Свято-Покровська Церква, м. Полтава

"Свято-Покровський храм — перший храм, що побудований у Полтаві, після майже столітнього панування богоборчого режиму. Він постав на землях колишнього Покровського жіночого монастиря.
 Будівництво церкви велось силами парафіян і було закінчено у 1996 році ... "

 2.jpg13 листопада 2012 року на 78-му році життя, після тривалої тяжкої хвороби, помер Володимир Іванович Огризько, парафіянин Свято-Покровської церкви, член Всеукраїнського товариства «Просвіта», член Українського Православного Братства святого апостола Андрія Первозваного. Проводжали в останню путь покійного рідні, дузі і знайомі із Свято-Покровської церкви Полтави, де заупокійну службу відправив настоятель протоієрей Миколай Храпач, якому співслужив священик Вячеслав Рукас.

 

Народився Володимир Іванович 15 січня 1935 року в селі Вельбівка Гадяцького району в священицькій родині. Тяжка участь випала на долю Володимира. Коли йому було лише два рочки, батька  та діда (прот. Івана) репресували більшовики за антирадянську пропаганду і заслали до Сибіру на десять років. 

Після лихоліть воєнного і повоєнного часу Володимир Іванович здобуває освіту інженера в Дніпропетровському гірничому університеті  і з 1959р. по 1968р. працює на шахті у Волинської області. Стає заступником головного інженера шахти №1 м. Нововолинська. Бог зводить його з Надією Гордіївною, перед тим як їхати по направленню на місце роботи, 1959 року священик Іван Якимович Огризько вінчає їх у Вельбівській церкві.  З тих пір вони разом пройшли більш ніж 50-річний  шлях подружнього життя, виховали дітей, наставили на праведну путь онуків. В 1968 році переїздить на рідну Полтавщину. Спочатку працює на Полтавському заводі «Хіммаш», а з 1980 року - на ливарно-механічному заводі в Полтаві.

 «Він був душею й тілом з Україною», - говорить Надія Гордіївна. З перших процесів новітнього національного відродження Володимир Іванович учасник діяльності товариств «Рідного слова», «Просвіти», церковного відродження на Полтавщині. Любив і знав багато українських пісень і цю любов прагнув передати дітям та онукам. Коли онуків питають чому ті говорять гарною українською мовою, вони відповідають, що їхні дідусь і бабуся патріоти. Всі в родині співають українські пісні. Деякі з пісень наспівував вже будучи хворим, онукові Володимиру, який збирав полтавський фольклор. Сам успадкував цей дар, мабуть, від своєї матері, Ганни Василівни, яка мала чудовий голос. Любив подорожувати шляхами козацької слави; Каплунівка, могила Івана Сірка; Канів, Тарасова гора; Почаїв, відкриття пам’ятника Жертвам Голодомору на Зажур-горі  біля Лубен 1991р. – місця, які не міг оминути український патріот. «Він був справжнім українцем»,- прощаючись з Володимиром Івановичем, сказав голова товариства «Просвіта» в Полтавській області, народний депутат України Микола Кульчинський після похорону в Свято-Покровській церкві. Тому важкого удару завдала йому зрада українській церкві священика Стефана Водяника, який перейшов до московського патріархату. Володимир Іванович з числа перших активних парафіян Української автокефальної православної церкви. Разом із протоієреєм Миколаєм Храпачем він готував до першого Богослужіння 1991 року дзвіницю Успенського собору, робив престіл для служби; відновлював діяльність Свято-Миколаївської парафії в Полтаві. Разом з іншими парафіянами та членами Полтавського Православного Братства святого апостола Андрія Первозваного боровся за те, щоб Свято-Миколаївська церква залишилася в юрисдикції УПЦ Київського патріархату, незважаючи на всі підступи і залякування ворогів українського православ’я. Тому сімя пережила не одну безсонну ніч, коли каміння і куски асфальту летіли у вікна хати на голови сплячих дітей. Це все підкосило здоровя Володимира Івановича і з 2008 року він зліг і вже не міг працювати. Працелюбність – це ще одна риса, притаманна йому. Змалечку його привчали  до  праці. Вмів майструвати, побудував в Вельбівці хату, зробив інкубатор, займався лозоплетінням, яке стало допомогою для сімейного бюджету пенсіонерів. Любив рибалити і вже малим, голодного 1947 року, годував рідних. Два останні роки пролежав прикутим хворобою на ліжку і причастившись святих Христових Таїн відійшов до Бога.

Нехай Господь прийме душу раба свого Володимира Івановича Огризька серед вірних своїх, незрадливих серцем і душею.  

Голова Полтавського Православного Братства

святого апостола Андрія Первозваного

                                                    Олександр Ільченко

Коментарі


Розклад богослужінь

  • Щонеділі - Божественна  Літургія  о 9-00
  • Напередодні в суботу - Всенічне бдіння о 17-00
  • Щосуботи - Божественна Літургія о 9-00
  • Напередодні - в п'ятницю  утреня о 17-00 
  • Крім того напередодні  двунадесятих та великих свят - всенічне бдіння о 17-00
  • У свята - Божественна Літургія о 9-0

 У седмічні дні  Великого Посту з розкладом  Богослужінь  можна ознайомитиcь на дошці об'яв у храмі.

Ваші запитання

Юлія
Підкажіть будь ласка. Чи правда, що на хрестинах має бути лише золотий хрестик для дитинки? Чи можна срібний?
Субота, 02 квітня 2016
Елена
Добрый день! Разьясните как вести себя женщине в храме и в повседневной жизни во время менструации, что можно...
Четвер, 06 липня 2017
Андрій
Христос Воскрес!!! Таке прохання, я дуже хотів би знайти відео з проповідями митрополита Євсевія, цікавлюся ду...
Неділя, 15 квітня 2018
Галина
Доброго дня! Хочу звернутися до Вас з проханням пояснити як бути в данній ситуації. У нас в сім"ї багато нег...
Четвер, 14 серпня 2014