   це   ми   відчуваємо як  глибоко   слова  притчі  проникають  у  наше  серце і  ніби    стосуються  нас .

Ось  і  притча про  Митаря  і  Фарисея,  яку  пропонує  нам  церква  у  однойменну  неділю , спонукає  нас до  покаяння -  переоцінки    своїх  думок  і  справ,  заглибленню  в  себе,  бажання  змінитися,  очиститись  від  гріхопадіння.

Митар  збирає  податки , його  професію  зневажають бо  вона  пов’язана з  хабарицтвом, корупцією, і всякою  неправдою.

Фарисей  ревнитель  благочестя є представником  впливового  іудейського  суспільства.

Ось  як  по різному вони  заходять  до  храму  і  моляться.

                 Фарисей  дякує  Богу  і  вихваляє  себе що  він  те  ткий   як  митар: «Пощу  двічі  на  тиждень , даю  десятину  з  усього що  надбаю».

«А митар  стояв  віддалік  не смів навіть  очей  звести на  небо  але б’ючи  себе  в  груди,  говорив: Боже,  будь  милостивий  до  мене,  грішного».

Ця  притча  Христа  і  сьогодні   є  страшною  пухлиною фарисейської  гордині  нашого  життя – особливо  серед  сильних  світу  цього.  Поки ця  пухлина  буде  рости  в  світі  буде процвітати  ненависть ,  страх, війни і кров..

Тільки  повернувшись  до  смирення можливо  очистити  світ  від  фарисейства і гордині.

Смирення  це  визнання іншої  думки,  повага  до  ближнього, вміння  признати  свою помилку,  покаятись  і  стати  на шлях  виправлення  - зміни  свого  гріховного  життя.   Бо кожний  що  вивищує  себе  буде  принижений.

Від  самозвеличення , неправди  і темряви фарисейства – до  світла правди, смирення  і любові закликає  нас  Христос у  цій притчі.