Свято-Покровська Церква, м. Полтава

"Свято-Покровський храм — перший храм, що побудований у Полтаві, після майже столітнього панування богоборчого режиму. Він постав на землях колишнього Покровського жіночого монастиря.
 Будівництво церкви велось силами парафіян і було закінчено у 1996 році ... "

ХРИСТОС  ВОСКРЕС !  ВОІСТИНУ  ХРИСТОС  ВОСКРЕС !

Християнська бібліотека

П Р А В О С Л А В' Я

Православ'я — одне з найбільших у світі віровчень, поширене серед багатьох народів, що розмовляють різними мовами. Це один із трьох основних напрямків християнства, який історично склався, сформувався як його східна гілка. Поширене воно головним чином у країнах Східної Європи, Близького Сходу, на Балканах.

Богословські основи православ'я сформувалися у Візантії, де воно було панівною релігією в IV—XI ст.
Основою віровчення визнане Священне писання (Біблія) і Священний переказ (постанови, затверджені сімома Вселенськими соборами в IV—VIII ст., а також праці найбільших церковних авторитетів, таких як Афанасій Олександрійський, Василь Великий, Григорій Богослов, Іоанн Дамаскін, Іоанн Златоуст). На долю цих отців церкви випало формування основних положень віровчення.

 

Основу православного віровчення склав Нікеоцаргородський Символ віри, що був затверджений на перших двох Вселенських соборах 325 і 382 р. Ці основи віровчення (догмати) сформульовані в 12 членах (параграфах), у них викладені уявлення про Бога як творця, його ставлення до світу, людини, сюди ж були віднесені уявлення про триєдність бога, боговтілення, спокуту, воскресіння з мертвих, хрещення, загробне життя й т. ін.

Усі догмати церква оголосила абсолютно істинними, незаперечними, вічними, повідомленими людині самим Богом, Пізнання Бога повинне досягатися не стільки розумом, скільки усім своїм життям, основою його пізнання повинна стати віра.
Важливе місце в будь-якій релігійній системі займає релігійний культ. Під культом мається на увазі релігійне шанування різних предметів і надприродних істот, у формі таїнств, обрядів, жертвоприносин і т. ін. У православ'ї дотримуються таїнств, під час яких, за вченням церкви, на віруючих сходить особлива благодать. Церква визнає сім таїнств.

1. Хрещення — одне з головних таїнств, що символізує прийняття людини в лоно християнської церкви. Віруючий при триразовому зануренні тіла у воду із закликанням Бога-Отця, і Сина, і Святого Духа отримує духовне народження.

2. Таїнство причащання, або святої євхаристії, займає важливе місце в християнстві. Віруючі куштують так зване причастя, що складається з хліба і вина, вірячи в те, що вони вкусили тіла й крові Христової і в такий спосіб прилучилися до свого божества.

3. Таїнство покаяння — визнання і каяття у своїх гріхах перед священиком, що прощає винного від імені Ісуса Христа.

4. Таїнство миропомазання — своєрідна допомога Божа, що допомагає людині зберегти душевну чистоту, отриману при хрещенні, яка зростає і зміцнюється в духовному житті. Полягає миропомазання в тому, що тіло людини змазують ароматичною олією, що і передає божественну благодать.

5. Таїнство езященства має особливий сенс для християнської церкви. Це таїнство відбувається при посвяченні в духовний сан. Право здійснення цього таїнства належить тільки єпископові, тому що тільки єпископ може передати тому, хто посвячується, особливого роду благодать, якою з цього моменту володітиме новий священнослужитель протягом усього свого життя.

6. Таїнство шлюбу утвердилося в християнстві одним із найостанніших (XIV ст). Церковний шлюб — єдина істинна форма шлюбу, тобто світський шлюб церквою не визнається. Таїнство шлюбу відбувається в храмі при вінчанні, молодих настановляють на довге і щасливе спільне життя від імені Ісуса Христа.

7. Таїнство єлеєосвячення (соборування) здійснюється над хворою людиною і полягає в змазуванні її тіла оливою (єлеєм), що вважається священною. Такою дією закликається до хворого благодать Божа, що зціляє від душевних і тілесних хвороб, тобто від гріхів.

Православна церква також надає великого значення святам і постам. Свята освячені в церковних календарях і, як правило, жоден день у році не проходить без того, щоб не відзначалася та або інша подія. У день цієї події встановлюються особливі пісні, молитви й обряди. Піст, як правило, передує великим церковним святам. Суть посту — «очищення і відновлення людської душі», приготування до важливої події релігійного життя. Великих багатоденних постів у російському православ'ї чотири: перед Великоднем, перед днем Петра і Павла, перед Успінням Богородиці й перед Різдвом Христовим.
<Найбільш шановане загальнохристиянське свято — Великдень. До нього примикають двунадесяті свята — 12 найзначніших свят православ'я: Хрещення Господнє, Стрітення, Благовіщення, Преображення, Різдво Богородиці, Введення в храм Богородиці, Успіння Богородиці, Трійця (п'ятидесятниця), Вхід Господній до Єрусалима, Вознесіння Господнє, Воздвиження хреста Господнього і Різдво Христове

 

СВЯТИТЕЛЬ ТИХОН ЗАДОНСЬКИЙ

Духовні настанови

Ціль наша - спасіння і Життя Вічне

Для Вічного Життя створені ми Творцем нашим і до нього словом Божим покликані, Святим Хрещенням оновлені, і Христос, Син Божий, заради того у світ прийшов, щоб нас до нього покликати та привести, - і Він один необхідно потрібний. Тому перше зусилля та турбота твоя про те нехай буде, щоб його отримати. Без нього все - ніщо, хоч і цілий світ здобудеш. Для отримання його всякий гріх і пристрасть до суєти світу цього перешкоджають, бережись же, щоб не втратити Вічне Життя. Тимчасове життя бережеш, хоча й неодмінно залишиш його, і все робиш, щоб його не втратити; наскільки незрівнянно більше треба берегти Вічне Життя й усе старання прикладати, щоб того не втратити! Все тимчасове проти вічного - ніщо. Шукай же Вічне Життя, як єдине твоє правдиве добро, і всього того, що двері до нього зачиняє, уникай. Бог чоловіколюбивий хоче для тебе спасіння: нехай буде це хотіння й твоїм. Бажай же та шукай того, як голодний - їжі, спраглий - пиття, і отримаєш, що бажаєш.

Правдиві християни в цьому світі живуть, як подорожні, мандрівники та прибульці; і завжди на Небесну батьківщину вірою та душевними очима споглядають і досягнути прагнуть. Будь же й ти у світі цьому мандрівником та прибульцем, і безперестанно на батьківщину свою Небесну споглядай, і таку отримати старайся.

Життя наше в світі цьому – не що інше, як безперестанна подорож до майбутнього віку.

Люби Бога і дякуй йому за все

Бог є твій Творець, Визволитель, найвищий Благодітель і благий Промислитель. Він як створив тебе, так від тоді всяке добро тобі подає. Без добра Його і хвилини жити не можеш. Не бачиш ти Благодітеля свого тілесними очима, але бачиш благодіяння Його, які подає тобі: бачиш сонце, місяць та зорі Його, які світять тобі; бачиш вогонь, який зігріває тебе і варить їжу тобі; бачиш воду, яка напоює і омиває тебе; бачиш їжу, яка насичує тебе; бачиш одяг, яким покривається наге тіло твоє; бачиш й інші незліченні блага, які Він подав тобі в потребі твоїй і на розраду твою. Бачачи ж і отримуючи благодіяння, всюди й завжди з любов'ю невидимого Благодітеля свого згадуй і за усі благодіяння від чистого серця дякуй Йому. Найбільше і найвище Його благодіяння - що благоволінням Його прийшов до нас Христос, Єдинородний Син Його, і чесною Своєю Кров'ю і стражданням відкупив нас від диявола, пекла та смерті. Незбагненна відкрилася нам тоді благодать Божа. Треба ж і нам завжди на це велике і умом неосяжне діло Боже вірою дивитися і безперестанно про нього пам'ятати; і Богу, Який нас, недостойних, так полюбив, з усього серця приносити вдячність; поклонятися Йому, хвалити, співати і славословити Його серцем і устами: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій, і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого (Лк. 1, 68 - 69). Пам'ятай же і ти завжди велике це діло Боже, і дивуйся тому, і від серця дякуй Богові, і живи так, як хоче Бог, що прийшов у світ грішників спасти, щоб не образити Його своєю невдячністю. Хоче Він тебе спасти, так що і в світ заради тебе прийшов, і постраждав, і помер святою плоттю Своєю, - виконуй же й ти святе хотіння Його і з усією ретельністю дбай про спасіння душі своєї. Будь вдячний Йому і живи смиренно, любовно, лагідно та терпеливо, як Він Сам жив і того хоче від тебе.

Всюди та в усьому з любов'ю помічай Господа Бога твого і святу любов Його до нас. Все, що бачиш на землі, і на небі, і в домі твоєму, збуджує тебе до згадування Господа Бога твого і любові Його святої. Любов Божа обіймає нас: всяке творіння Боже про любов Його до нас свідчить. Бачачи ж творіння Боже і користуючись ним, говори в собі так: це є діло рук Господа Бога мого, і заради мене воно створене. Ці світила небесні: сонце, місяць та зорі – Господа Бога мого є твором, цілому всесвіту і мені вони світять. Ця земля, на якій я живу, яка плоди мені і худобі моїй вирощує, і все, що на ній є, Господа мого є твором. Ця вода, яка мене і худобу мою напоює, Господа мого є добро. Ця худоба, яка мені служить, Господа мого є твором, і мені на службу від Нього дана вона. Цей дім, в якому я живу, Боже добро є, і мені він даний від Нього для заспокоєння мого. Ця їжа, яку я вкушаю, Божий дар є, мені для зміцнення та втішання немічної плоті моєї даний. Цей одяг, в який одягаюсь, Господь Бог мій подав мені заради прикриття нагого тіла мого, та інше.

Цей образ, образ Христовий, є образ Спасителя мого, Який заради мене в багатобідний світ прийшов спасти мене вмерлого, і постраждав, і помер за мене, і так від гріха, диявола, смерті, пекла відкупив мене. Поклоняюся невимовному чоловіколюбству Його.

Цей образ Богородиці є образ Пресвятої Діви, Яка Господа Бога мого Ісуса Христа плоттю без сімені народила. Благословенна між жінками Матір, що Бога плоттю породила, і благословен плід утроби Її! Блаженне лоно, що носило Господа Бога мого, і сосці, які Його кормили!

Цей образ Предтечі є образ великого Пророка, який від Бога посланий перед Спасителем моїм Ісусом Христом і про Нього, Який вже прийшов у світ, звістив людям і вказував на Нього: Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає. (Йн. 1, 29), - і Того хрестити сподобився у водах Йорданських.

Цей образ Апостола є образ учня Спасителя мого, який сам Його бачив і спілкувався з Ним: і коли чуда робив, Його бачив, і коли навчав, чув, і коли страждав за спасіння світу, і воскреслого з мертвих, і коли вознісся на Небо, бачив, - і від Нього посланий у вселенну проповідувати Святе Євангеліє Його.

Цей образ мученика є образ того подвижника, який став до крові за честь Спасителя мого Ісуса Христа, і за ім'я Його святе життя свого не пощадив, і благочестиву нашу віру, як істинну, пролиттям крові своєї утвердив.

Це слово, Святе Письмо, яке я чую, є слово Боже, є слово уст Його, уста Господні промовляють це, і нині через нього Бог мій мені каже: Ліпший для мене закон уст твоїх, ніж гори золота й срібла. (Пс. 119, 72). Господи! Дай мені вуха чути слово Твоє святе.

Цей дім священний, церква, в якій я стою, є храм Божий, в якому від вірних, братії моєї, приносяться Богу моєму молитва та славослів'я. Ці священні голоси, славослів'я та молитва спільна, є ті голоси, якими спів, подяка, хвала і славослів'я посилаються святому імені Бога мого.

Цей священний муж, єпископ чи ієрей, є найближчий служитель Бога мого, який мені та іншим людям, братії моїй, сповіщає дорогу спасіння.

Цей брат мій, кожна людина, є улюблене твір Бога мого, як і я, - твір, на образ Божий і на подобу створений і впав; Кров'ю Сина Божого, Спасителя мого, як і я, відкуплений і до вічного життя словом Божим покликаний. Треба мені його любити, як улюблений твір Бога мого, любити, як себе самого люблю, і не робити йому нічого, чого собі не хочу, і робити йому те, що собі хочу. Бо так повелів Бог мій.

Словом, будь-який випадок і будь-яка річ можуть і повинні збуджувати тебе до любовного згадування Господа Бога твого та показувати любов Його до тебе, так що і саме покарання від любові Його до нас буває, за написаним: кого Господь любить, того карає (Євр. 12,6). Поминай же всюди, в кожному випадку і в кожній речі ім'я Господа Бога твого. Бережись забувати Благодітеля, задовольняючись благодіянням Його, щоб не виявитися Йому невдячним. Адже забуття благодітеля є явним знаком невдячності.

Бог є найвище Добро, від Якого всяке інше добро і блаженство, яке є і може бути, походить. Блаженство без Бога є окаянство та бідність, життя -смерть, радість і солодкість - гіркота. З Богом жити і в нещасті є щастя; в убогості - багатство; в безславності - слава; в безчесті - честь; в скорботі - розрада. Без Бога не може бути правдивого спокою, миру та втіхи. Тому люби Його, як найвище добро твоє і блаженство, люби більше від усякого творіння, більше від батька й матері, більше від жінки та дітей, більше від себе самого. До Нього Єдиного приліпляйся серцем твоїм і найбільше Єдиного Його бажай та шукай. Він - вічне твоє добро і блаженство, без Нього і в нинішньому віці нема, і в майбутньому не буде життя та блаженства. Всяке створіння Боже - добро, але Творець незрівнянно кращий. Люби ж і бажай те найправдивіше Добро, як суттєве, безначальне, присносущне і незмінне, від Якого всі створіння добрими зробилися.

Любов - це перше і головне почуття, яким повинні бути закарбовані всі наші відносини до Бога; але любов холодна, яка нічим не виражає себе, не що інше є, як пустий привид, безжиттєве зображення, подібне на живописне зображення вогню, який, при всій яскравості кольорів, ні не світить, ні не зігріває. Тому що якщо віра, за свідченням апостола, без діл мертва є (Як. 2, 20), то яким чином любов може існувати без них - любов, від якої сама віра запозичує свою силу і дієвість (див.: Гал. 5, 6)?

Правдиво почитай Бога

Бога почитай не зовнішньо, але доброю совістю, страхом, любов'ю, послухом, вдячністю, молитвою, вірою. Бо Бог є дух нематеріальний, тому не чимось іншим, як тільки духом і правдою почитається.

Ім'я Боже з пошаною, страхом і благоговінням поминай, і то лиш в тих випадках, коли треба поминати. Ім'я Боже святе та страшне, і ті, хто поминає Його з непошаною важко грішать. Почитай ім'я Боже, як Самого Бога. Царя земного ім'я з пошаною поминаєш, як і належиться; тим більше Царя Небесного ім'я, для Ангелів та душ святих любе й солодке, з високою пошаною поминати треба.

Правильно поминається ім'я Боже в молитві, славослів'ї, подяці, хвалінні, в піснях духовних та бесідах, в розмовах, які християнам подобають, тобто, про святе слово Боже, про Закон і Євангеліє, про прихід Христовий у світ, про життя Його на землі, страждання та смерть Його заради нас, про смерть людини і суд Христовий, про вічні муки та Вічне Життя, та інше. В інших розмовах, без крайньої потреби не поминай імені Божого, і якщо потреба буде пом'янути, з обачністю та належною пошаною поминай.

В неправді та жартах бережись пом'янути ім'я Боже, щоб не постиг тебе відразу Суд Божий: Бо Бог наш - вогонь, що пожирає (Євр. 12, 29).

Ввійшла у звичай божба, як от: їй-Богу, на то Бог, свідок Бог, бачить Бог, на то Христос, та інше. Це не інше що є, як сатанинська вигадка, на зневагу імені Божого і загибель людей винайдена. Ти бережись так і подібно божитися. Коли потрібно буде тобі утвердити істину, буди тобі слово Христове: так, так; ні, ні (Мт. 5, 37). Решта все - від неприязного духа.

Старайся догоджати Богу

Старайся Богу догоджати вірою та послухом, тобто, роби те, чого Він хоче і що Йому угодне, і не роби того, чого Він не хоче і що Йому не угодне. Без послуху що не робить людина - не угодне Богу.

Ухиляйся від зла і твори добро заради Бога, а не заради іншої якоїсь причини: те заборонив, а це звелів Бог. Все те не угодне Богу, що не заради Бога робиться. Нехай буде завершенням всіх діл твоїх - воля Божа, яка не хоче зла, а хоче добра.

Спасіння в Господі Ісусі Христі

Спасіння твого ні в чому іншому не покладай, як тільки в Єдиному Христі Ісусі, Спасителі світу. Якщо істинно віруєш, що Він за тебе постраждав та помер і є Спаситель твій, то люби Його всім серцем твоїм, слухай Його та догоджай Йому, як Спасителю своєму, і всю надію спасіння в Ньому Єдиному покладай і стверджуй. Неодмінно повинні ми добрі діла творити, як християни, але спасіння від Єдиного Христа просити та очікувати повинні.

Будь уважним до слова Божого

Слово Боже, тобто, Святе Письмо, пророками та апостолами нам передане, люби як і Самого Бога: Боже слово є слово уст Божих. Якщо Бога любиш, то неодмінно і слово Боже любиш. Бо воно є послання Боже до нас, недостойних, і найвищий Його дар, нам заради спасіння поданий: якщо любиш Того, Хто послав, люби й посланий від Нього лист до тебе. Слово Боже мені, тобі та всім дане від Бога, щоб кожен, хто хоче спастися, через нього спасіння отримав. Коли цар земний до тебе напише лист, любиш такий і з любов'ю й радістю прочитуєш його. Наскільки більше лист Царя Небесного, слово Боже, любити і з любов'ю та радістю прочитувати треба.

Слово Боже не заради того дане нам, щоб воно лежало, на хартії написане, але щоб ми користувалися ним духовно, просвічувалися, на шлях істинний та спасіння наставлялись, звичаї свої виправляли і за правилом його у світі цьому жили і Богу догоджали. Якщо ж хочеш бути правдивим християнином, неодмінно старайся жити за правилом його. Бо слово Боже є насіння Небесне: має в нас плід виростити, собі подібний, тобто, святе і Небесне життя. Інакше воно звинуватить нас в день Страшного Суду Христового. Живи ж так, як слово Боже вчить, і за ним себе виправляй.

Початок мудрості - острах Господній

Без віри живої та страху Божого благочестиво жити неможливо. Віра жива від розважання слова Божого і Святого Духа в серці людському збуджується. Заради цього треба читати слово Боже, прислухатися до нього і молитися, щоб Сам Бог світильник віри в серці нашому запалив.

Страх Божий народжується, в основному, від розважання про всюдисущість та всезнання Боже. Бог всюди. Де б ми не знаходилися, з нами Він. Що б ми не робили, говоримо, мислимо - все перед святими очима Його відбувається. Він набагато краще діла наші знає, ніж ми самі.

Розважай про це, християнин, і з поміччю Божою зародиться в тобі страх Божий. Страх Божий буде тебе всюди і в кожному ділі остерігати та виправляти, від всякого зла відвертати і до всякого добра заохочувати. І так день за днем будеш кращим. Май же завжди перед душевними очима Бога і здобудеш страх Божий, наслідуючи псалмопівця Давида: Господь - передо мною завжди (Пс. 16, 8).

- Хто мудрий? - Той, хто всюди і завжди безпечно поступає і невидимого Бога, як видимого, перед собою має.

Випробовуй себе

Велико й преславно - бути християнином! Але озирнемося та перевіримо себе, чи істинно є ми християни, за словами апостольськими: Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі (2 Кор. 13, 5), бо без віри християнин бути не може. Показуємо знаки християнства, але чи маємо всередині себе правдиве християнство? Все зовнішнє без внутрішнього ніщо, і знаки зовнішні без самої істини є неправда та лицемірство. Хвалимося всі вірою – але чи чинимо діла, відповідні до віри, як каже апостол кожному: Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру. (Як. 2, 18)? Називаємося християни - від Христа, - але чи розіп'яли плоть з пристрастями і похотями, як подобає християнам, які вірять в Розп'ятого Христа, як каже апостол: Ті ж, що є Ісус-Христові, розп'яли тіло з його пристрастями та пожадливостями (Гал. 5, 24)? І чи відчуваємо в собі духовне радісне єлею помазання? Віруємо в Євангеліє – чи достойно Євангелія живемо? Ісповідуємо та призиваємо Бога правдивого – але чи догоджаємо Йому вірою та чистою совістю, чого Він від нас вимагає? Слухаємо святе Боже слово – але чи уважні до нього і чи виправляємо себе за ним? Причащаємося Святих і Животворних Тайн Тіла та Крові Христових – але чи оновлюємося ми від Святого Причастя і чи дозріваємо в духовну, нову людину? Це та інше розгляньмо та озирнімося, як живемо, як спілкуємося, як мислимо, як говоримо, як працюємо, яким серцем перед Богом, всевидячим, обертаємося і яким один з одним обходимося. І розглянувши, виправимо себе, щоб не тільки іменем, але й істиною бути християнами. Зробилися ми благодаттю Божою християнами – постараємося істинне християнство всередині себе мати. Хрестилися ми в Єдиного Триіпостасного Бога і отримали дар святості та оправдання - постараємося зберегти до кінця Небесний цей скарб. Віруємо в Розп'ятого Ісуса Христа - постараємося вірою й наслідувати Його і, взявши кожен хрест свій, за Ним йти. Ісповідуємо і призиваємо Небесного Бога -постараємося і догоджати Йому Небесними звичаями. Слухаємо Боже слово - постараємося і жити так, як воно навчає нас. Очікуємо воскресіння мертвих і життя будучого віку - постараємося і обертатися в світі цьому достойно воскресіння мертвих і життя будучого віку і, відвернувшись від суєти світу цього, до єдиних вічних благ прагнути. Приступаємо до Святої і Небесної трапези Тайн Христових – постараємося, щоб Хліб цей Небесний і Животворний обертався в життя, освячення, просвічення, оновлення, радість та втіху душевну. Так віру нашу від діл наших покажемо, так не тільки іменем, а й насправді будемо християнами.

Неможливо достатньо описати і оплакати жалюгідний стан того християнина, який після Святого Хрещення вдався в беззаконні діла і беззаконнує. Всього того блаженства позбавляється, якого в Хрещенні Божою благодаттю сподобився, і самовільно вкидає себе в біду, від якої визволився вже, навіть в більшу потрапляє біду. Бо пізнав істину, але в ній не хотів жити; пізнав Бога, але Його не хотів почитати, пізнав шлях до вічного блаженства, але ним не хотів йти; обіцяв Богу працювати, але в тому Йому збрехав; обмився, освятився, оправдався, але все те втратив; став дитиною Божою, але це преславне благородство втратив; став наслідником Вічного Життя і Царства, але це наслідство погубив. Як витягнута з рову глибокого людина знову в рів той падає, так беззаконний християнин виведений був із рову загибелі вічної, але знову самовільно вкидає себе в рів цей. До цього жалюгідного стану належать:

1) блудники, перелюбники та всі, що якимсь чином себе оскверняють;

2) злодії, хижаки, грабіжники і ті, що будь-як неправедно чуже добро викрадають;

3) люди злісні, які життю ближнього свого шкодять;

4) лукавці, хитруни, лицеміри і ті, хто підлесливо з ближніми своїми поступають;

5) наклепники, ті, що сваряться, ті, що хулять;

6) судді, які за помстою і дарами, а не за справедливістю присяги і правдою, судять;

7) пани немилосердні;

8) купці, які погану річ за добру, і дешеву за дорогу, і гнилу за здорову продають і беруть за товар більшу ціну, ніж він вартує;

9) ті, які чари творять, і кличуть таких в доми свої;

10) всі, хто проти совісті і безстрашно Закон Божий порушують.

Озирнись та остережись, щоб не бути вічним бранцем диявола та загибелі.

Бережись гріха та слухай свою совість

Усякого гріха, як смертоносної отрути, бережись: всякий гріх великого Бога ображає і прогнівляє, а грішника відлучає від Бога і вічному спасінню перешкоджає. Бережись же гріха, щоб не навічно умертвити тебе.

Коротка гріха є солодкість, але за ним вічна смерть послідує.

Що совість забороняє тобі робити, того не роби: що совість непогрішна забороняє, те забороняє і Закон Божий. Совість добра згідна с Законом Божим, який каже: не вбий, не вкради та інше. Те ж чуєш і в совісті твоїй, і вона те саме тобі говорить. Бережись же робити те, що совість забороняє, щоб не вразити душу твою, вразивши совість.

Нехай мене всі хулять, тільки б мене совість хвалила.

Вибирай краще померти, ніж згрішити проти совісті.

Краще лише від совісті втішатися, хоч і весь світ порочить, ніж совістю звинувачуватися, хоча й увесь світ хвалить.

Краще зранене тіло мати, ніж гріхами зранену совість; краще всякі зовнішні біди приймати, ніж мати цю одну внутрішню біду.

Зла совість більше від усяких скорбот ображає і більше від усякого мучителя мучить людину.

Нема злішого мучителя, як совість зла.

Не відкладай покаяння

Якщо в чомусь оступишся, як людина, і згрішиш, не зневірюйся, але відразу, пізнавши свій гріх, падай зі смиренням перед милосердним Богом і проси милості, взиваючи митаревим гласом: Боже, милостивий будь мені грішному! І відпуститься тобі гріх твій.

Які б гріхи не вчинив ти після Хрещення, якщо в істинному покаянні знаходишся, не зневірюйся, але очікуй милості Божої. Скільки б їх не було і які великі й важкі не були вони, у Бога милості ще більше. Тільки надалі бережись грішити.

Губить людину не тягар і кількість гріхів, а нерозкаяне і жорстоке серце.

Лише тих неодмінний чекає осудження з дияволом в пеклі, які не хочуть каятися і від гріхів відстати, а тим, які каються і відстають від гріхів, двері милосердя Божого відкриті.

Не від довгого часу покаяння залежить, а від старання того, хто кається.

Треба остерігатися, щоб у немічного не було і покаяння немічне, а у вмираючого мертве.

Треба залишити примхи, поки вони нас не залишать; треба залишити суєту, поки вона нас не залишить.

Себе пізнавай і не суди інших

Людські діла бережись досліджувати. Таке дослідження подає привід до наклепу, осудження та інших важких гріхів. Яка в тебе потреба до людей? Знай і досліджуй себе. Пригадуй спочатку колишні свої гріхи і покаянням та сокрушенням серця отирай їх, і не будеш дивитися, що роблять інші. Заглядай частіше в серце своє і досліджуй, яке пагубне зло в ньому ховається, і доволі будеш мати, що досліджувати. Тому що ніколи серця нашого до кінця дослідити не можемо, але точно знаємо, що в ньому всяке зло міститься. Це корисно тобі досліджувати. Звідси народиться смирення, і страх, і дбання про себе самого, і зітхання, і молитва до Бога; а дослідження чужих гріхів є початок усього беззаконня і є Богу та людям ненависна цікавість.

Якщо побачиш або почуєш когось, що грішить, бійся обмовити і осудити його. Ти про нього скажеш одному, той - другому, другий скаже третьому, третій - четвертому, і так всі будуть знати та спокушатися і того, хто згрішив будуть осуджувати, що важко є. А ти, який гріх брата розголосив, всьому тому причиною будеш. Наклепники подібні до прокажених, які поганим своїм запахом та іншим шкодять; або подібні до заражених моровою виразкою, які з місця на місце заразу переносять та інших гублять. Бережись же ближнього свого обмовити, щоб не подати й іншим причину до гріха, важко згрішивши. Також бережись його осудити, тому що він перед Господом стоїть або падає, тому що й ти грішник. Праведник судити та осуджувати нікого не повинен, наскільки більше грішник грішника. І судити людей - Єдиного Христа діло: Йому від Небесного Отця Суд даний, і буде судити живих та мертвих Той, на Суді Якого і сам ти станеш. Бережись же сан Христовий викрадати, що дуже важко є, і подібних тобі людей судити, щоб не з'явитися з цим премерзенним гріхом на Суді і праведно на вічну страту бути засудженим. Оберни очі твої і ум твій на себе самого, розглядай себе та викривай себе і звинувачуй себе перед Богом за гріхи свої, чого вимагає діло покаяння, викривай та звинувачуй себе перед Богом і проси від Нього милості, як митар, щоб від Нього оправдатися.

Старайся пізнати себе самого і тоді будеш багато знати.

Якщо зараз в якомусь гріху не знаходишся, то, можливо, раніше був; якщо не був, то, можеш бути, можеш ще більше згрішити, ніж ближній твій, якого судиш за гріх.

Всі тим самим випадкам підпадаємо. Ближній твій сьогодні, а ти завтра можеш те саме зробити, якщо не ділом, то словом чи думкою.

Якщо щось погане в ближньому твоєму побачиш чи почуєш, то закарбуй уста твої мовчанням, а про нього зітхни до Господа, щоб виправив його; і про себе молися, щоб в такий самий порок не впасти, тому що всякому падінню підлягаємо, як немічні.

Пізнання себе і своєї гріховності є початок спасіння, тому що пізнання своєї бідності приводить до шукання способу, щоб позбутися біди.

Багато хто хоче знати, що робиться в чужих країнах, а що в своїй душі знаходиться, не шукає.

Яка користь поза собою багато знати, а себе самого не знати?

Не все досліджуй

Таїнство Пресвятої Тройці, Святішої Євхаристії та інше, що не відкрито в святому Божому слові та що відкрито, але зрозуміти не можеш, - з цікавості не досліджуй, щоб не потрапити в сіть диявольську, в ній заплутаєшся, вийти з неї не зможеш і так загинеш. Бо що віри єдиної вимагає і розум наш перевершує, те досліджувати дуже небезпечно. Бережись досліджувати те, що вище від тебе. Віруй у всьому так, як Свята Церква вірує. Цей шлях є безпечним.

Головне – внутрішнє оновлення

Істинне покаяння вимагає того, щоб людина від гріхів та від суєти світу цього відвернулася і до Бога цілим серцем обернулася, всередині змінилася та іншою, ніж раніше була, стала, і так би спасіння своє зі страхом і трепетом творила і ні про що би так не турбувалася, щоб тільки Богу догодити і так спастися. Якщо хочеш бути в істинному покаянні і так спастися, переміни себе та оновися. Кожен, хто хоче істинним, а не неправдивим бути християнином, має бути новою, чи оновленою, людиною, чи новою істотою. Не ублажай плоті своєї і не все роби, що вона вимагає. Треба її розпинати з пристрастями і похотями (Гал. 5, 24), якщо хочеш християнином, чи Христовим, бути. Багато труду й подвигу потрібно, щоб людині змінитися і бути добрим деревом, яке саме собою плоди дає. Ні про що так не дбай, як щоб себе змінити, оновити та виправити, і про це часто і ретельно молися і зітхай до Христа Господа, щоб Сам Він тебе оновив і добрим зробив. Без Нього оновлення та виправлення наше не буває. А коли всередині оновлений і добрий будеш, то й зовнішнє життя, і діла твої добрі будуть.

Ні в чому таким не будь ретельним, як щоб волю свою і внутрішній стан виправити, - в цьому вся сила християнського благочестя полягає. Зовнішній без внутрішнього змісту - ніщо: чого всередині, в серці, нема, того і в самій речі нема. Чеснота не є істинна чеснота, якщо її нема в серці. Виправляй же серце своє і волю свою, і будеш добрий, і зовнішні прояви твої добрі будуть. Бо внутрішнє є початок зовнішнього. Якщо всередині, в серці, зла не буде, то й зовні не з'явиться. Руки не будуть зла робити, ноги на зло не підуть, язик та уста не будуть зла говорити, вуха не будуть зла чути, очі не будуть на зло дивитися та інше – якщо воля та серце не захочуть. Так від джерела чисті потоки течуть, якщо саме джерело чисте. Подібно і від серця добрі діла будуть походити, коли добре серце буде, а без доброго серця добрих діл бути не може. Від гнилого і смердячого джерела не може витікати інша вода - тільки гнила та смердяча. Виправ же серце та волю, і будеш добрий, будеш істинний християнин, будеш нова істота. Тому що кожен від волі та серця або добрий, або злий. Якщо серце та воля добрі, то й людина добра; якщо серце та воля злі, то і людина зла. Добре те серце, яке волі Божій покірне та згідне; зле те серце, яке волі Божій противиться і з нею не згідне. “Доброхітне серце віра робить; доброї волі мати є віра”, - каже святий Амвросій. Де доброхітного серця нема, там і віри нема. Постарайся, християнине, всередині себе виправити і бути добрим, і будеш істинно добрим; інакше як був, так і будеш завжди злим, що б не робив.

Як виправити себе?

Щоб тобі себе виправити і стати істинним християнином, тобто Христовим, положи перед душевними своїми очима святе життя Христове, і на нього часто поглядай, і його приклад наслідуй. І хоча серце твоє, розтлінне, того не хоче, примушуй себе до наслідування прекрасних чеснот Христових. Дивишся в дзеркало, щоб пізнати, яке обличчя твоє, чи нема на ньому пороків, і, побачивши пороки, стираєш їх. Для душі твоєї нехай буде дзеркалом непорочне життя Христове. Дивися на те часто і пізнавай, яка душа твоя: чи хоче вона того, що Христос хоче, і чи робить вона те, що робив Христос, живучи на землі? І що протилежного до життя Христового бачиш в ньому, все те, як пороки, очищуй покаянням і сокрушенням серця. Христос Господь честь, славу та багатство зневажив у світі цьому, хоч і все міг мати, як Господь всіх. - Чи ти не шукаєш честі, багатства та слави у світі цьому? Христос в смиренні жив на землі. - Чи ти не живеш в гордості та пишності? Христос до всіх любов виявляв та милосердний був. - Чи ти не ненавидиш і чи не злостишся на подібних до тебе людей? Христос, якому докоряли, нікому не докоряв. - Чи ти не докоряєш людині, яка тобі якось докорить, і, що гірше того, чи не докоряєш такому, який нічим тобі не докорив? Ти, мовляв, такий-то, ти, мовляв, шахрай, ти, мовляв, злодій та інше. Христос з усіма хулителями лагідний був. - Чи не хулиш ти тих, які хулять тебе? Христос нікому не мстив, хоча й усіх ворогів Своїх в мить ока міг би погубити. - Чи ти не мстиш за образу свою? Христос все витерпів. - Чи ти не нарікаєш в біді та стражданні, які трапляються з тобою?

Так порівнюй душу свою з Христовим життям і, як обличчя перед дзеркалом оглядаєш, так оглядай душу свою перед дзеркалом непорочного життя Христового. І що протилежного до того вгледиш, всяким чином старайся виправити. Коли так будеш робити, то, запевняю тебе, щодня кращим будеш. Неможливо не виправитися тому, хто часто в безпорочне це дзеркало дивиться. Воістину потрібно тут послідувати тому за Христом, хто у Вічному Житті з Ним хоче бути. Потрібно в нинішньому житті Христу співобразним бути, хто там хоче бути Йому співобразним у славі. Не даремно Христос сказав: Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив (Йн. 13, 15), і: Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене (Мт. 10,38). Роздумуй про ці слова належно, і сам довідаєшся і признаєш, що треба за Христом послідувати тому, хто хоче спасенним бути і у Вічне Його Царство увійти.

Виправляти себе не зможеш як належить, якщо не будеш пізнавати зла, яке ховається в серці твоєму, і бід, які від того походять. Непізнана хвороба незціленою залишається. Початок здоров'я - пізнати свою хворобу, і початок блаженства -пізнати свою біду і окаянство. Бо хто, пізнавши у собі хворобу, не шукає зцілення і хто, пізнавши свою біду, не шукає від неї визволення? Пізнавай же й ти зло, сховане всередині тебе, як смертоносна отрута, і тоді будеш старатися від нього визволитися. І чим більше будеш пізнавати, тим ревніше будеш шукати визволення. Зло в серці людському - це зарозумілість, гордість, марнославство, самолюбство, славолюбство, самовілля, заздрість, гнів, сріблолюбство, нечистота і всяка гидота. Від них всілякі беззаконня, як від смердячого джерела смердючі потоки, витікають.

Заглядай частіше в серце своє, і помалу будеш пізнавати себе. Хвороба незцілена смертю загрожує; так і зло, перебуваючи без виправлення, вічною смертю загрожує. Від пізнання того зла послідує і пізнання своєї бідності та окаянства. Від пізнання бідності та окаянства послідує страх перед вічністю і смирення, зітхання та бажання визволення від біди та турбота про це. Бог... смиренним дає благодать (Як. 4,6), яка людину й оновлює. Так, пізнаючи себе, людина починає себе виправляти і стає кращою. Пізнавай же себе і будеш виправлятися.

Безперестанно молися і проси помочі у Бога

Будь-яке зусилля наше без благодаті та помочі Божої не сильне. Сама людина повністю може розбеститися і себе погубити, але сама себе виправити і спасти не може без Бога. Може жити за плоттю, як човен вниз по ріці плисти, але проти плоті стояти і духовно жити - не може сама собою. Як судно проти бистрини річкової плисти само собою не може - треба його або гребцям, або вітру з вітрилом зрушувати, - так і людині в духовному житті та ділі спасіння надприродна і всемогутня Сила помагати повинна. Бо треба себе самого перемагати. Але як це зробити без сили Божої, яка одна все може? Таке от велике розтління природи нашої! До того ж диявол безперестанно на людину нападає і старається у гріх ввести і в свою сіть спіймати; спокуси світу оточують і всіляко зваблюють; так само і злий звичай чи звичка ваблять. Багато починають каятися і добре жити, але потім знову з доброго шляху відхиляються і розпускаються. І почати добре християнське життя, і жити з Богом і закінчити по-християнськи - без всесильної помочі Божої людина не може. Спокушений все це знає. Без мене ж ви нічого чинити не можете (Йн. 15,5). Тому на всяк час потребуємо помочі Божої. Заради цього, коли хочеш, християнин, благочесно жити, бути правдивим християнином і так спастися, безперестанно молися Богу і помочі від Нього проси старанно. Бог, за Своїм чоловіколюбством, як повелів нам молитися і всього добра у Нього просити, так і обіцяв нам те, що просимо подавати, особливо потрібне для спасіння нашого. Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють (Мт. 7, 7-8).

Знай, любий, що як птах без крил і воїн без зброї, так християнин без молитви. Молися ж старанно Господу і себе віддавай Йому в управління, і Він буде зі Свого чоловіколюбства виправляти та вести тебе до Вічного Життя і блаженства. Тільки й сам старайся і бережись; і Він, бачачи твоє старання, у всьому буде тобі помагати.

Божа благодать є життя душ наших: без благодаті Божої душа наша жива бути не може. Як тіло наше душею, так душа наша Божою благодаттю живе. Молися ж завжди і зітхай до Господа, щоб подав тобі благодать Свою і в ній би тебе зберіг. Благодаті Божої на кожну хвилину потребуємо. Заради цього часто зітхай з глибини серця: Серце чисте створи мені, а Боже, і дух потужний віднови в нутрі моїм. Не відкидай мене від обличчя твого, духа твого святого не відбирай від мене. Поверни мені радість спасіння твого і зміцни мене духом благородним (Пс. 51, 12-14).

Молитва не в тому тільки полягає, щоб стояти і кланятися тілом перед Богом і молитви написані читати. Можна і без того на всякий час і на всякому місці умом і духом молитися. Можеш ходячи, сидячи, лежачи, будучи в дорозі, за трапезою сидячи, в народі чи на самоті до Бога ум і серце зводити і так милості та помочі від Нього просити. Бог всюди і на всякому місці є, і всім двері до Нього відчинені, і доступ до Нього зручний - не так, як до людини, - і всюди і завжди за Своїм чоловіколюбством готовий нас слухати і нам помагати. Всюди і завжди і на всякий час, і у всякій потребі та випадку можемо до Нього з вірою та молитвою нашою приступати, можемо всюди умом говорити Йому: Господи, помилуй, Господи, поможи, та інше.

Будь уважним до помислів

Безпечніше не допускати ворога в дім, ніж допустивши з ним боротися.

Загашуй іскру, поки у вогонь не переросла, і вбивай ворога, поки малий.

Прагни до перемоги над собою

Нема славнішої перемоги, ніж перемогти самого себе.

Нема більшого переможця на землі, ніж той, хто сам себе перемагає і панує над своїми пристрастями.

Пристрасть подібна до пса. Як пес біжить за нами і женеться слідом, коли від нього втікаємо, а коли проти нього стоїмо і женемо його, сам втікає від нас, так і пристрасть: жене того, хто їй піддається і слухає її, - уступає тому, хто противиться їй.

Нема більшої перемоги - як перемогти свій гнів та обурення.

Як правильно ставитися до скорбот і спокус

Що в серці людському ховається, те спокуси та напасті виявляють. Спокуса подібна до “блювотних” ліків. Що у шлунку знаходиться, ліки показують. Так само, що всередині людини є, те спокуси і напасті виявляють. Святе Письмо та інші християнські книги показують розтління нашої природи, але в спокусах і напастях ми самою практикою пізнаємо це. Так, славолюбство - у позбавленні слави, сріблолюбство - у позбавленні багатства, заздрість - у благополуччі ближнього, гнів - в досаді пізнаються. Якщо впадеш у різні спокуси, християнин, знай: це все за допустом Божим буває на твою велику користь, щоб пізнав ти, що всередині серця твого ховається, і, пізнавши, будеш себе виправляти. Багато хто пестять себе і думають, що добрі, смиренні, лагідні, але в спокусі протилежне пізнають. Не журися в спокусах, але більше Богові дякуй, що Він цим тебе в пізнання себе привів і хоче тебе спасти. Неустанно молися і проси.

Як щастя зносить, так біда смиряє і до пізнання себе приводить людину.

Бог нас з любові, а не з гніву карає, тому і нам треба терпіти Його батьківське покарання не з гнівом і наріканням, а з любов'ю і вдячністю.

Гріхи наші, якими ми ображаємо доброту Божу, значно більші, ніж Боже покарання, яке б воно не було: завжди Бог, з великої Своєї милості, менше карає, ніж ми заслуговуємо.

Ми втішаємося і радіємо, коли лікар зціляє наше немічне тіло, хоч би й гірким та жорстоким лікуванням; ми дякуємо йому і відплату (нагороду) даємо йому. Тим більше радіти і від серця дякувати Богові нам треба, коли Він наші душевні немочі зціляє скорботами і напастями.

Про здоров'я і хворобу

Хвороба, хоч плоть твою мучить, але дух твій спасає.

Рідко буває, що в здоровому тілі здорова душа живе, а здебільшого і майже завжди - в немічному.

Здоров'я тіла відчиняє людині двері до багатьох забаганок і гріхів, але неміч тіла зачиняє.

О, хвороба, гіркі, але здорові ліки! Як сіль від гнилості м'ясо та рибу охороняє і не дає зароджуватися хробакам в них, так і всяка хвороба зберігає дух наш від гнилості та тління духовного і не допускає пристрастям, як хробакам душевним, зароджуватися в нас.

В терпінні стяжається душа

Зведи умні очі в Небесні місця і оглянь там всіх жителів - жодного не знайдеш, хто би не прийшов туди шляхом терпіння.

Християнська перемога полягає не у помсті, а у лагідності та терпінні.

Без смирення нема спасіння

Шлях смирення низький, але до високої батьківщини - Неба веде. Якщо хочеш досягти цієї батьківщини, цим шляхом іди.

Правдиво смиренний засмутитися і гніватися від докору не може, тому що вважає себе гідним всякого приниження.

Ледарство - причина багатьох зол

Не повинен ти в ледарстві жити, а повинен в трудах благословенних вправлятися. Тому що ледарство всьому злу причина, і хто в ледарстві живе, безперестанно грішить. (Від цієї вимоги звільняються немічні і престарілі люди, які трудитися не можуть.)

Ні до кого зручніше диявол не приступає, як до того, хто живе у ледарстві та лінощах.

Будь обачним при виборі кола спілкування

Вкрай остерігайся будь-яку людину словом чи ділом образити, бо це - важкий гріх. Коли людину ображають, то ображають і Бога, Який людину любить. Не може образа людини бути без образи Бога. Хто проти людини згрішить, той і проти Бога згрішить. Важко це, як сам бачиш. Якщо ж образиш ближнього твого, то негайно смирися перед ним і проси у нього прощення, щоб не підпасти під праведний суд Божий.

З кожною людиною обходься не підлесливо, а просто, як сам з собою. Яким зовнішньо їй з'являєшся, таким і всередині будь. І що їй говориш, те має бути і на серці твоєму. Бо лестощі й підступництво є діла пагубних людей, і в серцях їхніх диявол живе, який лестощів й підступництва їх навчає на приваблювання наше. Бережись лукаво і підступно з ближнім поступати, щоб не дати в серці твоєму місця дияволу, бо заволодіє тобою, і поведе тебе, як полоненого.

Як спілкування з добрими є така школа, в якій без книг навчається людина філософії християнської, тобто, чесного життя, так спілкування зі злими (навпаки) буває причиною крайнього розбещення.

Бережись обмовника, як бережешся людини, зараженої моровою виразкою, щоб і самому від неї не заразитися і не загинути.

Підлесливий на язику мед, а в серці жовч носить - словом мир обіцяє, а ділом меч готує.

Шукай усамітнення

Як в тихій і чистій воді краще сонце відображається, ніж у збуреній та схвильованій, так і вічне і духовне сонце Бог – краще в тиші та спокої вірою та умним оком пізнається, ніж у неспокої та людських розмовах.

Усамітнене перебування збирає духовний скарб, а відлучення будь-куди марнує.

На забави і бенкети ходити остерігайся. Дуже важко, на них бувши, совісті не вразити. Не таким вже додому вернешся, яким з дому вийшов: бережись же. Нема нічого кращого і спокійнішого, ніж дому свого триматися. Чого око не бачить і вухо не чує, те і в серце не буде вдаряти. Думки добрі і Богу угодні нічим так не збуджуються, як усамітненням та мовчанням. Яке добро в домі та усамітненні збереш, те між людьми розгубиш.

Якщо потребу маєш з дому вийти і до людей піти, будь уважним до себе і серце своє бережи. Всюди уявляй Господа Бога твого перед собою, і страх Його святий, як свічка, нехай буде перед тобою. Куди не підеш і де не будеш, всюди Бог з тобою, і все твоє знає, і бачить діло, і чує слово. Бережи ж себе всюди.

В чому полягає любов до ближніх?

Якщо любиш Бога то треба любити й того, кого Бог любить, тому що коли ми любимо когось, то любимо й того, кого люблений нами любить.

Якщо ближній і недостойний любові твоєї, на твою думку, то достойний її Бог, Якого він є раб і Якого образ на собі носить, достойний Христос, Який Кров Свою за нього пролив.

Починаючи діло - міркуй

Яке діло починаєш, думай, чи не суперечить воно совісті та Закону Божому і чи тобі справді корисне. Якщо з Законом Божим згідне, починай і роби; якщо суперечить, відвернися від нього, щоб не потрапити в сіті ворога, який завжди шукає, як впіймати людину. Не все для тебе корисно, що здається корисним, але те тільки, що зі здоровим розумом і словом Божим згідне.

В починанні всякого діла призивай ім'я Господа Бога твого. Приступай з молитвою, щоб поміг тобі Господь почати і звершити. І з того видно, що нічого не має християнин робити, що Закону Божому суперечить, а тільки те, що згідне з ним.

Що люди роблять, те нерозважно не наслідуй; від нерозважного наслідування люди псуються і розбещуються, і час від часу збільшується зло, і бідніє благочестя. Будь уважним до того лише, чого слово Боже навчає.

Тим, хто прагне збагачення та слави

Тих християн, які бажають і шукають збагачення, честі та слави, не наслідуй. Такі забули, що Христос, Син Божий, за них помер і постраждав, і до Вічного Життя стражданням та смертю Своєю двері відкрив, і до того їх покликав. Видно, що вони того тільки бажають і шукають, що бачать, а чого не бачать, того не бажають і не шукають. Вони щодня, як Адам в раю, до забороненого дерева руки простягають, і з нього на біду свою їдять, і так серцем від Бога відступають. Не наслідуй таких християн, але до вічних благ вірою та серцем прагни.

Порівняй час із вічністю, теперішнє - з майбутнім і живих людей - з мертвими, і так просвітиться ум твій, і сам довідаєшся і визнаєш, що погано ті роблять, які збирають скарби для себе, а не в Бога багатіють (пор.: Лк. 12, 21). Всі померлі світ і зі світом все залишили - залишиш і ти. Тільки благочестя з нами у вік майбутній відходить; будь же благочестивим до кінця і лише благочестя за правдивий скарб вважай.

Розкоші, як морової виразки, бережись. Вона дуже душу християнську розслаблює: чуже красти, людей ображати і від подавання милостині, що вимагається від християнина, руку стримувати навчає. Розкіш, як черево, ситості не знає і, як пучина, все добро пожирає.

Тіла свого одягом не прикрашай, як це у звичаях в декого, але одежа твоя нехай буде таким, що подобає званню. Християнин повинен душу прикрашати, а не тіло. Краса душі є образ Божий в ній, за яким створені ми: цієї краси шукай.

Серце людське ніяким тимчасовим благополуччям не може задовольнитися. Чим більше багатства, слави, честі, тим більше і бажання до них росте.

Яка користь - валізи мати, багатством наповнені, а душу мати ліниву (до чесноти)?

Убогий той багач, який всередині не має скарбу душевного, хоч б зовнішнє і все мав.

Розрізняй благословення і клятву

Коли хочеш їсти чи пити, призивай ім'я Господнє і проси від Нього благословення на їжу та пиття твоє, кажучи: “Господи, благослови”. І думай при цьому, що ти добро Господа твого хочеш вкушати і насолоджуватися ним. Бо все - Боже добро, як вище сказано. Господня є земля, її повнота (Пс. 24,1). Якщо ж хтось від крадіжки і неправди свій маєток має, то тут клятва (прокляття), а не благословення, і ім'я Боже тут призивати не годитися. Також і тим, які хочуть впиватися вином, ім'я Боже призивати не треба, бо пияцтво заборонене Богом.

Якщо неправдою зібраний маєток маєш, роздай його на бідних, щоб не звинуватив він тебе при Другому приході Христовому. Наслідуй в цьому ділі Закхея митаря, якого Христос за приклад всім поставив. Краще в убогості жити, ніж в багатстві неправедному. Обери ж краще і у злі зібране роздай. Якщо зробиш це, віруй Господу: не залишить тебе і подасть потрібне для життя твого. Він і пташок не залишає і годує, і про всі творіння дбає.

Положення зобов'язує

Сан чи честь для християнина є ярмо, на нього накладене, яке має носити на славу імені Божого і для користі ближнього.

Якщо багатство маєш, бережись до нього серце своє прикладати, щоб не відступити так серцем твоїм від Бога: Не можете служити Богу і мамоні (Мт. 6, 24). Так само бережись на забаганки та на розкіш марнувати Боже добро. Дано воно тобі від Бога не заради тебе одного, але й заради інших людей. Пам'ятай, що ти будівничий, а не пан добра: Господня є земля, її повнота (Пс. 24, 1). Будь же вірним будівничим Господа твого, а не марнотратом майна Господнього, і сам помірковано задовольняйся, і дякуй Творцеві усього добра, і вбогим людям уділяй. Без відповіді будуть і засоромляться на суді Христовому всі ті, які, як сторожа, бережуть майно своє, і ті, які на забаганки і розкіш тратять його. І ти того бережись, щоб не бути зі злим рабом осудженим.

Багатий не є господар багатства, йому від Бога даного, а прикажчик і витратник, який Господу звіт має подати свого часу. Бо ніхто нічого зі собою не приніс у світ, крім тіла нагого, і тому нічого свого не має, але все, що має, Боже є добро.

Будь милостивим і щедрим до вбогих. Багато маєш - багато й давай, мало маєш -мало й давай, але давай щедро. Милостиня судиться не за кількістю милостині, але за щедрістю того, хто дає: Бог любить того, хто дає радо (2 Кор. 9, 7). Даєш нині в руки жебраків та убогих, а з рук Христових сторицею приймеш. Давай же, не бійся, не загине дане, вірний Той, Хто обіцяв.

Багатство людині або шкодить, або помагає: приносить користь, якщо за волею Божою витрачаєш; шкодить, якщо не так, як належить, його використовуєш. Будь же вірним будівничим майна Господнього, людино, і правдиво багатим будеш.

Продавцям

Багато, продаючи товар свій, і совість свою, і з совістю душу, і вічне спасіння продають і купують собі вічну загибель. Такими є ті:

1) які продають гнилу річ за здорову і погану за добру;

2) які продають одну річ за іншу, як от: куницю за соболя, кришталь за алмаз та інше;

3) які продають всяку річ дешеву за дорогу;

4) які мішають воду у вино і пісок чи інше щось важке у сіль, щоб більше важила;

5) сюди входять і ті безсовісні продавці, які за товар свій більшої ціни вимагають, ніж він вартує, бо так задумують у серці своєму покупця обдурити. Гірші від цих є ті беззаконні продавці, які в неправді клянуться і святе й страшне ім'я Боже в неправді призивають. Усі вищеназвані продавці і тим подібні грішать проти заповіді Божої: не вкради. І стільки вони крадуть, скільки товарів своїх так безсовісно продають; і якщо від цього злого діла не відстануть, і не покаються, і не виправляться, то як хижаки і злодії з'являться на Суді Христовому і за ділами своїми приймуть. Озирнися ж, християнин, що і як продаєш, щоб не вічне своє спасіння продати. Коли щось продаєш, бережи совість твою всюди і у всьому, щоб не погубити і душу твою, втративши добру совість.

Покупцям

Коли продавець правильну ціну вимагає за товар, покупець вже не повинен зменшувати її, а давати потрібну ціну. І в продавці, і в покупці має бути християнська простота та істина: без неї будь-яке діло поганим і непотрібним буде.

Про обов'язок начальників

Треба спочатку навчитися собою володіти і керувати тому, хто хоче іншими володіти та керувати, і самому спочатку навчитися робити те, що хоче іншим наказувати.

Честь змінює характер людський, але рідко на кращий: багато було б святими, якби не були в честі.

Часто буває, що честь людині - як безумному меч, яким і себе, й інших вбиває. Високе дерево усякому вітру піддається, і коли падає, то багато дерев малих, біля себе, сокрушає. Так і начальник багатьом спокусам піддається, і падіння його далеко чути і спокусу подає. Начальник грішить - і всі про це знають. Не шукай же, любий, честі й начальства, але звання очікуй.

Коли відчуєш гнів у серці своєму на підначального, то бережись у гніві словом й ділом наказувати, а зачекай, поки гнів вгамується: у гніві не зможеш по-християнськи наказувати, але багато зробиш непристойного християнам, про що хоч і будеш потім шкодувати, але вже не повернеш, що зроблено чи сказано. Гнів, як буря, все сокрушає, чи як вогонь, все поїдає. У гніві ніякого добра не може людина зробити, бережись же у гніві наказувати.

Пам'ятай, що ти християнин і над християнами начальствуєш. Християни всі брати є між собою. Христос Господь не соромиться християн братами називати, як це бачимо в Святому Письмі. Тим більше проста людина, хоча й начальник, повинен християн за братію мати і так їх і називати. Бережись же підначальних твоїх зневажати. Знай, що між ними є святі та вибрані Божі.

Про обов'язки подружжя

Як чоловік, так і жінка в подружжя мають вступати з добровільного бажання та згоди, тому й священик при вінчанні обох запитує, чи волею і чи зі згоди в подружжя вступають. Подружжя без згоди обох осіб твердим бути не може, і священики, бачачи незгоду когось і вінчаючи, тяжко грішать і підпадають під справедливе покарання, тому що від цього всяке зло в подружжі буде.

Хто добровільно вступив у подружжя, повинні один одному любов та вірність берегти до кінця життя.

Ні чоловік жінку, ні жінка чоловіка не повинні залишати до смерті, але, як обіцяли і згодилися, нерозлучними бути до кінця.

Чоловік і жінка повинні мати за основу любові своєї доброчесність, а не пристрасть. Тобто, коли чоловік в жінці своїй побачить якийсь порок, повинен бути поблажливим до ней, і жінка повинна в тому коритися своєму чоловіку; рівно й жінка, коли побачить якийсь порок в чоловіку, повинна його перестерігати, і він повинен її слухати. Таким чином любов їхні буде вірна і неперервна, і вони взаємно, склавши щастя один одного, нагороджені будуть доброчесністю і благополуччям своїх дітей, і благословення Боже на них спочине.

Апостол каже до одружених: Жінка не має влади над своїм тілом, лише - чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, лише - жінка. Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою, до часу, щоб вам віддатися молитві (1 Кор. 7, 4—5).

Коли чоловік і жінка одної і доброї вдачі будуть, то подружжя буде благополучне і прекрасне, бо завжди у них буде однодумність, згода та мир, в чому велике полягає благополуччя. Але оскільки сатана, ворог душ людських, і у добрих союз любові та згоди старається розірвати, то повинні чоловік та жінка один одному у немочах, які трапляються, прощати і любов'ю один одного терпіти - так згода і мир зберігаються.

Батьківський обов'язок

Ти називаєшся батьком дітей своїх за плоттю, будь батьком їхнім і за духом.

Умів ти дітей своїх народити, умій же й виховати їх, як належить, щоб достойно носити ім'я батька.

Пам'ятай про смерть

Смерть невидимо за нами ходить, і кончина тоді постигає, коли не очікуємо, і там постигає, де не очікуємо, і так постигає, як не очікуємо. Будь же завжди у покаянні, на всякий час і всюди будь готовим до відходу. Раб розумний завжди чуває і очікує, коли покличе пан його; чувай та очікуй і ти, коли покличе тебе Христос, Господь твій. Кличе ж кожного через смерть: будь завжди в житті твоєму таким, яким бажаєш бути при смерті. Живи завжди благочестиво і зі страхом та трепетом спасіння своє твори, всюди і завжди обачно поступай і бережись, щоб спасіння вічного не втратити, яке Христос, Господь наш, Кров'ю і смертю Своєю нам придбав, і так блаженно помреш.

Бажають люди довго жити - ти, християнин, бажай блаженно померти!

Хтось спати на одрі ляже увечері, а вранці на одрі смертному кладеться.

У трьохаршинному місці помістяться й ті, які цілим світом незадоволені були.

Покинь шукати суєту, поки вона тебе не покинула.

 

 

П Р О П І С Т

1. Яке призначення посту?

1. Викорінення пристрастей і похотей. 2. Досягнення стриманості й помірності. 3. Приготування до загробного рівноангельського життя. «Бо Царство Боже не їжа та пиття» /Рим. 14, 17/ Молитва твориться з увагою особливо під час посту, тому що тоді душа буває легша, нічим не обтяжується й не пригнічується згубним тягарем задоволень.

2. У чому полягає піст?

Піст полягає в утримуванні від їжі (або певного роду їжі), від подружніх стосунків. Цей тілесний піст вводить людину у другий - духовний: молитву, істинні добрі діла, стриманість, чистоту... Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі (Свят. Василій Великий).

З. Що примушує християнина постувати?

Перше: любов до Бога Друге: страх Божий Третє: послух. Любов до Бога неможлива без посту, поки людина на землі. Стверджують це ті, що досягли любові - праведники усіх часів. Постував Мойсей, цар Давид, пророки Ілля та Даниїл, постували апостоли, що описано в Діяннях апостолів, також Ап. Павло, постували святителі і мученики, благочестиві князі, священики і миряни - саме тому, що досягли великої любові. Страх Божий спонукає людину постувати, коли в житті її трапляється якесь лихо. Так було навіть з цілими народами (ніневітяни, ізраїльський народ), які були приречені на смертну кару через гріх, але піст і покаянна молитва спасли їх від Божого гніву. Істинний піст завжди рятує людину в очах Божих, бо виводить її з будь-якого забуття на шлях істини. Незліченні випадки, коли піст і молитва зупиняли хворобу, рятували від смертельної небезпеки, зупиняли нещастя, рятували життя іншим людям. Піст допомагає людині знайти правильний настрій серця: «сокрушенний і смиренний». Це, як ми знаємо, є ЄДИНОЮ жертвою Богові, інших жертв Бог не приймає. Навіть і не знаючи цього, благочестиві люди, керовані Духом Святим, починають постувати, дослухаючись настанов Апостольської Церкви. Друга з десятьох найголовніших настанов Церкви є піст. (Перша - молитва). Піст - це перш за все рух, активність духа, боротьба зі млявістю, лінощами, зманіженістю, розслабленням волі і тіла. Це боротьба за життя, за свободу духа від звичайного рабства (Митр. Антоній). Піст тіла є їжа для душі (Свят. Іван Золотоустий).

4. Чи є в Новому Заповіті пряме свідчення Ісуса Христа про піст?

Перше - пряме свідчення Ісуса Христа про значення посту: «Цей рід (бісівський) не може вийти інакше, як від молитви і посту» (Мк. 9, 29). Друге - пророкування про піст для усіх християн: «Прийдуть дні, коли віднімуть у них жениха, тоді будуть постувати у ті дні» (Лк. 5, 33-35). Йдеться тут не тільки про весь період від Вознесіння до Другого пришестя, але й про конкретні дні: середу - коли Юда, зрадив Господа і п’ятницю, коли Господь помер на хресті. Св. Афанасій Великий говорив: «Той, хто дозволяє собі їсти скоромне у середу й п’ятницю - розпинає Господа». Третє - Господь показує, яким має бути піст: «Коли постуєте, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають похмуре обличчя, щоб на людях бути такими, що пестяться. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. А ти, коли пестишся, помасти голову твою і вмий лице твоє, щоб явитися постником не перед людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втаїні, і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6, 16-18). Четверте - Господь попереджає про небезпеку наїдання до переситу: «Зважайте на себе, щоб серця ваші не обтяжувались об`їданням та п`янством і житейськими турботами, і щоб день той не спіткав вас несподівано... отже пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобилися уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Чоловічеським» (Лк. 21, 34). П’яте - Сам Господь постував 40 днів, показуючи приклад духовного посту й перемоги над дияволом (Мф. 4).

5. Наскільки важливе значення для спасіння людини має піст? Адже піст не входить навіть у 10 заповідей Господніх!

Піст - це перша заповідь, яку дав Господь людям через Адама та Єву. Вона ж повторена і в Євангелії. Піст - не мета, а засіб, без якого досягти мети дуже важко. Птахові неможливо злетіти у небо без крил; піст і молитва - це два крила, за допомогою яких ми долаємо висоти виконання заповідей Божих. Найпростіший приклад: найголовніша заповідь - любити Бога. А Бог говорить, що любить Його той, хто виконує Його слово. Усе ж Слово Боже (Біблія) проникнуте значенням посту для душі людини, для її єднання з Богом. Як же ти любиш Бога, якщо слова Його для тебе не дорогоцінні? Отже піст стає засобом для того, щоб нам навчитися найголовнішому - любові до Бога. Причому, як свідчать святі люди - одним з наймогутніших засобів. Перша заповідь, що Господь дав людству - заповідь про піст. І, якщо вона була необхідною для людей до падіння нашого, тим потрібніше вона після падіння (Свят. Ігнатій Брянчанінов). Хто заперечує пости, той віднімає у себе й у інших зброю проти багатостраждальної плоті своєї й проти диявола, сильних проти нас особливо через нестриманість (Прав. Іоан Кронштадтський). Піст возносить молитву на небо, стаючи для неї наче крилами (Свят. Василій Великий).

6. Чи для всіх християн обов`язковий піст?

Так, піст обов`язковий для кожного християнина, навіть для маленьких дітей, починаючи з трьох років, - кожному у своїй мірі. Піст укладено Богом з першого часу існування людини, як НЕОБХІДНИЙ засіб для її зростання в Бозі. Про необхідність посту для кожного, хто охрестився у Христа Ісуса, говорить і те, що ні священик, ані яка влада, ані сам патріарх не мають права благословляти порушення посту (тільки полегшення для немічних і дітей). Тобто всю відповідальність перед Богом за це кожна людина бере тільки на себе. Особливо піст потрібний немічним духовно: схильним до гніву, осуду, сваволі, впертості, наполяганні на своєму, легковажним, розсіяним, недбалим, малодушним, пристрасним... Порушення посту загрожує учню Христовому відпадінням від Христа (Свят. Ігнатій Брянчанінов). Хто постує - знає, як піст приборкує хотіння. А ті, кому довелося випробувати це у ділі, стверджують, що він пом`якшує норов, вгамовує гнів, стримує поривання серця, бадьорить розум, дістає спокій для душі, полегшує тіло, усуває нестриманість (Свят. Іоан Золотоустий).

7. Я бачив людей, які постують, але дуже далекі від християнського ідеалу. Хіба Богу чи їм самим потрібний такий піст?

Якщо людина не фарисействує, а постує чесно і щиро - Бог будує її внутрішній храм незбагненне і невидиме. Для нас це все ще стара людина, але в ній вже зародилося щось нове. Для нас це все ще темрява, але в серці її вже є світло. Не знаємо, скільки Господь дав їй ДУХОВНИХ сил, не знаємо, скільки вона вже здолала і яка відбувається в ній боротьба. Принаймні цій людині є що відповісти перед Богом. Вона старалася і зробила, як змогла, по вірі своїй. А ми що скажемо, не маючи навіть цього найменшого виправдання? Глава чеснот - молитва, їх основа - піст (Свят. Ігнатій Брянчанінов).

8. Я намагався постувати, але мені здається, що піст мені нічого не дає...

Було б помилкою людині, що тільки-но розпочала роботу Богові, чекати якихось особливих вражень та благодатних дарів. Молитва й піст і всяка праведність навчають, возводять людину, як ми це вже згадували, невидимим чином і часто непомітно. Як зерно, вкинуте у землю, ще не побачило світла, але вже зрушилося, неухильно потягнулося до світла, прорвало свою в’язницю і пішло в ріст, так і душа у терпінні і труді неодмінно йде правильно і вже близька Богові, а душа недбала – блукає. Навпаки, якісь екзальтичні переживання, що з’являються у людини на початку її шляху, є часто наслідком не прагнення до Бога, не пошуку істини, а пошуку самовиявлення, догоджання собі. Такі переживання зовсім не є духовними, найчастіше це омана й самооблещування. На шляху до Бога треба трошки постаратися, трошки докласти зусиль («Царство Небесне силою добувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» Мф. 11, 12). Треба трошки збити ноги на цьому шляху, перш, ніж удостоїтися небесних дарів. Бог не дає Свої скарби в нечисті руки, нечисте серце. Треба попрацювати, постукати у двері, поочистися трохи. «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21, 19). Піст - знищення смерті й визволення від гніву. Піст і тіло зберігає здоровим: не обтяжуючись їжею, воно не приймає хвороби, але стаючи легким, зміцнюється для прийняття дарів (Свят. Іван Золотоустий). Стримання морить голодом бісів (Свят. Феофан Затворник).

9. А якщо людина немічна й не може дотримуватися посту? Особливо в наші часи, коли і самі продукти харчування нездорові, і люди тяжко працюють і виснаджуються надмірно, і не завжди можна дістати те, що потрібно з пісної їжі. Може Церкві варто було б переглянути вимоги посту і змінити їх, враховуючи сучасні обставини?

Дуже важливо пам`ятати, що пости укладені не людським розумом, а премудрістю Божою, Провидінням Божим на всі часи до кінця віку. Пости розташовані протягом року ПРЕМУДРО і , безумовно, розраховані й на наші часи, і на ті, що будуть, може й набагато складніші. Потрібно пам’ятати, що у кожної людини - своя міра стримання, яку може визначити тільки вона, але це стримання необхідне для її здоров`я, не тільки духовного, а й фізичного. Тим, хто постує заради Бога, Сам Бог помагає, укріплює. (Не даремно кажуть, що в останні часи люди будуть їсти і не насичуватися, але Господь прогодує Своїх вірних.) Багато прикладів тому: немічні старці, ще й хворобливі, постуючи на самому хлібі й воді, тяжко працювали: зводили серед лісів церкву, здалеку носили воду, косили жито, рили канали - таких прикладів тисячі. Багато і зараз християн, що навіть у тяжкій хворобі не відмовилися від посту (багатьох знаємо і з власного досвіду) - і Господь зміцняв їх, давав силу і підіймав. Багато є прикладів, як суворо постували вагітні жінки, народжуючи у світ здорових, благословенних дітей. Люди бояться посту, забуваючи основоположні істини: «НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ ЖИТИМЕ ЛЮДИНА, А ВСЯКИМ СЛОВОМ, ЩО ВИХОДИТЬ З УСТ БОЖИХ» (Втор. 8, 3; Мф. 4, 4) Як тоді, так і зараз Господь нам каже: «В Мене є їжа, якої ви не знаєте... Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене...» (Ін. 4, 34). Таку їжу пізнає кожний, хто заради Бога починає постувати. І те, що ще вчора було неможливо, стає сьогодні цілком реальним. Безумовно, фізично здоровим людям потрібно постувати суворіше, а немічним споживати більше, але загальні правила посту (за малим винятком) може витримати і хвора людина й мала дитина., і порушення посту вже буде гріхом, який тяжіє на людині, додаючи їй неміч до немочі. Ніхто тебе не питає у церкві: «Як ти постуєш?» або «Скільки чого їси?». Але церква закликає усіх дітей своїх прийняти чудотворні ліки посту НА ОДУЖАННЯ душі і тіла. Хіба це треба Церкві? Хіба збільшується її авторитет від того, шо вона пропонує нам те, що нам не подобається? Хіба це Богу треба? Це потрібно нам! Щоб ми «дозволили» Господеві увійти в нас і зцілити нас. «Я є хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустині й померли; хліб, який сходить з небес, є той, що хто його їсть, той не помре» /Ін. 6, 48-50/ «Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Чоловічеський» (Ін. 6, 27). До того всього, святі посники на диво іншим не знали розслабленості, але завжди були бадьорі, сильні й готові до діла. Хвороби були між ними зрідка й життя їхнє було надзвичайно тривалим (Преп. Серафим Садовський).

10. Чи може людина хвора наважитися виконувати Церковний устав посту в усій повноті, без послаблень?

Оце вже той випадок, коли йдеться не про загальне для всіх правило, а про конкретну особистість. Яка людина? Ви? Я? Він? Буває, що і хвора людина може взяти на себе суворий піст без шкоди для свого здоров`я. Але найчастіше піст входить в життя людини природньо, поступово. Бажання не образити Бога, не зневажити свою Церкву, бажання навернутися до Бога та інші, запалені небесним вогнем думки, визначають мінімум для даної людини тілесної їжі і максимум духовної. «Просіть, і дасться вам; шукайте - і знайдете; стукайте, і відчинять вам». Не треба запеклості, випробовування своїх можливостей, а більше довіри, послуху, лагідности. Благочестива людина повторює історію Церкви Христової у формуванні досконалої визначеності посту. Має пройти якийсь період формування, будуть і помилки, і фарисейство, і, навпаки, недбалість - Господь управить. Головне невідступність, прагнення до святині, незворотній рух до Бога. З якою любов`ю, з якими божественними благодатними силами служить Господь усім, хто істинно постує! Він їх навідує, очищає, оновлює, зміцнює у боротьбі з пристрастями... навчає всякої чесноти і зводить до досконалості (Прав. Іван Кронштадтський).

11. Чи є їжа нечиста, неблагословенна Богом для людини?

Про їжу сказано, що «всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, коли приймається з подякою, бо освячується словом Божим і молитвою» (1 Тим. 4, 4-5). Відмовляємося ж ми від скоромної їжі у пости тому, що «кожний рід їжі має властиву йому дію на кров, на мозок, на усе тіло, а через тіло - й на дух» (Свят. Ігнатій Брянчанінов). Тому їжа розрізнюється якісно: за своїм впливом на людину. Заборона існує тільки на кров: «Душа тіла у крові» (Левит 17,11), «Кров є душа» (Втор. 16, 23). Причина цієї заборони в тому, що саме кров (душа, життя) присвячується Господу. Апостоли підтвердили цю заборону для навернених поган (усіх народів, що пізнали Бога) (Діян. 15,29), але не всі православні богослови визнають це правило обов`язковим. Гріх не в їжі, а в нестриманості, в непослушанні Церкві, у віддаленні від подвигу (Свят. Ігнатій Брянчанінов).

12. Як правильно постувати?

Під час усіх постів із їжі вилучають м`ясо, молочні продукти (масло, сир та ін.), яйця: ця їжа називається скоромною - не пісною, алкогольні напої (крім вина, якщо не суворий піст). Загальним правилом є: утримуватися від подружніх стосунків, розваг та веселощів, не справляти весілля, стримувати свій язик (не тільки від поганих, злих слів, а й від порожніх), творити діла милосердя, побільше «відривати» від себе: вчитися жертвувати. Усі страви під час постів мають бути прості, невигадливі. Пости бувають звичайні й суворі (коли не їдять рибу, олію й гарячу їжу – це так зване сухоїдіння: хліб, вода, компоти, варені й сирі овочі й фрукти), іноді особливо суворі (не їдять аж до вечора, а хто може - і кілька днів), одноденні й тривалі. Середу і п`ятницю вшановують постом протягом усього року, крім «загальних седмиць» (тижнів) якими є: Святки (7-17 січня), тиждень після неділі митаря і фарисея («м’ясоїд»), тиждень перед Великим Постом («масляна»; не їдять тільки м`ясне), тиждень після Пасхи, тиждень після Трійці. Постують особливо суворо день перед Різдвом Христовим (6 січня), день перед Богоявленням (18 січня), на свято Усічення голови Іоанна Хрестителя (11 вересня) й на Хрестовоздвиження (27 вересня). Тривалих постів чотири: Великий Піст (7 тижнів до Великодня) - суворий, особливо перший та останній тижні. Петрів піст, Апостольський (починається через тиждень після Трійці, закінчується на свято - 12 липня) - звичайний. Успенський піст (14-28 серпня) - суворий. Різдвяний піст (28 листопада - 6 січня) - звичайний. Людина з благословіння священика може взяти на себе додатковий піст (у випадку хвороби, небезпеки, для більшого вдосконалення тощо). Тільки до ситости нічого не їж, залишай місце Святому Духу (Преп. Серафим Саровський).


Розділ наповнюється.