14 січня Православна Церква святкує Новий рік за старим стилем, Обрізання Господнє, вшановує пам'ять Св. Василія Великого. У цей день Церква молиться, щоб новий рік усі християни присвятили нашому Господові, та щоб у новому році і в щоденному житті надавали найбільшої уваги тим духовним і моральним цінностям, які проповідував Спаситель Господь наш Ісус Христос.

Друге свято, яке ми з вами сьогодні святкуємо, це Обрізання Господа Ісуса Христа. Розповідь про цю подію ми з вами чули в євангельській розповіді св. Луки. Згідно з законом Мойсея, який вимагав цього ритуалу для новонароджених нащадків Аврамових, коли Ісусові спов­нилося 8 днів життя, він пройшов Обрізання. Шляхом цього ритуалу ініціації – введення дитини в суспільство, дитятко було названо Ісусом, згідно з бажанням його Матері (Лк. 1, 31).

У цей же день Православна Церква святкує пам'ять Св. Василія Великого. Цей святитель належав до родини, шість членів якої удостоїлися зачислення до сонму Святих Христової Церкви. Св. Василій Великий походив з Кесарії Кападокійської, а освіту він здобував у Константинополі і в Афінах, був славним письменником і промовцем а також великим оборонцем Православної Віри. Слава про нього тоді розійшлася по всьому світі. Завершивши свої студії, він повернувся до рідного міста і там був висвячений на єпископа Кесарії (14-го червня, 370 р.), і цей послух Церкві виконував до смерті.

Св. Василій особливо відомий тим, що він упорядкував основні правила монашого життя, звертаючи увагу і на духовне самозосередження та Богопізнання, і на діяльне служіння монахів на добро ближніх. Ці чернечі правила в Церкві залиши­лися чинними аж до наших часів.

За життя Василія Великого поширювалася серед вірних аріанська єресь (хибна наука Арія про те, що Ісус Христос не мав Божественної природи, а був тільки людиною). Св. Василія Великого, як високоосвічену людину, покликали єпископи Малої Азії боронити Церкву від ворогів. Тоді було скликано Перший Вселенський Собор у Нікеї (325 р.). На Собор прибули всі єпископи тодішнього християнського світу, і всі вони одностайно осудили неправдиву науку олександрійського священика Арія. Тоді ж на Соборі було укладено славне Нікейське Ісповідання Віри, яке стверджує, що Син Божий є єдиносущним з Отцем, роджений, не сотворений, що ми й до сьогодні сповідуємо в Символі Віри. По Соборі Арій затих, але не надовго. Після смерті цісаря Констянтина його наступник Констанцій підтримав Арія. Тоді Св. Василій був змушений відійти в пустиню, де присвятив себе великій місійній праці, листами й писаннями перестерігаючи християн Сходу від помилок аріанства. Таким чином, багато християн було врятовано від єресі. Своїми листами й трактатами Св. Василій укріплював дух православних, сприяв наверненню невіруючих.

Св. Василій Великий також установив Святу Літургію, що відома під його іменем, котра служиться 10 разів впродовж року: в неділі Великого Посту, у день упокоєння цього Святого (14-го січня 379 р.), в Четвер і в Суботу Страсного Тижня та в Навечір'я Різдва і Богоявлення. Амінь.