Парафіяни  Свято-Покровської  церкви  з  глибоким  сумом  сприйняли  звістку  про   упокоєння   владики Євсевія. Перебуваючи на посаді керуючого Полтавською  єпархією  він  заслужив   глибоку  повагу як  пастир, як  батько, як  людина  .  Він  любив  людей і  завжди  своїм  мудрим , зрозумілим,  переповненим  любов’ю   словом вмів і заспокоїти,  і  порадити , і  допомогти   як  у  духовних  так  і житейських  проблемах.  Його  перебування  на  Полтавській  кафедрі    стало  взірцем архіпастирського  служіння. Його  любили  парафіяни, інтелігенція, представники  влади . Для  священників  він був  добрим  пастирем, порадником , молитвеником , учителем і  батьком…  Він багато  працював , постійно  здійснював  богослужіння   в храмах  міста  та  єпархії. Його   візити   на  парафії були  святом  для   парафіян,  Своїм  словом  він   запалював  людей   вірою .

Владика активно  працював  для  відбудови   Свято-Успенського  кафедрального  собору.  Був  частим гостем  на  радіо,  телебаченні.  Його  змістовні  богословські   статті  та  проповіді  часто  з’являлись  у  ЗМІ.    Нехай  Всемилостивий  Господь  упокоїть  його  в  небесних  обителях серед  праведників.  Вічна  йому  пам'ять!

Висловлюємо  сердечні, глибокі  співчуття  рідним владики , його  духовним  дітям  і  всім хто  знав   владику  Євсевія.

Євсевій (в миру Віталій Петрович Політило), колишній Митрополит Рівненський і Острозький, народився 12 липня 1928 р. у с. Софіївка Дніпропетровської обл. У 1950-1954 рр. навчався в Ленінградській духовній семінарії, а в 1954-1958 – у Академії, яку закінчив зі ступенем кандидата богослів’я.

15 жовтня 1949 р. рукоположений у сан священика. У 1965-1993 рр. був настоятелем Свято-Успенської церкви м. Львова. У 1975-1978 рр. проходив церковне служіння в Канаді, був секретарем єпископа, керуючого Патріаршими парафіями в Канаді і США, редактором журналу «Канадський православний вісник». У 1979-1985 рр. – секретар Львівсько-Тернопільського єпархіального управління.

На початку 1990-х років підтримав рух за автокефалію Української Православної Церкви. З 1990 р. ректор Львівської духовної семінарії, з 1996 р. – Академії. Овдовів.

5 липня 2002 р. пострижений у ченці, а 6 липня хіротонізований на єпископа Полтавського і Кременчуцького. Був піднесений до сану архиєпископа, а згодом – митрополита. 14 грудня 2005 р. призначений керуючим Рівненською єпархією.

23 січня 2012 р. був звільнений від управління Рівненською єпархією за станом здоров’я і членства у Синоді та почислений на спокій.

Панахиду за  спочилим   митрополитом відслужили прот.  Миколай  Храпач та о.  Вячеслав Рукас.