Вороги, роздоріжжя і хресні дороги українського православ’я 

Звернення до православних українців 

Українці вже звикли до постійного втручання Москви у внутрішні справи самобутнього народу. Просто залишаються ті, хто боїться російських танків і все більшає тих, хто стає на боротьбу за волю України, Українського народу, Української Церкви. Ворог намагається керувати як із ззовні, так із середини - поставити своїх ставлеників на чолі Української Держави, Українського війська, Української Церкви, пролізти у свідомість простого українця, змусити не бачити правди і забути рідну мову, вкрасти історію Українського Народу, загарбати його рідну землю, знищити українців у бандитських застінках, вивезти чи заморити голодом.

 Важко зрозуміти тим, хто розробляє багаторічні плани агресії, що не можливо знищити народ, який вірить, що Бог не залишає нас, українців, у найлютіший час, не кидає нас напризволяще, Бог охороняє свою паству.

Виконуючи волю Москви, колишня влада намагалася зруйнувати українське військо, економіку, Церкву, як Київського Патріархату, так і Московського. Тиск і погрози Януковича не могли не вплинути на стан здоров’я предстоятеля Української Православної Церкви Московського Патріархату митрополита Володимира Сабодана. Москва ставила завдання режимові Януковича усунути від управління УПЦ Московського патріархату її Предстоятеля з метою нав’язати українцям слухняніших виконавців волі Московського Патріарха. Скорботні наслідки діяльності режиму очевидні та завдання нав’язати московських ставлеників залишається і сьогодні. В засобах масової інформації раз по раз з’являються повідомлення то про перенесення місця проведення Синоду, то про приїзд московського патріарха Кирила на Синод з метою вплинути на вибір предстоятеля УПЦ Московського патріархату.

Придушити волю українського народу – таке завдання Москви, за будь-яку ціну, хоч ціною людського життя; не важливо якими методами - умовляннями, підкупом, погрозами чи окупацією. Декілька століть тому Москва просто за хабар Константинопольському патріарху привласнила собі Київську митрополію. Тепер в умовах російської агресії Московська патріархія хоче остаточно зробити канонічно підпорядковану їй частину Української Церкви невід’ємною частиною імперської структури, щоб захопити першість у православному світі, бо без віруючих українців не бути «Третьому Риму».

 «Геть від Москви» - цей патріотичний заклик початку ХХ століття залишається актуальним для українців і сьогодні – як тим, хто перебувають під російською владою самозваних «ДНР», «ЛНР» і в Криму, так і тим, хто, засліплений російською пропагандою в Україні і закордоном, і тим, хто, залишається під рукою Московського патріарха. Це є очевидним виходом із ситуації. В окупованих районах опинилися під загрозою парафії і саме життя духовенства та віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату, відбувається погром українських парафій в Криму і на Донбасі, зникнення українських священиків. Воєнізований московський «русский мир»не хоче допустити становлення Помісної Української Православної Церкви як рівноправної Церкви-посестри в соборній сім'ї православних Церков-сестер. Але це вже не залежить від волі тих, хто виступає проти Помісної Української Православної Церкви, бо вони виступають проти Бога. Підтримуємо посилену молитву українського духовенства за Україну, Українське військо, Українську Церкву в цей історичний час для українського народу.

Заступник голови Українського Православного Братства

 святого апостола Андрія Первозваного,

 голова Полтавського крайового братства

Олександр Ільченко