Деталі

Опубліковано: 16 квітня 2011

Один із високославних подвижників благочестя говорив, що від кожної людини, яка отримала хрещення, Бог вимагає виконання трьох умов: правильної віри — від душі, істини — від язика і цнотливості — від тіла. Отже, вірити правильно є нашим християнським обов’язком. Проте, словосполучення «правильна віра» лякає декого з невоцерковлених людей. Адже замість Христової істини більшість сьогодні сповідує Пілатівську — про недосяжність істини, через що й обожнюється різноманіття бачень. Висловлювання про єдино правильну віру багатьом здаються замахом на свободу. Тому спробуємо осмислити саме поняття віри, щоб по слову апостола (1 Петр.3; 15) бути готовими пояснити суть своїх сподівань кожному, хто того потребуватиме.

Слово «Православ'я» (гр. orthodoxia) вперше зустрічається у християнських авторів ІІ століття й означає віру всієї Церкви в протилежність різномисленню єретиків — гетеродоксії. Словник іншомовних слів пояснює, що ортодоксія — це неухильне дотримання основ будь-якого вчення, світогляду. А буквально слово «православний» означає правильно віруючий, правильно мислячий або благочестивий — той, хто правильно (розумом, душею, тілом; всім життям своїм) славить Бога.
Ми помиляємось дуже часто, і обдурити нас, якщо вміти, не важко. Людина взагалі бачить світ не таким, яким він є в реальності, а таким, як їй уявляється, яким вона очікує його побачити. І це очікування стає своєрідним творчим актом, на жаль частіше руйнівним, ніж будівним.

Детальніше: Вірую в єдиного Бога...