На Великому повечірї в Понеділок, Вівторок, Середу та Четвер першої седмиці Великого посту співається й читається частинами, а на утрені в Четвер п'ятої седмиці того ж посту уже цілком Великий покаянний, або як його ще називають, розчулений канон. Він читається за великопісним богослужінням у храмах от уже майже 1200 років і сприймається віруючими так само як і тоді, коли був написаний преподобним піснетворцем.

У ньому ми споглядаємо події, описані Священним Писанням Старого й Нового Завіту, у духовному світлі. У тропарях канону, персонажі священної історії, то представляють нам високі зразки святого життя, то виявляються навпаки - прикладами свого глибокого падіння, спонукують нас до   покаяння. Розум людини, що слухає цей канон, бачить у ньому високі духовні істини, здійснені в житті старозавітних патріархів, суддів, царів і пророків, повчається у євангельських притчах, а серце, що жадає спасіння, то дивується глибокою скорботою про гріхи, то захоплюється стійким сподіванням на Бога, завжди готового прийняти грішника   Покаяння святого Андрія глибоке й щире.

Через весь канон проходить одна думка, що повторюється у всіх його піснях: "Згрішив більше всіх людей, єдиний згрішив Тобі(Господи), але змилуйся й будь милостивий до мене, тому що Ти милостивий і милосердний. Чим ближче людина до Бога - тим більш чітко вона бачить свої гріхи. Цьому вчить нас у своєму каноні святий Андрій Критський.

Весь Старий Завіт з'являється перед нами в тропарях канону, як школа покаяння. Показуючи чесноти й подвиги святих, святий не забуває й про злі й жорстокі справи, спонукуючи нас наслідувати добрим і відвертати злих. Але у Великому каноні є не тільки приклади зі Священного Писання, є тут і вмовляння душі, міркування, молитви. Начебто старець, сповнений жалю й любові, бере нас за руку й уводить у свою келію, щоб поговорити з нами, розповідати, ділитися своїм досвідом, і, разом з нами, смиренно й гаряче молитися.

Чому Свята Церква в перші дні Великого посту пропонує нам саме ці пісні? Тому, що піст - це час покаяння й очищення, а канон преподобного Андрія весь і спрямований до того, щоб розбудити людську душу від гріховного спання, розкрити перед нею згубність гріховного стану, сподвигнути до суворого самовипробування, самоосуду й каяття, до відрази від гріхів і до виправлення грішного життя.