Свято-Покровська Церква, м. Полтава

"Свято-Покровський храм — перший храм, що побудований у Полтаві, після майже столітнього панування богоборчого режиму. Він постав на землях колишнього Покровського жіночого монастиря.
 Будівництво церкви велось силами парафіян і було закінчено у 1996 році ... "

b_265_265_16777215_00_images_001-2.jpg

ПОСЛАННЯ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО СОБОРУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Православним людям і кожній людині доброї волі

Ми звеличуємо і славимо Бога «милосердя і всякої втіхи» [2 Кор. 1:3], що сподобив нас зібратися в тиждень П'ятидесятниці (18-26 червня 2016 року) на острові Крит, де апостол Павло і учень його Тит проповідували Євангеліє в перші роки життя Церкви. Ми дякуємо Богові в Трійці за те, що Він благоволив нам завершити в одностайності труд Святого і Великого Православного Собору, скликаного Вселенським Патріархом Варфоломієм в однодумності з Предстоятелями Помісних Православних Автокефальних Церков.

 

Вірно наслідуючи приклад апостолів і Богоносних отців, ми знову заглибилися в Євангеліє свободи, заради якої нас визволив Христос (Гал. 5:1). Основою наших богословських обговорень була впевненість в тому, що Церква живе не для себе. Вона несе свідчення Євангелія благодаті та істини і пропонує всьому світові дари Божі: любов, мир, справедливість, примирення, силу Хреста і Воскресіння і сподівання на вічність.

1) Головним пріоритетом Святого і Великого Собору було проголошення єдності Православної Церкви. Наявна єдність має зміцнюватися і приносити нові плоди, спираючись на Божественну Євхаристію і апостольське спадкоємство Єпископів. Єдина Свята Соборна і Апостольська Церква є Божественно-людською спільнотою, передчуттям і досвідом есхатону в Божественній Євхаристії. Як безперервна П'ятидесятниця, вона є пророчим голосом, якого неможливо примусити мовчати, присутність і свідчення Царства Бога любові.

Православна Церква, вірна одностайному Апостольському Переданню і своєму сакраментальному досвіду, є справжньою спадкоємницею Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви, як це сповідується у Символі віри і підтверджується вченням Отців Церкви. Наша Церква у своїх таїнствах, зі Святою Євхаристією в осерді, переживає таїну Божественної ікономії.

Православна Церква втілює свою єдність і соборність «у Соборі». Соборність пронизує її організацію та спосіб прийняття рішень, визначає її шлях. Православні Автокефальні Церкви не є федерацією церков, але Єдиною Святою Соборною і Апостольською Церквою. Кожна помісна Церква, оскільки вона подає Євхаристію, є місцевою присутністю і проявом Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви. Що стосується православної діаспори в різних країнах світу, було прийняте рішення продовжити роботу Єпископських Асамблей до тих пір, поки не стане можливим здійснення канонічної строгості (акрівії). Ці асамблеї складаються з канонічних єпископів, які призначені кожною Автокефальною Церквою і залишаються підпорядкованими своїм Церквам. Належне функціонування цих єпископських асамблей гарантує дотримання православного принципу соборності.

В ході роботи Святий і Великий Собор підкреслив важливість Зібрань (Синаксисів) Предстоятелів, що вже мали місце, і запропонував зробити Святий і Великий Собор постійною установою, що буде скликатися кожні сім або десять років.

2) Як учасники Святої Євхаристії і молитовники за весь світ, ми повинні продовжувати «літургію після Божественної літургії» і нести свідчення віри близьким і далеким, згідно з ясною заповіддю Господа перед Його вознесінням: «будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Діян. 1:8). Нова євангелізація народу Божого в сучасних секуляризованих суспільствах і євангелізація тих, хто ще не дійшов до пізнання Христа, залишається постійним обов'язком Церкви.

3) Відповідно до свого обов'язку свідчити істину і свою апостольську віру, наша Церква надає великого значення діалогу, в першу чергу з неправославними християнами. Через це решта християнського світу точніше пізнає істинність Православного Передання, цінність святоотцівського вчення та літургійного життя і віри православних. Діалоги, що ведуть Православні Церкви, ні в якому разі не мають на увазі компроміс у питаннях віри.

4) Вибухи фундаменталізму в різних релігіях є виразом хворобливої релігійності. Тверезий міжрелігійний діалог значно допомагає розвитку взаємної довіри, миру і примиренню. Олія релігійного досвіду має бути використана для лікування ран, а не для розпалювання вогню воєнних конфліктів. Православна Церква рішуче засуджує розширення воєнного насильства, переслідування, вигнання і вбивство членів релігійних меншин, насильницьке навернення, торгівлю біженцями, викрадення людей, тортури і огидні кари. Вона засуджує руйнування церков, релігійних символів і пам'ятників культури. Особливо висловлює вона свою глибоку стурбованість з приводу становища християн і всіх переслідуваних меншин на Близькому Сході. Вона закликає уряди в цих регіонах захистити місцевих православних та інших християн і всі групи населення, що мають невідчужуване право залишатися у своїх країнах як громадяни з рівними правами. Наш Собор звертається до всіх сторін негайно докласти систематичних зусиль, щоб припинити воєнні конфлікти на Близькому Сході і всюди, де продовжуються збройні зіткнення, і надати можливість всім переміщеним особам повернутися до своїх домівок.

Ми звертаємо наш заклик особливо до зверхників світу сього діяти так, щоб мир і справедливість переважали у рідних країнах біженців. Ми закликаємо цивільні влади, громадян і православних християн у країнах, де переслідувані знаходять притулок, продовжувати допомагати їм на межі або навіть за межею своїх можливостей.

5) Сучасна секуляризація шукає автономію людини від Христа і духовного впливу Церкви, який вона безпідставно ототожнює з консерватизмом. Але західна цивілізація несе на собі незгладний відбиток тривалого внеску християнства. Більше того, Церква висвітлює рятівне значення Христа, Боголюдини, і Його Тіла як місця і способу жити у свободі.

6) На відміну від сучасного підходу до шлюбу, Православна Церква розглядає нерозривні любовні стосунки чоловіка й жінки як «велику таємницю ... Христа і Церкви». Так само вона називає сім'ю, що виникає з цих стосунків і є єдиною гарантією виховання дітей, «малою церквою».

Церква завжди підкреслювала цінність самообмеження. Але християнська аскеза докорінно відрізняється від будь-якого дуалістичного аскетизму, який відсторонює людину від життя і людей. Навпаки, Церква пов'язує аскезу із сакраментальним церковним життям. Самообмеження стосується не лише чернечого життя. Аскетичний етос властивий християнському життю в усіх його проявах.

Святий і Великий Собор, крім конкретних тем, про які він ухвалив рішення, коротко відзначає такі важливі сучасні питання:

7) Що стосується зв’язків між християнською вірою і природничими науками, Православна Церква уникає контролю над науковими дослідженнями і не займає ту чи іншу позицію стосовно кожного наукового питання. Вона дякує Богові за дар вченим розкривати невідомі виміри Божественного створіння. Сучасний розвиток природничих наук і технологій призвів до радикальних змін у нашому житті. Він надає значні переваги, такі як полегшення повсякденного життя, лікування важких захворювань, спрощення комунікації між людьми, освоєння космічного простору і т. ін. Однак, незважаючи на це, він має і багато негативних наслідків, таких як маніпуляція свободою, поступова втрата цінних традицій, руйнування природного середовища і відкидання моральних цінностей. Наукове знання, хоч би як швидко воно не просувалося, не мотивує людської волі, не дає відповіді на серйозні моральні й екзистенційні питання та, на пошуки сенсу життя і світу. Такі питання потребують духовного підходу, який Православна Церква намагається забезпечити через біоетику, засновану на християнській етиці і святоотецькому вченні. Разом із своєю повагою до свободи наукового дослідження Православна Церква, підкреслюючи гідність людини та її божественне призначення, в той же час указує на небезпеку, приховану в деяких наукових досягненнях.

8) Очевидно, що сучасна екологічна криза зумовлена духовними й моральними причинами. Її коріння пов'язані з жадібністю й егоїзмом, які призводять до бездумного використання природних ресурсів, забруднення атмосфери шкідливими речовинами і зміни клімату. Християнська відповідь на цю проблему вимагає покаяння у зловживаннях, аскетичного настрою як протиотрути проти надмірного споживацтва, але водночас — культивування свідомості, що людина є «домоправителем», а не власником творіння. Церква ніколи не перестає підкреслювати, що майбутні покоління також мають право на природні ресурси, які дав нам Творець. З цієї причини Православна Церква бере активну участь у різних міжнародних екологічних ініціативах і призначила 1 вересня днем молитви про захист навколишнього природного середовища.

9) Проти нівелювання та безособової стандартизації, що стимулюється у різні способи, Православ'я пропонує повагу до конкретних особливостей окремих людей і народів. Воно також виступає проти перетворення економіки на щось незалежне від основних потреб людини, на якусь самоціль. Прогрес людства пов'язаний не лише з підвищенням рівня життя чи економічним розвитком на шкоду духовним цінностям.

10) Православна Церква не втручається в політику. Її голос залишається самостійним, але й пророчим, як благотворне втручання в ім'я людини. Права людини сьогодні перебувають в центрі політики як відповідь на соціальні та політичні кризи і струси, яка прагне захистити громадянина від свавілля державної влади. Наша Церква додає до цього зобов'язання і відповідальність громадян, а також необхідність постійної самокритики з боку як політиків, так і громадян для поліпшення суспільства. І перш за все вона підкреслює, що православний ідеал щодо людини перевищує горизонт встановлених прав людини і що «найвищою за все є любов», як відкрив Христос і як всі вірні, що слідують за Ним, знають це зі свого досвіду. Церква наполягає також, що основоположним правом людини є захист релігійної свободи, а саме свободи совісті, віросповідання й релігії, однаково кожної окремої людини і спільнот, в приватному та суспільному житті, право на свободу богослужіння і практики, право виявляти назовні свою релігію, а також право релігійних громад на релігійну освіту і повноцінну діяльність і виконування ними своїх релігійних обов'язків, без будь-якого прямого або непрямого втручання з боку держави.

11) Православна Церква звертається до молоді, що прагне повноти життя у свободі, справедливості, творчості та любові. Вона закликає їх свідомо приєднатися до Церкви Того, Хто є Істиною і Життям. Прийти, приносячи до церковного тіла свою життєздатність, свої тривоги і турботи та свої очікування. Молодь — це не лише майбутнє, але й динамічне і творче сьогодення Церкви, як на місцевому, так і на світовому рівні.

12) Святий і Великий Собор відкрив наш горизонт до сучасного різноманітного й багатогранного світу. Він підкреслив нашу відповідальність в місці та часі, а тим більше у перспективі вічності. Православна Церква, зберігаючи недоторканою свою сакраментальну і сотеріологічну природу, чутлива до болю, лиха і заклику до справедливості і миру народів світу. Вона звіщає «день-у-день Його спасіння», повідає «між племенами Його славу, між усіма народами Його діла предивні» (Псалом 95/96).

Помолімося, щоб «Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної Своєї слави у Христі, Він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалив, утвердив, зміцнив, утривалив. Йому слава й сила по віки вічні! Амінь» (1 Петра 5:10-11).

† Варфоломій Константинопольський, голова

† Феодор Александрійський

† Феофіл Єрусалимський

† Іриней Сербський

† Даниїл Румунський

† Хризостом Кіпрський

† Єронім Афінський та всієї Греції

† Савва Варшавський та всієї Польщі

† Анастасій Тиранський, Дурреський та всієї Албанії

† Ростислав Прешовський, Чеських земель і Словаччини

 

Делегація Вселенського Патріархату

† Лев Карельский та всієї Фінляндії

† Стефан Таллінський та всієї Естонії

† Старець-Митрополит Іоанн Пергамський

† Старець-Архієпископ Димитрій Американський

† Августин Германський

† Іриней Критський

† Ісайя Денверський

† Алексій Атлантський

† Яків Принцевих островів

† Йосип Прикониський

† Мелітон Філадельфійський

† Еммануїл Гальський

† Нікіта Дарданельський

† Миколай Детройтський

† Герасим Сан-Франциський

† Амфілохій Кісамський і Селінський

† Амвросій Корейський

Maксим Селіврійський

† Амфілохій Адріанопольський

† Калліст Діоклійський

† Антоній Ієрапольський, глава українських православних у США

† Йов Телмиський

† Йоанн Харупольський, глава Патріаршого Екзархату православних парафій російської традиції в Західній Європі

† Григорій Ніський, глава карпаторуських православних у США

Делегація Александрійського Патріархату

† Гавриїл Леонтопольський

† Макарій Найробський

† Йона Кампальський

† Серафим Зімбабвійський і Ангольський

† Александр Нігерійський

† Феофілакт Трипольський

† Сергій Миса Доброї Надії

† Афанасій Киринський

† Алексій Карфагенський

† Єронім Мванський

† Георгій Гвінейський

† Миколай Ермупольський

† Димитрій Іринупольький

† Дамаскін Йоганнесбургський і Преторійський

† Наркис Аккрський

† Еммануїл Птолемейський

† Григорій Камерунський

† Никодим Мемфіський

† Мелетій Катангський

† Пантелеймон Браззавільський і Габонський

† Інокентій Бурундійський і Руандський

† Хризостом Мозамбікський

† Неофіт Ніерський і Кенійських гір

Делегація Єрусалимського Патріархату

† Венедикт Філадельфійський

† Аристарх Константинський

† Феофілакт Йорданський

† Нектарій Амфидонський

† Філумен Пельський

Делегація Сербської Церкви

† Йоанн Охридський і Скопійський

† Амфілохій Чорногорський і Приморський

† Порфирій Загребський і Люблянський

† Василій Сремський

† Лукіан Будімській

† Лонгин Новограчаницький

† Іриней Бачський

† Хризостом Зворницький і Тузлинський

† Юстин Жичський

† Пахомій Вранський

† Йоанн Шумадійський

† Ігнатій з Браничевський

† Фотій Далматинський

† Афанасій Біхачський і Петровацький

† Йоанникій Нікшичський і Будимлянський

† Григорій Хахумський і Герцеговинський

† Мілютін Вальєвський\

† Максим Західної Америки

† Іриней Австралії і Нової Зеландії

† Давид Крушевачський

† Йоанн Славонський

† Андрій Австрії та Швейцарії

† Сергій Франкфуртський і Германський

† Іларіон Тимокський

Делегація Румунської Церкви

† Феофан Яський, Молдавський і Буковинський

† Лаврентій Сібіуський і Трансільванський

† Андрій Вадський, Фелеаксьский, Клужський, Альбійський, Крисанський і Марамурешський

† Іриней Краєвський і Олтенійський

† Йоанн Тімішоарський і Банатський

† Йосип Західної і Південної Європі

† Серафим Німеччини і Центральної Європи

† Нифон Тирговішський

† Іриней Альба-Юльський

† Йоахим Романський і Бакеуський

† Кассіан Нижньо-Дунайський

† Тимофій Арадський

† Миколай Американський

† Софроній Орадийський

† Никодим Страхайський і Северинський

† Віссаріон Тулчинський

† Петроній Селажський

† Силуан Угорський

† Силуан Італійський

† Тимофій Іспанський і Португальський

† Макарій Північної Європи

† Варлаам Плоештський, вікарій Патріарха

† Еміліан Ловіштенський, вікарій Архиєпископа Римнікського

† Йаонн Касссіан Вичинський, вікарій Архієпископа Північної і Південної Америки

Делегація Кіпрської Церкви

† Георгій Пафоський

† Хризостом Китийський

† Хризостом Кіринійський

† Афанасій Лімассольський

† Неофіт Морфський

† Василій Константський і Аммохостський

† Нікіфор Кікський і Тіллірійський

† Ісайя Тамасський і Ориниський

† Варнава Триміфунтський і Левкарійський

† Христофор Карпасийський

† Нектарій Арсинойський

† Миколай Амафунтський

† Епіфаній Лидрський

† Леонтій Хитрський

† Порфирій Неапольский

† Григорій Месаорійський

 

Делегація Елладської Церкви

† Прокопій Філіппійський, Неапольський і Тассоський

† Хризостом Перістерійський

† Герман Ілійський

† Александр Мантінійський і Кінурійський

† Ігнатій Артийський

† Дамаскін Дидимотихійський, Орестіадський і Суфлійський

† Алексій Нікейський

† Єрофей Навпактський і Святовласійський

† Євсевій Самоський і Ікарійський

† Серафим Касторійський

† Ігнатій Димітріадський і Алмирський

† Никодим Кассандрійський

† Єфрем Ідрський, Спетський і Егінський

† Феолог Серський і Негітський

† Макарій Сидирокастронський

† Анфім Александрупольський

† Варнава Неапольський і Ставропольський

† Хризостом Мессинський

† Афінагор Ілійський, Ахарнийський і Петрополійський

† Йоанн Ланкадаський, Літійський і Рентинийський

† Гавриїл Новоіонійський і Філадельфійський

† Хризостом Нікопольський і Превезійський

† Феокліт Єрисоський, Афонський і Ардамеріонський

Делегація Польської Церкви

† Симон Лодзинський і Познанський

† Авель Люблінський і Холмський

† Яків Білостокський і Гданський

† Георгій Семятичський

† Паісій  Горлицький

Делегація Албанської Церкви

† Йоанн Корчинський

† Димитрій Гірокастринський

† Миколай Аполлонійський і Фієрський

† Антоній Ельбасанський

† Нафанаїл Амантійський

† Астій Вілідський

Делегація Церкви Чеських земель і Словаччини

† Михаїл Пражський

† Ісайя Шумперкський

† Єремія Швейцарський, глава Секретаріату Всеправославного Святого і Великого Собору

 

 

 

 

Коментарі


Розклад богослужінь

  • Щонеділі - Божественна  Літургія  о 9-00
  • Напередодні в суботу - Всенічне бдіння о 17-00
  • Щосуботи - Божественна Літургія о 9-00
  • Напередодні - в п'ятницю  утреня о 17-00 
  • Крім того напередодні  двунадесятих та великих свят - всенічне бдіння о 17-00
  • У свята - Божественна Літургія о 9-0

 У седмічні дні  Великого Посту з розкладом  Богослужінь  можна ознайомитиcь на дошці об'яв у храмі.

Нашою парафією  створено  електронний варіант псалтиря і молитвослова. Дивись тут  ПСАЛТИР і МОЛИТОВНИК   Скачуйте  на  Гугел плай

Ваші запитання

отаман
розкажіть будь ласка чи вінчають другий раз. як проводиться розвінчання?
Четвер, 16 червня 2011
Григорян
Здравствуйте, около месяца назад состоялась покупка подержаного автомобиля ( побывавшего в ДТП) Автомобиль ...
Четвер, 31 березня 2016
Ірина
Чи можна змінювати церкву - у п'ятницю бути в одній церкві на вечірній службі, а на наступний день, суботу, піти...
Субота, 19 листопада 2011
Олександр
Чи може римо-католик бути хресним батьком у православного?
Субота, 05 січня 2019