Свято-Покровська Церква, м. Полтава

"Свято-Покровський храм — перший храм, що побудований у Полтаві, після майже столітнього панування богоборчого режиму. Він постав на землях колишнього Покровського жіночого монастиря.  Будівництво церкви велось силами парафіян і було закінчено у 1996 році ... "

 

p1018415.jpg В період  Різдвяних  свят  у  нашому  храмі  було виявлено     відбиток  ікони  преподобного   Агапіта  Печерського  на  склі. Коли    ікону  витягли  з  кіоту  то  побачили  відбиток  цієї  ікони  на  склі.  Це  явище   парафіяни  та   духовенство  сприйняло  як  добрий  знак -  Господь стверджує  нас  у вірі. О.  Миколай  розповідає: 10  січня   було  знято  ікону  преподобного   щоб   накласти  сусальне  золото  на  німб . Як  же  ми  були здивовані  коли  побачили  що  на  склі   була  ще одна  ікона  неначе  фотонегатив,  але  цікаво  що  проявилася  лише  та  частина  ікони  на  якій  зображено  преподобного  Агапіта   печерського   ,  пейзаж  же  зовсім  не  відбився на  склі.  Ікона  уже  більше  трьох  років  знаходиться  у храмі .  В ній є  частинка  мощей  преподобного  отця. Почергово ми  служили   молебні  з  акафістом до  преподобного  та  до  Київо-печерських  святих.  І ось Господь порадував  нас   цим  добрим  знаменням. Слава  Богу  за  все.

 b_265_265_16777215_00_images_novunu_img_7138.jpgb_265_265_16777215_00_images_img_7146.jpg

Житіє преподобного  Агапіта.

Коли був прославлений преподобний отець наш Антоній Печерський даром зцілення, прийшов до нього з Києва в печеру блаженний цей Агапіт, бажаючи душевного зцілення через постриг у святий чернечий чин, що й отримав. І став ревним послідовником рівноапостольного життя преподобного Антонія, його ж діл очевидцем був: як великий той муж сам служив хворим і молитвою своєю їх зцілював, проте приховував дар, молитві своїй даний, зілля їм з їжі своєї, наче лікувальне, подаючи. Це бачивши, блаженний Агапіт багато літ трудився, наслідуючи у подвигах святого старця. Коли хворів хтось із братів, покидав блаженний келію свою (не було що вкрасти в ній) і приходив до хворого брата, і служив йому, піднімаючи, і кладучи, і на руках своїх носячи. Богові ж ненастанно молився за спасення хворого, хоч, бувало, і не відступала хвороба, — то так Бог благоволив, щоб віру і молитву раба свого Агапіта примножити. І так, наслідуючи подвиги преподобного Антонія, сподобився блаженний цей Агапіт стати причасником тої ж з ним благодаті: зцілював молитвою своєю всіх хворих, їм же також давав зілля, яке собі їсти варив. Через те і лікарем прозвали його. Про нього ж розійшлася слава у граді, і багато хворих приходило до нього і здоровими поверталося.

Був же тоді в граді Києві лікар один, родом і вірою вірменин, вмілий вельми у лікуванні, що й ніколи раніше не було такого. Бо, лише поглянувши на хворого при смерті, зразу називав йому день і час смерти, і ніколи не змінювалося слово його, тому такого ніяк уже не хотів лікувати. З таких хворих принесли одного до Печерського монастиря — був це перший у князя Всеволода боярин. Його ж вірменин до відчаю привів: прорік йому через вісім днів смерть. Блаженний же Агапіт помолився за нього, дав йому з'їсти зілля, яке сам їв, — і здоровим зробив. І зразу розійшлася про нього слава по всій землі руській. Вірменин же, заздрости стрілою зранений, почав докоряти блаженному і послав у Печерський монастир одного на смерть присудженого, йому ж смертельного зілля дати звелів, щоб, скуштувавши перед Агапітом, помер. Блаженний же, бачивши, що хворий помирає, дав йому того ж зілля, яке сам їв, молився за нього — і так визволив приреченого на смерть. Відтоді найбільше озброївся на блаженного іновірний той вірменин і намовив одновірців своїх, аби дали самому Агапітові смертельне зілля випити. Блаженний же, випивши, без шкоди залишився. Знає-бо Господь, як благочестивих від напасти визволяти, як сказав: "Якщо і щось смертельне вип'ють, не зашкодить їм".

Після цього розхворівся у Чернігові князь Володимир Всеволодович Мономах, якого старанно лікував вірменин, проте нічого не досягнув, але, навпаки, недуга більшою стала. Тому князь, при кончині будучи, послав до ігумена Печерського, а був уже тоді Йоан, просячи, аби послав до нього в Чернігів блаженного Агапіта задля лікування. Ігумен же, покликавши ченця, сповістив прохання князя, але блаженний Агапіт (якого ж ніколи не бачили, щоб виходив за ворота і лікував поза монастирем) зі смиренням відповів: "Якщо до князя в такому ділі піду, то й до всіх піду. Прошу тебе, отче, не вели мені за монастирські виходити ворота — через славу людську, від неї ж обіцяв я перед Богом до останнього свого подиху втікати. Коли захочеш, краще в инший край піду і повернуся сюди, коли напасть ця мине". Розумів же посланець княжий, що не зможе самого блаженного Агапіта до свого пана прикликати, — почав просити, аби принаймні зілля на зцілення подав. Тому, примушений від ігумена, блаженний дав посланцеві зілля зі своєї їжі. Коли ж його принесли і князь скуштував, зразу здоровим став, молитвами блаженного.

Тоді князь Володимир Мономах прийшов сам у Печерський монастир, хотівши бачити того, через кого Бог здоров'я йому дарував. Ніколи-бо не бачив блаженного, якого вшанувати даром маєтку бажав. Але Агапіт не хотів на землі славним бути — сховався, тому князь принесене для нього золото віддав ігуменові. Проте незадовго послав знову той-таки Володимир одного з бояр своїх з великими дарами до блаженного Агапіта. Коли посланець знайшов його в келії, поклав перед ним те, що приніс. Блаженний же мовив йому: "О дитино, я ніколи ні від кого нічого не брав, бо ніколи не зцілював силою своєю, але Христовою. Не потребую тому й нині цього". Відповів боярин: "Той, хто послав мене, знає, отче, що не потребуєш нічого, але прошу тебе задля утішення сина твого, якому ж Бог здоров'я через тебе дарував, прийми це і віддай (якщо угодно) вбогим". Сказав йому старець: "Оскільки так промовляєш, з радістю прийму. Скажи ж тому, хто послав тебе, що й инше, скільки має, чужим є, нічого з того не зможе взяти з собою, з життя відходячи, тому ж хай роздасть те убогим, бо сам Господь серед них, що визволив його від смерти, я ж нічого б не досяг". І прошу, щоб не чинив мені непослуху в тому, аби гірше не постраждати". Це сказавши, взяв блаженний Агапіт принесене золото і пішов з ним із келії, наче щоб сховати. Винісши з келії, кинув його, сам же, утікши, сховався. Боярин же вийшов і побачив кинені перед воротами всі дари, взяв їх і віддав ігуменові Йоану. Тоді повернувся до князя і розповів йому про блаженного все, що бачив і чув. І розуміли всі, що блаженний Агапіт — справжній раб Бога, від Нього одного винагороди потребує, а не від людей. Князь же, не насмілюючись не послухати святого, почав, не шкодуючи, роздавати майно своє убогим.

По багатьох трудах і подвигах богоугодних розхворівся і сам безкорисливий цей лікар — блаженний старець Агапіт. Про те довідавшись, вищезгаданий той лікар-вірменин прийшов до нього, щоб відвідати, і почав змагатися з ним у лікарській майстерності, питаючи, яким зіллям лікувати ту недугу. Відповів блаженний: "Господь сам як лікар душі і тіла здоров'я подасть". Зрозумів же вірменин, що він цілковитий невіглас у лікуванні, і сказав до своїх: "Не вміє цей нічого з нашого уміння". Тоді ж, взявши його за руку, сказав: "Правду кажу, що на третій день померти маєш. Якщо зміниться слово моє, тоді я зміню своє життя і стану таким самим монахом". Блаженний же з гнівом сказав: "Чи такий спосіб твого лікування? Про смерть краще, ніж про допомогу свою, розповідаєш. Якщо вмієш лікувати, то дай мені життя. Якщо ж цим не володієш, чому мені докоряєш, присуджуючи, що на третій день помру? Мені-бо сповістив Господь, що через три місяці маю відійти до Нього". Сказав йому знову вірменин: "Ось ти вже цілий змінився, такі не живуть довше трьох днів". Був-бо той знеміг вельми, що ані ворухнутися не міг. Між тим принесли до блаженного Агапіта такого самого недужого з Києва на зцілення. Блаженний же предивною Божою допомогою зразу встав, наче не хворий, і, взявши звичне своє зілля, яке мав для їдження, показав вірменину, кажучи: "Ось зілля лікування мого. Подивись і зрозумій". Той же, бачивши, сказав святому: "Не є це з нашого зілля, але, думаю, з Олександрії". Посміявся блаженний з невігластва його, дав хворому скуштувати зілля того і помолився — зразу здоровим його зробив. Тоді сказав до вірменина: "Дитино, прошу тебе, з'їж те зілля зі мною, якщо тобі угодно, бо не маю чим почастувати тебе". Відповів йому вірменин: "Ми, отче, цього місяця чотири дні постимо і нині піст маємо". Чуючи ж це, блаженний спитав його: "Хто ти і якої віри?" Той же відповів: "Чи ти не чув про мене, що я вірменин?" Блаженний сказав до нього: "Як-бо ти насмілився увійти сюди й осквернити келію мою, ще ж і триматися за грішну мою руку? Вийди від мене, іновірцю й нечестивче". Той же, осоромлений, пішов. Блаженний Агапіт після того, за пророкуванням своїм, прожив три місяці і, трохи похворівши, до Господа відійшов у 1-й день місяця червня. І тому, що лікарем на землі був безкорисливим, уже на небі, де нема болю, винагороду велику прийняв. Чесні ж його мощі спорядивши, брати, за звичаєм, зі співом у печері поклали. По смерті ж святого прийшов вірменин у монастир Печерський і сказав ігуменові: "Відтепер уже покидаю вірменську єресь і справді вірю у Господа Ісуса Христа. Для Нього ж працювати бажаю у чернечому святому чині. Явився-бо мені блаженний Агапіт, кажучи: "Ти обіцяв чернечий прийняти образ. Якщо обдуриш — з життям і душу стратиш". Я ж вірю, що той, хто явився мені, — святий. І якби хотів довгий час жити тут — дарував би йому Бог. Я зрозумів тоді — не бути йому й трьох днів, Бог же дав йому три місяці, і якби я сказав, що не жити йому трьох місяців, жив би три роки. Тому нині думаю, що сам захотів відійти від нас, що святий бажав Царства святих, і хоч переставив його Бог з життя тимчасового в обителі цій, та життя вічне дарував йому в Обителях Небесних. Тому ж бажаю виконати швидко наказ святого мужа цього". Це чувши від вірменина, ігумен постриг його в чернечий святий чин, настановивши досить лікаря тіл чужих, аби вправний був у лікуванні душі своєї, наслідуючи блаженного Агапіта. Той же, творячи подвиг, богоугодно життя своє перепровадив і в тому ж монастирі Печерському блаженну прийняв кончину на честь лікаря душ і тіл Господа нашого Ісуса Христа з безначальним Його Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь. День  памяті  14  червня та 11 жовтня.


Коментарі


Розклад богослужінь

  • Щонеділі - Божественна  Літургія  о 9-00
  • Напередодні в суботу - Всенічне бдіння о 17-00
  • Щосуботи - Божественна Літургія о 9-00
  • Напередодні - в п'ятницю  утреня о 17-00 
  • Крім того напередодні  двунадесятих та великих свят - всенічне бдіння о 17-00
  • У свята - Божественна Літургія о 9-0

 У седмічні дні  Великого Посту з розкладом  Богослужінь  можна ознайомитиcь на дошці об'яв у храмі.

Нашою парафією  створено  електронний варіант псалтиря і молитвослова. Дивись тут  ПСАЛТИР і МОЛИТОВНИК   Скачуйте  на  Гугел плай

Ваші запитання

Андрій
Христос Воскрес!!! Таке прохання, я дуже хотів би знайти відео з проповідями митрополита Євсевія, цікавлюся ду...
Неділя, 15 квітня 2018
Юлія
Підкажіть будь ласка. Чи правда, що на хрестинах має бути лише золотий хрестик для дитинки? Чи можна срібний?
Субота, 02 квітня 2016
Володя
Слава Ісусу Христу! Чи можна топити малих кошенят, якщо немає можливості їх утримувати, а сама кішка досить ча...
Неділя, 14 серпня 2011
валентина
Доброго дня! Зараз в ЗМІ на СТБ програма "Битва екстрасенсів" набуває широкої популярності, їдуть в Укра...
Субота, 26 квітня 2014