Свято-Покровська Церква, м. Полтава

"Свято-Покровський храм — перший храм, що побудований у Полтаві, після майже столітнього панування богоборчого режиму. Він постав на землях колишнього Покровського жіночого монастиря.
 Будівництво церкви велось силами парафіян і було закінчено у 1996 році ... "

З  Різдвом Христовим  та Новим Роком !

Статті та проповіді

Уроки провалу переговорів УПЦ КП та УАПЦ

На  прохання  парафіян  та  читачів  Сайту  подаємо  погляд  на  переговори  між УПЦ Київського  патріархату  та УАПЦ. Він  на  наш  погляд  є  досить правдивим.

Юрій ЧОРНОМОРЕЦЬ

Історія нікого нічому не вчить. Залишається робити висновки з досвіду, із тих подій, свідками яких ми є. Можливо, ці висновки багатьом не сподобаються, але їх потрібно зробити сьогодні. Щоб мати завтра.

Детальніше: Уроки провалу переговорів УПЦ КП...

Жінка-християнка - хто це? Яка її роль в Церкві та суспільстві?

На арабському Сході жінка - лише тінь чоловіка. За нею зазвичай визнаються лише дві ролі: бути предметом насолоди і засобом для продовження роду. В обох випадках ми маємо справу з жінкою-річчю. Роль дружини зводиться до того, щоб давати чоловікові насолоду, на яку вона сама не має права претендувати.

На місце предмета насолоди і наложниць стародавнього світу і Сходу християнство ставить дружину - сестру у Христі (1Кор.9: 5), співспадкоємицю благодатного життя (1Пет.3: 7). Будь-яке відношення до жінки або чоловіка (поза шлюбом або навіть у шлюбі) - лише як до джерела тільки плотської насолоди з християнської точки зору є гріх, бо воно передбачає розчленування триєдиної людської істоти, робить частину її річчю для себе." - прот. Гліб Каледа.

Детальніше: Жінка-християнка - хто це? Яка...

Помісна Церква найвагоміший атрибут незалежної держави.

12 грудня  виповнюється  40 днів  з  дня  відходу  в  небесні обителі   нашого  парафіянина активного  учасника робудови Української Церкви на  Полтавщині, члена  Братства апостола Андрія  Первозванного,  будівничого Свято-Покровського  храму Колотія Петра  Григоровича.  Петро  Григорович  друкувався  у ЗМІ,  мав  свої   твори на тему  віри та моралі  та  становлення   Українського  Православ’я.  Напередодні  трагічної  смерті він приніс  одну з  останніх  своїх  праць.  Редакція в пам'ять  про  нього  подає її  без  змін.  Це  бачення  автора.  Його  безкомпромісна  правдива позиція.

Детальніше: Помісна Церква найвагоміший ...

Іоан Златоуст про молитву.

Щоб легко провести справжнє життя, очиститися від гріхів і з відвагою постати перед престолом Христовим, будемо невпинно готувати себе молитвами, сльозами, старанністю, постійністю і терпінням.

Де б ти не був, скрізь можеш поставити (молитовний) жертовник. Прояви тільки добру волю, і не перешкодить тобі ні місце, ні час, хоч ти й не став на коліна, не станеш бити себе в груди і підносити руки до неба, а тільки покажеш гарячу душу, ти цим виконаєш все потрібне для молитви.

Не станемо говорити на своє виправдання, що дім молитви далеко, - благодать Духа нас самих зробила храмами Божими,   молитися для нас скрізь легко.


Місце анітрохи не перешкоджає молитві, аби настрій душі відповідав молитві.

Якщо для сліпого лихо - не бачити сонця, то яким великим лихом  для християнина - не молитися безперервно і не вводити за допомогою молитви в свою душу світло Христове.

Детальніше: Іоан Златоуст про молитву.

Різдвяний піст

Установлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, припадає на давні християнські часи. Уже з IV століття святий Амвросій Медіоланський і блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У V столітті про давність Різдвяного посту писав святий Лев Великий, Римський єпископ. 

Спочатку Різдвяний піст у різних християн мав неоднакову тривалість: від семи днів і більше. На соборі 1166 року, що відбувся при Константинопольському Патріарху Луці та візантійському імператорові Мануїлі, було прийнято постанову для всіх християн дотримуватися посту протягом сорока днів перед великим святом Різдва Христового.

Детальніше: Різдвяний піст

Про те, що гріх необхідно перемагати вже сьогодні

«Істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі мною в раю». Ці слова зовсім незадовго до своєї кончини почув розбійник, який зумів духовним взором розгледіти у спаплюженому, понівеченому, прицвяхованому до хреста та стікаючому кров’ю чоловікові Найсвятішого Бога. (Лк. 23, 40-43)

Детальніше: Про те, що гріх необхідно...