Свято-Покровська Церква, Полтава

Відповідь
Можливо, при різних обставинах, які треба з'ясувати з священиком.

Відповідь
Тому що хоче володіти Українською церквою Церквою, а не бути з нею церквою посестрою. Прийдіть до хрвму і я поясню Вам .Бо це займе багато часу..

Відповідь
р. Б. Фотініє даю відповідь на Ваші запитання. Самогубець - це той, хто свідомо вирішив припинити своє життя і сам вибрав спосіб реалізації цього рішення. Перш за все, самогубець порушує 6-у заповідь: „Не вбий”, аце є гріхом ще більш важким, ніж вбивство.
Вбивця забирає життя у чужого тіла, самогубець позбавляє життя свою душу. Самогубство – гріх, після якого покаяння є неможливим. Самогубець ніби кидає в обличчя Богові отриманий від Нього найбільший дар – життя. Про те, що наше життя належить Богу, говорить апостол Павло: „Бо ніхто з нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе... і тому, чи живемо ми, чи вмираємо, - завжди Господні” (Єф. 5, 29).
Самогубець нехтує і природнім законом, за яким ніхто ніколи не мав ненависті до своєї плоті, а годує і гріє її. Життя наше - від Господа і Йому належить. Людина не має права переривати його. Самогубство – виклик Творцю, це відмова від прийняття вияву Божественної любові. За ступенем зухвалості і гордості самогубець піднімається так само високо, як Денниця (Денниця – ангел, котрий через свою гордість захотів стати як Бог, після чого був скинутий у місце далеке від Бога, що називається пеклом. Виняток є ситуація коли людина здійснила цей гріх в стані безумства. Церква не молиться за самогубців. Милостиню за самогубця можна подавати, не називаючи його імені, адже Бог знає, за кого здійснюється ця жертва. До самовбивць не належать люди, які позбавили себе життя несвідомо (випадкове падіння з висоти, втоплення у воді, отруєння їжею, порушення техніки безпеки на виробництві, у транспорті тощо). Не визнаються самогубцями люди, які здійснили цей акт і в стані гострого припадку душевного захворювання або під дією великих доз алкоголю чи наркотиків, однак не навмисне позбавлення себе життя. Треба особливо підкреслити, що кожен вчинений гріх після покаяння по милості Божій може бути прощений (Мф. 12, 31). Самогубець позбавляє себе такої можливості а отже його чекає пекло.

Гріхи матері можуть мати вплив на дітей особливо якщо діти живуть гріховно.

Відповідь
Біблія чітко стверджує, що гомосексуалізм є гріхом (Буття 19:1-13; Левит 18:22; Римлян 1:26-27; 1 Коринтян 6:9). Текст Римлян 1:26-27, зокрема, навчає, що гомосексуалізм є результатом відкинення і непослуху Бога. Біблія свідчить – коли люди перебувають у гріху та невір’ї, Бог «кидає їх» у ще більший гріх, аби показати їм нікчемність і безнадійність життя без Нього. 1 Коринтян 6:9 проголошує, що «мужоложники… Божого Царства не успадкують».
Бог не створював людину для гомосексуальних бажань. Біблія повідомляє, що людина впадає у гомосексуалізм через гріх (Римлян 1:24-27), і лише з власної волі. Людина може бути народженою з більшою схильністю до гомосексуалізму, так само як і до жорстокості або інших гріхів. Однак це не вибачає її вибору грішити, піддавшись своїм гріховним бажанням. Якщо людина народжується з нахилами до нестриманості, чи виправдовує це потакання таким нахилам? Звичайно, ні! Те ж саме стосується і гомосексуалізму.
Тим не менше, Біблія не описує гомосексуалізм, як «більший» гріх за будь-який інший. Кожен гріх засмучує Бога. Гомосексуалізм – лише один з багатьох гріхів, перерахованих у 1 Коринтян 6:9-10, які не допустять людину до Божого Царства. Згідно слів Біблії, Боже прощення доступне гомосексуалісту в такій же мірі, як і перелюбнику, ідолопоклоннику, вбивці, злодію, чи комусь іншому. Бог також обіцяє силу для перемоги над гріхом, включаючи гомосексуалізм, усім тим, хто повірить в Ісуса Христа як свого Спасителя (1 Коринтян 6:11; 2 Коринтян 5:17).

Відповідь
Шановна Галино! До Бога прийти ніколи не пізно. Нехай Ваша мама просто приходить до храму і побуває на службах, адаптується до ситуації. Якщо це буде наш храм хай підійде до священика з проханням допомогти. Треба час - т.з. період воцерковлення. До храму приходять люди вперше , а з часом вони стають віруючими і постійно перебувають на службах. Вчаться молитись, пізнають Спасителя.

Відповідь
Звертайтеся до ТВ, це питання більше до влади ніж до церкви. Церква завжди була проти цієї гріховної діяльності! Але церква немає влади над владою :(

Відповідь
Шановна Юліє!
У Біблії дійсно є вірші, в яких йдеться про те, що Бог карає дітей за гріхи батьків: Вихід 20:5 «Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає дітей за провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене», те ж: Второзаконня 5:9. Вихід 34:7 «...не очистить винного, а карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях», те ж в Числах 14:18. Ісая 14:21 «Готуйте заклання синам його за беззаконня їхнього батька».
Второзаконня свідчить 24:16 «Батьки не повинні бути вбитими за синів, а сини не будуть вбитими за батьків, кожен повинен бути покараний смертю за свій злочин». Кожен грішник відповідає за свої гріхи, але той який переміг свої гріхи, може розраховувати на прощення: Єзекіїль 18:21 «І несправедливий, якщо навернеться від усіх своїх гріхів, які робив, і буде виконувати всі постанови Мої й чинити право та справедливість, буде жити, не помре.
Родове прокляття діє таким чином: якщо діти і онуки живуть у гріхах батьків, то їх наздоганяє та ж доля, що і їх батьків. Якщо ж діти обирають Божий шлях, то яким би не було страшним родове прокляття, воно втрачає свою силу над тими, хто присвятив своє життя Богові.

Відповідь
ІІ Книга Царств розділ 5 .8.
Тут йдеться про конкретну ситуацію під час війни за Сіон . Давид говорить про ворогів, які володіли кріпостю Сіон. Існування незалежної хананейської області було небезпечнм для євреїв і тому Давид силою звільнив гору Сіон від ієвусеїв.
Якщо Ви уважно прочитаєте главу 5.6 то зрозумієте чому цар Давид розгнівався на ієвусеїв і у гніві сказав ці слова віддаючи наказ не давати пощади ворогам.
В Старому Завіті помства була нормою закону «око за око», а Новий завіт базується на любові до ближнього і до Господа.

Відповідь
Олександре! Прочитайте статтю від 21 листопада на сторінці новин "Чи буде кінець світу".

Відповідь
Слава Ісусу Христу. Шановна Галино!

Фарисеї дотримувались старозавітних постанов, старої традиції. Господь говорить своїм учням що не треба суворо засуджувати їх за це. Він наводить приклад «… ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши її від нової; а інакше і нове розірветься і до старого не підійде…» Отже, буде зіпсовані обидві одежини. Це означає що старозавітне світосприйняття яким керувались фарисеї і навіть учні Іоана Хрестителя не можливо було замінити вченням новим Христовим, тобто дати їм тільки свободу вибору, а не навчити повноті . Адже щоб навчити учнів Іоана треба їм подати повне вчення Христа. Тому у іншій притчі й говорить Господь, що « не можна молоде вино вливати в старі міхи. А молоде вино треба вливати в нові міхи, тоді збережеться і те і друге» . Тобто Христос говорить що безперспективно заставлять вчити його вчення непідготовленим людям. Коли вони будуть готові прийняти це вчення тоді можна буде їх навчити. А чому старе вино краще Господь пояснює просто. Тому що люди які звикли до своєї традиції до свого порядку молитви, посту, утвердились у свїх переконаннях, тримаються за них і це їм здається більш прийнятним, «смачнішим». А нове вино треба ще витримати, тобто нове вчення треба пізнати і тоді воно буде прийняте.
Христос прийшов доповнити Закон а не змінювати його. Тому ніякого протиріччя в цьому не має.

Бог благословить!