Свято-Покровська Церква, м. Полтава

"Свято-Покровський храм — перший храм, що побудований у Полтаві, після майже столітнього панування богоборчого режиму. Він постав на землях колишнього Покровського жіночого монастиря.  Будівництво церкви велось силами парафіян і було закінчено у 1996 році ... "

 

Поняття Київського християнства, його церковна та просторово-часова ідентифікація

Олександр Саган

Українське народне життя не прийняло ортодоксії і залишилося  назавжди при певній релігійній і духовній свободі, – ширшім погляді на віру і мораль.

М.Грушевський[1]

В українській науковій літературі, богослов‘ї та публіцистиці віддавна вживаються поняття «Київське християнство», «Києво-християнська традиція Володимирового хрещення», «Українське православ‘я» (не плутати із «православ‘ям в Україні»), «Церкви Київської традиції», «Київські Церкви», «гілки Київської Церкви», «спадкоємці Володимирового хрещення» тощо. Проте, аналізуючи розкриття цих понять у різних авторів, ми зіштовхуємося із традиційною для української науки проблемою – різновитрактування, заанґажованість й заполітизованість підходів. А у нашому випадку додається ще й конфесійний підхід, який окремим дослідникам не завжди вдається уникнути.

Доживете до антихриста!

Ігуменя Домницької обителі із двома келійницями зайшли до панотця батькові Лаврентієві на чай. А за обідом він сказав:

- Ми з тобою, матінка ігуменя, не доживемо до антихриста, а ці твої келійниці доживуть!

Я вирішив цю бесіду присвятити темі про сім’ю та шлюб. Мені здається, що в світі, законом якого є розмежованість, протистояння, напружені відносини між окремими людьми, суспільними групами і народами, ця тема надзвичайно важлива.

Шлюб – диво на землі. В світі, в якому все нарізно, шлюб – це місце, де двоє, завдяки тому, що покохали один одного, стають одним цілим, це місце, де розбіжності закінчуються, і починається відлік нового - спільного життя. І в цьому найбільше чудо людських взаємин: двоє стають єдиною особистістю, різні особистості, тому що покохались і прийняли одна одну до останку, беззаперечно, стають чимось більшим, ніж двійця, ніж просто дві людини, - стають цілістю.

 Починаючи з першої половини ІІ ст., коли християнство розповсюдилось за межі Римської імперії, виникла загроза і небезпека забуття чи спотворення Апостольського передання, тому і відкрилась необхідність письмового викладення цих норм у формі позитивних і загальнообов’язкових церковних правил. Так виникла маса апокрифічних збірників церковного і канонічного змісту, які зокрема засвоювались Апостолам. Це засвоєння виражало в собі загальний погляд, що зміст збірників дійсно сягає апостольських часів, але не існувало переконання, що вони складені Апостолами, тому що Церква віднесла б їх до новозавітного канону.

 Однією з найдревніших пам’яток ранньохристиянської писемності є невелика збірка церковноправових, моральних і літургічних настанов, яка має два написи, перший: “Διδαχή των δώδεκα αποστόλων ”, а другий розлогіший: “Διδαχή Κυρίου δια των δώδεκα αποστόλων τοις εθνεσιν” – вчення Господа (передане) народам через дванадцятьох апостолів. Текст пам`ятки, який вважався втраченим, був знайдений в Святогробському подвір’ї Константинополя в 1875 році митрополитом Нікомідійським Філофеєм Врієнієм і опублікований ним в 1883 році. В повному обсязі твір зберігся тільки в одному грецькому рукописі, датованому 1056-м роком, чий оригінал належить до ІV – V стт. Окрім того, два грецькі фрагменти твору збереглись в одному із оксиринхських папірусів IV ст.. Існують також фрагменти перекладів твору на латинську, коптську, ефіопську та інші мови.

Православ'я — одне з найбільших у світі віровчень, поширене серед багатьох народів, що розмовляють різними мовами. Це один із трьох основних напрямків християнства, який історично склався, сформувався як його східна гілка. Поширене воно головним чином у країнах Східної Європи, Близького Сходу, на Балканах.

Богословські основи православ'я сформувалися у Візантії, де воно було панівною релігією в IV—XI ст.
Основою віровчення визнане Священне писання (Біблія) і Священний переказ (постанови, затверджені сімома Вселенськими соборами в IV—VIII ст., а також праці найбільших церковних авторитетів, таких як Афанасій Олександрійський, Василь Великий, Григорій Богослов, Іоанн Дамаскін, Іоанн Златоуст). На долю цих отців церкви випало формування основних положень віровчення.


Ваші запитання

Давид
Доброго дня! Я б хотів дізнатися як церква відноситься до геїв? Це гріх?
Субота, 18 жовтня 2014
Юлія
Добрий день! Чи можливо вінчання без зареєстрованого в РАЦСі шлюбу?
Понеділок, 24 серпня 2015
Олександр
Будь ласка, прокоментуйте інформацію, що з"явилася у ЗМІ щодо зникнення по всій землі світла з 21 грудня,
Неділя, 18 листопада 2012
Юлія
Підкажіть будь ласка. Чи правда, що на хрестинах має бути лише золотий хрестик для дитинки? Чи можна срібний?
Субота, 02 квітня 2016