Свято-Покровська Церква, м. Полтава

"Свято-Покровський храм — перший храм, що побудований у Полтаві, після майже столітнього панування богоборчого режиму. Він постав на землях колишнього Покровського жіночого монастиря.
 Будівництво церкви велось силами парафіян і було закінчено у 1996 році ... "

 

Статті та проповіді

Вірую в єдиного Бога...

Один із високославних подвижників благочестя говорив, що від кожної людини, яка отримала хрещення, Бог вимагає виконання трьох умов: правильної віри — від душі, істини — від язика і цнотливості — від тіла. Отже, вірити правильно є нашим християнським обов’язком. Проте, словосполучення «правильна віра» лякає декого з невоцерковлених людей. Адже замість Христової істини більшість сьогодні сповідує Пілатівську — про недосяжність істини, через що й обожнюється різноманіття бачень. Висловлювання про єдино правильну віру багатьом здаються замахом на свободу. Тому спробуємо осмислити саме поняття віри, щоб по слову апостола (1 Петр.3; 15) бути готовими пояснити суть своїх сподівань кожному, хто того потребуватиме.

Слово «Православ'я» (гр. orthodoxia) вперше зустрічається у християнських авторів ІІ століття й означає віру всієї Церкви в протилежність різномисленню єретиків — гетеродоксії. Словник іншомовних слів пояснює, що ортодоксія — це неухильне дотримання основ будь-якого вчення, світогляду. А буквально слово «православний» означає правильно віруючий, правильно мислячий або благочестивий — той, хто правильно (розумом, душею, тілом; всім життям своїм) славить Бога.
Ми помиляємось дуже часто, і обдурити нас, якщо вміти, не важко. Людина взагалі бачить світ не таким, яким він є в реальності, а таким, як їй уявляється, яким вона очікує його побачити. І це очікування стає своєрідним творчим актом, на жаль частіше руйнівним, ніж будівним.

Як ми віримо? Звернімо увагу на традиційну помилку в розумінні слова «віра». ЇЇ вважають чимось абстрактним і глибоко особистим, суб’єктивним. Але кожен з нас живе в об’єктивному світі й відповідно до того, як і в що вірить, впливає на цей світ.
Апостол Павло говорить: «Віра — це здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (Євр.11;1). Тобто, віра є не просто суб’єктивним почуттям, але й об’єктивною силою, котра будує наше життя, і, навіть, призвана реалізувати Божий задум про нас. Ми створюємо те, у що віримо. Точніше буде сказати, що лише правильна віра, яка прийшла від Бога як одкровення, є дійсно будівною — направленою на добро. Через правильну віру ми стаємо Божими співробітниками. Інші ж — марновірства — завжди руйнівні. Вони заплутують нашу уяву про реальність, змушують нас блукати в уявних світах і марно витрачати свою творчу енергію або й прямо слугувати бісам.

Об'єктивна реальність — одна єдина для всіх. І певною мірою, необхідною для нашого спасіння, вона відкрита Богом. Ми маємо просто довіритись Йому і впевнено йти вказаним Ним шляхом. Істинна віра — це шлях пізнання Істини. «Вірою пізнаємо», — свідчить Апостол Павел (Євр. 11; 3). Отже потрібно не просто сентиментально вірити в якогось бога (кумира), а вірити правильно. Психологічно людина влаштована таким чином, що неправильна уява про Бога стає ідолом, котрий затуляє собою Бога Живого. Неправильна віра стає ідолопоклонством. А правильна віра — правильна уява — це необхідна складова стосунків з реальним Богом, ключ до пізнання Істини. Бог відкривається нам саме для того, щоб ця зустріч стала можливою, щоб вона могла відбутися. При цьому свобода вибору аж ніяк не відміняється. Навпаки, кожен з нас може відмовитись від запропонованого Богом і обрати щось інше. Ця невід’ємна особистісна свобода і зумовлює нашу відповідальність за своє життя — відповідальність не тільки перед Богом і людьми, але й перед собою. Не дарма ж Євангеліє називає нас вівцями, які не здатні обходитись без пастиря (пастуха), тільки Пастиря істинного — доброго, котрий життя Своє віддав за овець (Ін.10;11). От і маємо слухатись Його, а не довірятися душею першому ліпшому лицедію.

Кожен з нас сам обирає свою віру і цей вибір, як ніщо інше свідчить про глибинні устремління душі, про скарби серця. Однак тільки правильна віра — одкровення Боже — має бути фундаментом того будинку, що вибудовує людина протягом життя. Адже будинок той — людська особистість. І будуватися вона має не самочинно, а за подобою Божою. Біси теж, за свідченням Св. Письма, вірять у Бога, однак залишаються бісами, тому що вірять по-своєму — неправедно, неправильно. Істинна віра має приводити до правильних вчинків.

Отже, віра є Богом даним інструментом — важливим і вкрай необхідним. Правильна віра стає шляхом до заповіданого нам праведного життя, шляхом Богопізнання. Тільки православна віра є дійсно рятівною, спасительною, бо неспотворено навчає нас жити синхронно з Божеством, відповідно до задуму Творця про Його творіння.
Наша віра — православна, правильна, тому що в ній немає «ні омани, ні нечистих спонукань, ані лукавства…». Вона не догоджає примхам людей, а тільки закликає жити гідно Бога, який призвав нас у Своє Царство і славу (1 Фес.2;12). Дар такої віри — це дар служіння. Значить не гордовитість має бути її плодом, не пихатість перед тими, хто не пізнав істини, а служіння їм — служіння образу Божому, закладеному в кожну людину.